2/235 Про стягнення заборгованості за відпущений товар - Текст документа

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007р. (суддя Скрипничук I.В.) позов задоволено частково, постановлено стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбі-Рос" 4869, 52 грн. боргу, 76, 42 грн. держмита, 88, 41 грн. інформаційних послуг. В решті позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних постановлено залишено без розгляду.

Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Мурської Х.В., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) вказане рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007р. скасовано, провадження у справі припинено.

В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007р., а рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: п.2 ст.530 Цивільного кодексу України (435-15) , а також неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі усної домовленості позивача та фізичної особи ОСОБА_1 останній отримав у позивача вантаж шляхом сомовивозу, що, як встановлено судами, підтверджується товаро-транспортними накладними НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 на загальну суму 4 869, 52 грн. Позивач надіслав ОСОБА_1 як фізичній особі першу вимогу щодо оплати отриманого ним товару, яку оформив претензією НОМЕР_7 з вимогою перерахування заборгованої суми протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензійного листа.

Відмова фізичної особи ОСОБА_1 від перерахування на рахунок позивача суми заборгованості у добровільному порядку стало підставою для звернення з позовом до господарського суду, в якому позивач просив стягнути 6 186, 80 грн. заборгованості за поставлену продукцію з відповідача.

Місцевий господарський суд з врахуванням викладених обставин дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 4 869, 14 грн.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження у справі з посиланням на приписи ст.80 ч.1 п.1 ГПК України (1798-12) суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент оформлення товарно-транспортних накладних на відпуск товару фізичній особі ОСОБА_1, останній не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, діяв як фізична особа, вимоги щодо здіснення оплати вантажу, також пред'являлись до останнього як до фізичної особи, а відтак, як зазначено судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові, спірні правовідносини не носять господарського характеру.

Проте, перевіривши юридичну оцінку обставин справи суд касаційної інстанції відзначає що позов у даній справі пред'явлено не до фізичної особи, а до суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак з висновками суду апеляційної інстанції щодо припинення провадження у справі з підстав, визначених ст.80 ч.1 п.1 ГПК України (1798-12) погодитись не можна.

Так, статтею 124 Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) якщо, зокрема вирішення спору відповідно до законів України та угод віднесено до компетенції інших органів або судів іншої юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставою звернення з позовом до суду є, на думку позивача, наявність саме у відповідача заборгованості, що виникла за відпущений товар. Тобто, між сторонами виник спір пов'язаний із стягненням заборгованості, котрий відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підлягає розгляду у господарських судах.

Відповідно до част ини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд виносить ухвалу у разі, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо). Натомість суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у даній справі, розглянув обставини, на яких грунтувалися вимоги позивача, оцінив їх та зробив у мотивувальній частині оскарженої постанови висновки щодо прав і обов'язків сторін у даній справі.

Таким чином дійшовши до висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості саме з відповідача, і встановивши, що такий позов має бути пред'явлений до фізичної особи ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції мав відмовити в позові до Приватного підприємця ОСОБА_1, а не припиняти провадження у справі.

Припинивши провадження у справі суд ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого відповідно до ст.82 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково.

Між тим суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у справі зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 17.08.2004р., а зобов'язання у спірних правовідносинах виникли у листопаді та грудні 2003р. тобто стосуються фізичної особи ОСОБА_1, вимога щодо здіснення оплати вантажу, отриманого згідно товаро-транспортних накладних також пред'являлась до останнього як до фізичної особи, і вказані обставини не заперечуються позивачем.

Судом апеляційної інстанції спростовано висновки місцевого господарського суду щодо того, що спірні зобов'язання існують між сторонами у даній справі.

Таким чином вказані зобов'язання виникли між позивачем і фізичною особою ОСОБА_1, а відтак, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності не набув обов'язків за спірними правовідносинами, він не може відповідати за цим позовом, тому в позові належить відмовити.

Враховуючи на те, що по справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, обставини справи встановлені повно і правильно, але допущена помилка у застосуванні норм процесуального права, - судові рішення в даній справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.2, 111-10 ч.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбі-Рос" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007р. та рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007р. у справі №2/235 Господарського суду Чернівецької скасувати, прийняти нове рішення.