Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши за винятковими обставинами у порядку письмового провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області (далі – Управління) справу за його позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Журавка" (далі – Кооператив) про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2006 рік,

У березні 2007 року Управління звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Кооперативу 98 844 грн 19 коп. витрат на виплату і доставку пенсій за 2006 рік, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам з підстав, передбачених пунктами "а"–"з" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі – Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ). Згодом позивач зменшив свої вимоги та просив стягнути з Кооперативу 92 805 грн 70 коп. зазначеної заборгованості відповідно до підписаного сторонами акта звірки витрат із виплати та доставки пенсії за 2006 рік станом на 27 березня 2007 року.

Господарський суд Чернігівської області постановою від 27 квітня 2007 року позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 26 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2009 року, постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами Управління, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України скасувати рішення апеляційного та касаційного судів і залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування зазначеного Управління послалося на ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 березня, 10 травня 2007 року та 24 квітня 2008 року, в аналогічних справах, у яких, на думку скаржника, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні конфліктної норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала доведеним неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права та дійшла висновку про обґрунтованість скарги Управління внаслідок помилкового скасування судами правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Касаційний суд, відмовляючи у задоволенні скарги і залишаючи рішення апеляційного суду без змін, помилково виходив із того, що до джерел коштів, за рахунок яких здійснюється виплата пенсій, призначених за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України та ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, мають застосовуватися саме вимоги абзацу п’ятого підпункту 1, пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі – Закон № 1058-IV (1058-15) ), які визначають виплату цих пенсій за рахунок Державного бюджету України, враховуючи таке.

Позовні вимоги стосуються компенсації витрат на виплату і доставку пенсій відповідача, призначених на пільгових умовах, за 2006 рік.

Судами встановлено, що Кооператив зареєстрований платником страхових внесків з 1 квітня 2000 року за № 04000031 та перебуває на загальній системі оподаткування. Його п рацівникам пільгові пенсії було призначено відповідно до пунктів "а" ? "з" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, що підтверджується доданими до справи письмовими доказами.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 400/97-ВР (400/97-ВР) , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" ? "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом № 1058-IV (1058-15) .

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV (1058-15) (у редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату і доставку пільгової пенсії, призначених працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Разом із цим, в абзаці п’ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" ? "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року – за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) д ію підпункту 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV (1058-15) зупинено на 2007 рік в частині призначення пенсії за рахунок бюджетних коштів.

З аналізу правових норм, на які посилалися апеляційний та касаційний суди, обґрунтовуючи свої висновки про відмову в позові, вбачається, що вони не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" – "з" статті 13 Закону № 1788-XII. Зокрема ці норми були направлені на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів.

Отже, вказані законодавчі приписи регулюють інші правовідносини, а не змінюють чинний порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що є предметом розгляду у цій справі.

З огляду на наведене вище вимога Управління щодо відшкодування Кооперативом витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За наведених обставин рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції ? залишенню в силі.

Керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2009 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2009 року скасувати, постанову господарського суду Чернігівської області від 27 квітня 2007 року залишити в силі.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Внесення змін до чинного законодавства про пенсійне забезпечення застрахованих осіб, яким відповідно до пунктів "а" ? "з" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" призначено пенсії на пільгових умовах, не змінило існуючого порядку покриття витрат на їх виплату і доставку, встановленого пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , що є предметом розгляду у цій справі.