ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 40/329
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
Переяславська М.В. -(дор. № 4-4016 від 29.01.2007)
- відповідача
Орлов В.В. -(дор. № 014-1958 від 19.06.2006)
розглянув касаційну скаргу
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду
від 21 березня 2007 року
у справі
№ 40/329 господарського суду Донецької області
за позовом
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
до
ЗАТ "Єнакієвський коксохімпром"
про
стягнення 7335, 15 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2006
(суддя Ю.Підченко) в задоволенні позовних вимог про стягнення з
відповідача збитків відмовлено.
Рішення мотивовано приписами ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст. 224, 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, якими передбачено, що у
випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань
боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні збитки, та
тими обставинами, що позивачем не доведено складову збитків, їх
розмір, причинний зв'язок між виконанням відповідачем зобов'язань
згідно договору поставки № 1110 від 19.03.2004 та настанням
наслідків у вигляді збитків, заподіяних позивачу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
21.03.2007 (судді: О.Стойка, Г.Діброва, Т.Шевкова) рішення
господарського суду першої інстанції залишено без змін з
аналогічних мотивів та підстав.
Позивач в касаційній скарзі просить рішення та апеляційну
постанову скасувати з підстав неправильного застосування норм
матеріального права.
Скаржник посилається на помилкове застосування судом положень
абзаців 2-4 п. 14 Iнструкції про порядок прийомки продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за
кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді
Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, суд дійшов неправомірного
висновку щодо покладення на позивача обов'язку здійснення відбору
проб коксу на вологість, суд вирішив спір в порушення п. 2 частини
першої ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
безпідставно вийшовши за
межі позовних вимог, твердження апеляційної інстанції про те, що
доводи скарги не спростовують висновків суду суперечить приписам
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо не зв'язаності апеляційної
інстанції доводами апеляційної скарги і обов'язку перевірки
законності і обгрунтованості рішення місцевого господарського суду
у повному обсязі.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та
вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1110 від
19.03.2004, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити
позивачеві коксову продукцію, а позивач -прийняти та оплатити.
На виконання умов договору 19.04.2004 від відповідача
надійшов вантаж з коксовою продукцією, який був доставлений у
справних вагонах без ознак втрати та псування, тому залізниця
видала його без перевірки ваги.
При зважуванні вагонів позивачем була виявлена нестача
продукції, що склала з урахуванням норм природної втрати 2,534 тон
на суму 7335, 15 грн.; причиною втрати в акті зазначено
неправильне визначення маси вантажу відправником.
Відповідно до п. 6.1 договору прийомка продукції по кількості
проводиться у відповідності з Iнструкцією про порядок прийомки
продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного
споживання за кількістю. У випадку виявлення недостачі товару
виклик представників поставщика обов'язковий.
Пунктом 14 Iнструкції встановлюється порядок перевірки ваги
нетто, згідно якого, при неможливості переваження продукції без
тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги
брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення
її з-під продукції. Результати перевірки оформляються актами.
Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто
за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки
фактичної ваги брутто і ваги тари не дозволяється.
Як видно із матеріалів справи, недостача вантажу, згідно
названих актів, встановлена шляхом порівняння ваги нетто
продукції, вказаної в накладній з вагою нетто визначеної при
відрахуванні ваги тари по трафарету з вагону від ваги брутто,
визначеної при переваженні.
Акт про переваження тари (вагону), як це передбачено п.14
Iнструкції П-6 позивач не складав. Таким чином з матеріалів
справи, зокрема, актів приймання продукції по кількості, не
вбачається, що позивач визначив вагу вантажу зазначеним в
Iнструкції способом.
Посилання позивача на ГСТУ 322-12-2-94 (яким встановлений
порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи
вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх
трафаретах), та на 3.4 вказаного ГСТУ (за яким допускається
використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу
масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану
в сертифікаті якості), судом правомірно не було прийнято до уваги,
з огляду на наступні приписи законодавства.
Пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94 передбачено, що відбір проб
коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент
розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної
вологи, що встановлений споживачем використовують для визначення
сухої маси при надходженні партії коксу. У випадку виявлення
нестачі продукції, споживач повинен був здійснити контрольну
перевірку масової долі загальної вологи коксопродукції,
розрахувати масу сухої речовини, надати обгрунтований розрахунок
нестачі продукції.
Зазначені вимоги ДСТУ позивачем також не виконано, у зв'язку
з чим ним факт наявності нестачі по спірним відправкам не
доведено.
З врахуванням вищезазначених нормативних приписів Вищий
господарський суд України вважає, що суди прийшли до вірних
висновків, що у випадку виявлення нестачі продукції, споживач
повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної
вологи коксопродукції, розрахувати масу сухої речовини або надати
обгрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом
приймання продукції за кількістю. Докази проведення такої
перевірки, а також належного розрахунку нестачі партії спірної
продукції позивачем не надано.
Відповідно до ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим
збитки.
Позивачем у встановленому порядку не доведено факту завдання
йому збитків внаслідок неправомірних дій відповідача.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним і не
можуть бути підставою для скасування судових рішення та
апеляційної постанови у справі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.03.2007 та рішення господарського суду Донецької області від
27.11.2006 у справі № 40/329 господарського суду Донецької області
залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун