Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю., розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості, м. Харків, на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 зі справи № 49/274

за позовом Харківського обласного центру зайнятості (далі -Центр зайнятості)

до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (далі -Корпорація), м. Київ,

про стягнення 9 695,48 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Нікіфорової О.О.,

відповідача -Гомон Г.Р.,

ВСТАНОВИВ:

Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Корпорації 9 695,48 грн. пені за період з 23.03.2005 по 24.11.2005 "за несвоєчасне відпрацювання авансового платежу" за договором від 14.01.2004 № ХА4-ГП (далі -Договір).

Рішенням названого суду від 01.12.2006 (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. -головуючий суддя, судді Бондар С.В., Куровський С.В.), у позові відмовлено.

Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача визначеної позивачем пені.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Корпорація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі -ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- 14.01.2004 Центром зайнятості (замовник) та Корпорацією (генпідрядник) укладено Договір, відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з будівництва закладу соціального призначення -центру зайнятості в смт Дворічна Харківської області;

- відповідно до пункту 12.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами;

- згідно з пунктом 2.1 Договору орієнтовна загальна вартість робіт складає 2 298 910 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 383 151,67 грн., згідно з кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною Договору; остаточна вартість робіт за Договором визначається за підсумками робіт, виконаних генпідрядником на протязі строку дії Договору;

- відповідно до пункту 2.3 Договору розрахунки за ним здійснюються безпосередньо замовником по мірі надходження бюджетних коштів:

·  за 10 днів до початку виконання робіт замовник сплачує генпідряднику аванс в розмір 30 % загальної вартості обсягу робіт за договором;

·  при виконанні видів робіт, етап завершення яких становить один місяць, замовник сплачує генпідряднику 100 % вартості таких робіт на умовах авансу;

·  поетапні розрахунки здійснюються на підставі актів виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в, форма № КБ-3) протягом 5-ти днів після їх підписання;

- відповідно до пункту 3.1 Договору генпідрядник зобов'язується розпочати роботи за Договором не пізніше 5-ти робочих днів після одержання дозволу державного архітектурно-будівельного контролю;

- згідно з пунктом 3.2 Договору сторонами узгоджено такі терміни виконання робіт:

·  початок робіт -лютий 2004 року;

·  закінчення робіт -31 вересня 2004 року;

- додатковими угодами від 29.03.2004 № 1, від 29.09.2004 № 1-А, від 30.12.2004 № 2 та від 30.03.2005 № 3 до Договору сторони визначили "тверду договірну ціну" за Договором у сумі 2 612 818,80 грн. та узгодили термін закінчення робіт - вересень 2005 року (остаточно);

- відповідно до пункту 4.1 Договору генпідрядник виконує роботи згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами, графіками виконання робіт, дозволом на ведення робіт;

- згідно з пунктом 4.3 Договору генпідрядник завчасно і в письмовій формі інформує замовника про можливе затримання чи призупинення виконання робіт з незалежних від нього обставин; замовник зобов'язаний здійснювати необхідні заходи з усунення цих обставин;

- позивач платіжними дорученнями від 22.12.2004 № 5398 та від 23.12.2004 № 5423 перерахував відповідачеві авансові внески - 257 281 грн. та 301 035 грн. відповідно;

- позивачем не подано доказів невикористання Корпорацією сум одержаних авансових платежів саме за період з 23.03.2005 по 24.11.2005;

- пунктом 5.2 Договору передбачено сплату генпідрядником пені в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки, але не більше 10 % від суми невиконаних робіт за: невиконання термінів по етапах робіт відповідно до додатків (календарні плани); затримку надання актів виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3; нездачу об'єктів державній комісії в передбачені Договором терміни;

- пеня за несвоєчасне повернення невикористаної у тримісячний строк суми авансу, на стягненні якої в сумі 9 695,48 грн. наполягає позивач, умовами Договору та Порядком державного фінансування капітального будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (1764-2001-п) , не передбачена;

- за ініціативою замовника мала місце зміна призначення сплачених Корпорації за Договором коштів, що підтверджується листом Центру зайнятості від 11.11.2005 та листом Корпорації від 24.11.2005 (а.с. 62, 63);

- посилання Центру зайнятості на те, що сплата авансу обумовлює календарний план виконання робіт на суму авансу, не відповідає дійсності.

Причиною подання касаційної скарги стало питання стосовно наявності правових підстав для стягнення на користь Центру зайнятості визначеної ним пені.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини першої статті 838 ЦК України (435-15) підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з частиною другою статті 883 ЦК України (435-15) за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши факт невідповідності умовам Договору позовної вимоги про стягнення 9 695,48 грн. пені "за несвоєчасне відпрацювання авансового платежу" за період з 23.03.2005 по 24.11.2005, дійшли обгрунтованого висновку щодо необхідності залишення даного позову без задоволення.

У свою чергу, відповідно до статті 111-7 ГПК України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають встановленим ними фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 зі справи № 49/274 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості -без задоволення.