ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 р.
№ 9/180
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка I.В.
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24 січня 2007 року у справі № 9/180 за
позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою
відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" про стягнення
заборгованості -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2006 року дочірня компанія "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до
господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" про стягнення
927486,56 грн. боргу, 83946,43 грн. пені, 46122,67 грн.
інфляційних витрат, 20484,41 грн. 3 % річних, посилаючись на
невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті спожитого
протягом квітня -грудня 2005 року природного газу, поставленого за
договором № 06/05-1116-ТЕ -39 від 1 квітня 2005 року.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17
жовтня 2006 року позов задоволено частково, стягнуто з товариства
з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" 927486,56 грн.
боргу, 46122,67 грн. інфляційних витрат, 20484,41 грн. 3 % річних,
державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24
січня 2007 року рішення господарського суду Чернігівської області
від 17 жовтня 2006 року скасовано частково, відмовлено дочірній
компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" у задоволені позовних вимог в частині стягнення
інфляційних витрат та 3% річних, стягнуто з товариства з обмеженою
відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" 927486,56 грн. боргу,
державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення
судового процесу.
Доповідач: Гончарук П.А.
У касаційній скарзі дочірня компанія "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 24 січня 2007 року посилаючись на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права та залишити в
силі рішення господарського суду Чернігівської області від 17
жовтня 2006 року.
У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою
відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" просить залишити касаційну
скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без
змін, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 1 квітня 2005року між сторонами укладено
договір № 06/05-1116-ТЕ-39 на постачання природного газу для
вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних
установ та організацій. Пунктом 1.1 договору передбачено, що
позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу природний
газ, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити газ на
умовах договору.
На виконання умов договору, позивач з квітня по грудень 2005
року здійснив поставку природного газу на загальну суму 2614764,50
грн.
Відповідач зобов'язання за договором поставки газу виконав
частково, оплативши лише 1687277,94 грн. від загальної суми
здійсненої поставки.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить
927486,56 грн.
Предметом позову у даній справі є вимоги дочірньої компанії
"Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
щодо стягнення суми заборгованості за договором поставки
природного газу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення
3 % річних та інфляційних витрат та відмовляючи в цій частині в
позові апеляційний господарський суд, посилався на те, що оскільки
у відношенні відповідача ухвалою господарського суду Чернігівської
області від 9 серпня 2005 року порушено провадження у справі про
банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів,
а відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі Закон про банкрутство) під час дії мораторію не
можуть нараховуватись штрафні санкції, вимоги щодо стягнення
річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягають.
Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись
не можна.
Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону про
банкрутство передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом
якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші
санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його
суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто,
боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення
мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка
не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство під терміном
"грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним
законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не
зараховуються, зокрема, пеня та штраф.
Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається
також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити
кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах,
що передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
згідно з якою боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед
позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого
індексу інфляції та трьох процентів річних.
Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов правильного
висновку, що відповідно до абзацу другого частини четвертої статті
12 Закону про банкрутство дія мораторію поширюється на нараховану
позивачем пеню, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та
трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає
стягненню.
Проте, апеляційний господарський суд без достатніх правових
підстав скасував рішення суду першої інстанції яким задоволено
вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних,
та прийняв оскаржувану постанову.
За таких обставин, постанову суд другої інстанції в частині
відмови у задоволені позову щодо стягнення інфляційних витрат і 3
% річних та судових витрат не можна визнати такою, що постановлена
з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому
вона підлягає скасуванню.
Рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним
обставинам та наявним матеріалам справи, нормам закону, викладених
в ньому, а тому дане судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24
січня 2007 року у справі № 9/180 в частині відмови у задоволенні
позову щодо стягнення інфляційних витрат і 3 % річних та стягнення
судових витрат скасувати. В решті дану постанову та рішення
господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року
в повному обсязі залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк I.В.
Гончарук П.А.