ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 33/314-06 (53/46-06)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л.I. Рогач
за участю представників:
позивача
Монагарова О.Я.
відповідача
Михайлюков В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Сільськогосподарського виробничого кооперативу
"Харківовочпром"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2007
року
у справі
№ 33/314-06 господарського суду Харківської області
за позовом
Селянського фермерського господарства "Пріхно Г.М."
до
Сільськогосподарського виробничого кооперативу
"Харківовочпром"
про
стягнення 55114,26грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Селянське фермерське господарство "Пріхно Г.М." -
звернувся до господарського суду з позовом про повернення
відповідачем бензину за договором зберігання; з огляду на
відсутність бензину в натурі 03.04.2006р. позивач уточнив свої
вимоги та просить суд стягнути з відповідача 40012,33грн. вартості
бензину А-76.
Заявою від 16.11.06р. позивач збільшив позовні вимоги та
просив суд стягнути на його користь 55114,26 грн. збитків,
заподіяних порушенням зобов'язання за договором зберігання,
виходячи з вартості бензину на час розгляду справи, а також судові
витрати, в тому числі 5500грн. на оплату послуг адвоката.
Позовні вимоги обгрунтовано неповерненням бензину
відповідачем на вимогу позивача, відсутністю його в натурі, що є
підставою для застосування до відповідача цивільно-правової
відповідальності на підставі статей 525, 526, 614, 936, 938,
949-951, 953 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач відхилив позовні вимоги на підставі спливу
позовної давності для судового захисту порушеного права за
статтями 79 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та 267
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від
02.02.2007р. (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволено; з
відповідача на користь позивача стягнуто 55114,26грн. збитків,
5500грн. витрат на оплату послуг адвоката, 551,14грн. витрат по
сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи
щодо змісту та дійсності правовідносин сторін за договором
зберігання бензину № 124 від 20.09.2000р., на підставі якого
позивач передав відповідачу на зберігання бензин А-76 у кількості
16000 літрів за накладними від 28.09.2000р., 3.10.2000р.,
3.11.2000р., а відповідач прийняв його за накладними від
03.10.2000р. та від 03.11.2000р. та зобов'язався повернути по
вимозі позивача.
Також суд встановив, що 25.10.2005р. позивачем та
відповідачем було підписано угоду, за умовами якої відповідач
зобов'язався повернути позивачу в строк до 01.12.2005р. бензин в
кількості 15569 літрів, однак у визначений термін свої
зобов'язання не виконав, а довідкою відповідача від 13.03.2006р. №
90 встановлено відсутність бензину А-76 за наслідками проведеної
інвентаризації матеріальних цінностей з 18.11.2005р. по
25.11.2005р.
Застосувавши норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що
регулюють порядок виконання договірних зобов'язань та наслідки їх
порушення стороною зобов'язання за договором зберігання, місцевий
господарський суд дійшов висновку про невиконання відповідачем
зобов'язання щодо повернення прийнятого на зберігання бензину,
наслідком чого є застосування до відповідача цивільно-правової
відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків у
розмірі, визначеному на момент прийняття судового рішення.
Доводи відповідача щодо закінчення позовної давності судом
відхилено з мотивів законодавчого визначення строків його перебігу
з моменту пред'явлення позивачем вимоги про повернення бензину.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2007 року (головуючий суддя -Афанасьєв А.А., судді -Бухан
А.I, Шевель О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено
без змін з огляду на його повноту, обгрунтованість та законність;
наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача відхилено з
мотивів їх юридичної та фактичної необгрунтованості, суперечності
фактичним обставинам справи..
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення місцевого
суду та прийняти нове рішення.
Скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним судом
норм матеріального права, невідповідністю його висновків,
викладених у постанові, обставинам справи, оскільки ним не
повністю з'ясовано обставини справи щодо повноважень особи, яка
підписувала акти звірки з позивачем, та дійсність цих правочинів,
невірно визначено початок перебігу позовної давності.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
залишити оскаржувану постанову та рішення без змін з мотивів їх
відповідності нормам чинного законодавства та обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є
наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для
застосування до відповідача відповідальності у вигляді заподіяних
позивачу збитків з огляду на відсутність переданої на зберігання
речі.
Правові наслідки відсутності, нестачі чи пошкодження
переданої зберігачу речі передбачено статтею 951 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою у такому разі зберігач
відшкодовує поклажедавцеві збитки у розмірі вартості втраченої
речі; водночас стаття 950 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
розмежовує відповідальність зберігача в залежності від закінчення
строку зберігання переданої на зберігання речі, за нею зберігач
відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після
закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або
грубої необережності.
Проаналізувавши умови договору зберігання, подальші акти
взаємних розрахунків сторін, угоду від 25.10.2005р., суди дійшли
висновку про укладення сторонами договору зберігання без
визначення строку зберігання бензину, що не суперечить нормам
чинного на той час законодавства.
Правомірно застосувавши пункт 4 Прикінцевих та перехідних
положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо актів
цивільного законодавства, що застосовуються до правовідносин, які
продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
, суди дійшли законного висновку про регулювання
спірних правовідносин за приписами Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Частиною 2 статті 938 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що, якщо строк зберігання у договорі зберігання не
встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов,
зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем
вимоги про її повернення.
З'ясувавши наявність всіх елементів складу цивільного
правопорушення (протиправної поведінки, що полягала у невиконанні
вимоги позивача по поверненню бензину), розміру збитків (що
відповідали вартості неповернутого бензину за цінами на момент
розгляду справи), безпосереднього причинного зв'язку між
протиправною поведінкою та збитками, винної поведінки відповідача,
господарські суди правомірно застосували положення статей 614, 661
та 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до спірних
правовідносин.
Термін, з якого розпочався перебіг позовної давності для
судового захисту порушеного права щодо даних правовідносин, судами
правомірно визначено з урахуванням приписів статей 251, 264, 267
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, доводи касаційної скарги в
цій частині суперечать положенням законодавства та встановленим
судами обставинам справи.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті
111- 5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в
порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно та об'єктивно розглянули в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили
подані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень докази;
належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та
існували між сторонами.
Висновки апеляційного суду, якими відхилено доводи
апеляційної скарги, грунтуються на належних та допустимих доказах,
наведених у постанові суду.
Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає
вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та
доповненнями.
Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом
апеляційної та першої інстанції не приймаються колегією суддів до
уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх
суперечності обставинам справи.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для
скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 частини 1 статті
111-9 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого
кооперативу "Харківовочпром" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2007 року у справі № 33/314-06 господарського суду
Харківської області та рішення господарського суду Харківської
області від 02.02.2007р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач