ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 16/323-0-06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Дніпровська торгово-промислова асоціація", м.
Херсон (далі - Товариство)
на рішення господарського суду Херсонської області від
14.12.2006 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
27.02.2007
зі справи № 16/323-О-06
за позовом Товариства
до Херсонського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України, м. Херсон (далі - територіальне
відділення АМК)
про визнання недійсним розпорядження.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про визнання недійсним розпорядження
адміністративної колегії територіального відділення АМК від
04.10.2006 № 54/р-2 "Про початок розгляду справи № 35/2-06"
(далі - оспорюване розпорядження).
Рішенням господарського суду Херсонської області від
14.12.2006 (суддя Немченко Л.М.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007
(колегія суддів у складі: Антонік С.Г. -головуючий, судді Шевченко
Т.М. і Юхименко О.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. У
прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові
інстанції виходили з того, що оскаржуване розпорядження не порушує
прав та охоронюваних законом інтересів позивача -Товариства.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить оскаржувані судові рішення з даної справи
скасувати, а оспорюване розпорядження визнати недійсним. Скаргу
мотивовано неврахуванням попередніми судовими інстанціями у
прийнятті зазначених рішень приписів статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
), статті 19 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
"Про
деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", пункту 3
статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"
( 3659-12 ) (3659-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК
заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та
обгрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить залишити ці
рішення без змін, а скаргу -без задоволення.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до адміністративних судів можуть
бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів
владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи
бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4
названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на
всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом
встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до
приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
рішення органів Антимонопольного комітету
України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Iнформаційного листа Верховного Суду України від
26.12.2005 № 3.2-2005 ( v3-2-700-05 ) (v3-2-700-05)
також зазначено: "Закони
України можуть передбачати вирішення певних категорій
публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад,
стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають
право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України
до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання
рішення)".
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості
господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- територіальне відділення АМК від 19.09.2006 надіслало на
адресу Товариства запит про надання інформації за № 352-25/2 з
терміном виконання до 25.09.2006, яким пропонувалося надати
пояснення щодо договірних відносин між Товариством і ПП Левицьким
О.Д. (з наданням копій чинних договорів);
- у встановлений термін інформація до територіального
відділення АМК не надійшла, в зв'язку з чим воно надіслало
Товариству факсограму від 03.10.2006, де Товариству пропонувалося
надати інформацію, про яку йшлося в запиті від 19.09.2006, та
пояснити причини її ненадання;
- на день видання оспорюваного розпорядження відповідна
інформація або клопотання щодо продовження терміну її надання до
територіального відділення не надходили;
- за висновком, що наведений в оспорюваному розпорядженні,
дії Товариства містять ознаки порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, у
вигляді неподання територіальному відділенню АМК інформації у
встановлені головою цього відділення строки;
- у зв'язку з цим адміністративна колегія постановила
розпочати розгляд справи за пунктом 13 статті 50 названого Закону
з приводу наявності в діях Товариства вказаних ознак порушення
законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття
передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду
України від 26.01.2000 № 02-5/35 ( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
"Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням
недійсними актів державних чи інших органів" зазначено:
"Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою
визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям
відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів
підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за
результатами розгляду справи факту такого порушення не
встановлено, у господарського суду немає правових підстав для
задоволення позову."
З установлених попередніми судовими інстанціями фактичних
обставин даної справи не вбачається порушення прав та/або
охоронюваних законом інтересів Товариства у зв'язку з виданням
територіальним відділенням АМК оспорюваного розпорядження.
Саме по собі здійснення розгляду органом Антимонопольного
комітету України справи № 35/02-06 не порушує права та охоронювані
інтереси Товариства. Всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх
обставин справи про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції територіальним відділенням АМК згідно з пунктами 21,
23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції (затверджені розпорядженням
Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5 ( z0090-94 ) (z0090-94)
в
редакції розпорядження від 29.06.98 № 169-р ( z0471-98 ) (z0471-98)
)
проводиться службовцями названого Комітету після початку розгляду
відповідної справи. Правові наслідки, передбачені статтями 41,43,
44, 47 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
, оформлюються оформлюються окремими розпорядчими
актами (постановою чи розпорядженням), і їх прийняття має виключно
імовірний характер, тобто за результатами здійснення розслідування
по справі в залежності від її обставин такі акти може бути й не
прийнято.
Довід скаржника про те, що "процедура початку розгляду справи
проти нас (Товариства) з боку Антимонопольного комітету передбачає
здійснення позачергової перевірки" не обгрунтований посиланням на
чинне законодавство. Згадані Правила розгляду справ про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції не визначають
розгляд відповідних справ як перевірку - чергову чи позачергову.
Безпідставним є посилання скаржника на те, що в Законі
Україні "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
нібито
"не визначено право територіального відділення на встановлення
строку подання підприємствами, установами, організаціями
необхідної інформації". За приписом частини першої статті 22 цього
Закону вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови
територіального відділення Антимонопольного комітету України,
вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету
України, його територіальне відділення в межах їх компетенції є
обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не
передбачено законом. Можливість продовження цих строків законом
хоча прямо не передбачена, але й не заборонена. Якщо Товариство
вважало визначений йому територіальним відділенням АМК строк для
подання інформації недостатнім, воно (Товариство) не позбавлене
було права й можливості порушити питання про його продовження, але
в будь-якому разі не вправі було ухилятися від виконання
покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного надання
запитуваної інформації.
Що ж до відсутності, - на думку скаржника, - власне підстав
для витребування інформації, то відповідні обставини не входять до
предмету доказування в даній справі, яка стосується, як і
оспорюване розпорядження, виключно питань недодержання строків
надання інформації. Згадані обставини можуть досліджуватись судом
лише в разі прийняття територіальним відділенням АМК рішення за
результатами розгляду справи № 35/2-06 і оспорювання такого
рішення Товариством у судовому порядку за незгоди з ним.
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Херсонської області від
14.12.2006 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 27.02.2007 зі справи № 16/323-О-06 залишити без змін, а
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Дніпровська торгово-промислова асоціація" -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов