ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 16-9/391-05-10584
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу релігійної громади євангельської
пресвітеріанської церкви м. Одеси, м. Одеса (далі - релігійна
громада)
на рішення господарського суду Одеської області від
20.11.2006 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.02.2007
зі справи № 16-9/391-05-10584
за позовом Одеського міжобласного відділення Національної
спілки театральних діячів України, м. Одеса (далі - відділення
НСТДУ)
до релігійної громади
про зобов'язання виконати певні дії,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідача -Управління охорони об'єктів
культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, м.
Одеса (далі - Управління).
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -Григор'євої С.В.,
відповідача -Ореза В.П.,
третьої особи -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2006
рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2006 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.03.2006 зі справи № 9/391-05-10584 скасовано і цю справу
передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
У новому розгляді справа одержала номер 16-9/391-05-10584.
Відділенням НСТДУ також неодноразово змінювалися позовні
вимоги зі справи. В остаточній редакції (згідно з клопотанням від
20.11.2006) назване відділення просило господарський суд
зобов'язати громаду: не створювати перешкоди у користуванні
відділенням НСТДУ електроенергією та водою; розрахунки за
користування електроенергією та водою здійснювати згідно з
показниками лічильників.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2006
(суддя Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 06.02.2007 (колегія суддів у
складі: Мацюра П.Ф. - головуючий, судді Андреєва Е.I. і Ліпчанська
Н.В.), позов задоволено частково: релігійну громаду зобов'язано не
перешкоджати відділенню НСТДУ у користуванні електроенергією та
водою, що постачаються до приміщень цього відділення; в іншій
частині позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та
постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи
статей 3, 6, 8, 11, 12, 15, 16, 391, 395, 396, 759 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), статей
4, 41, 256 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі -
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), статті 28 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
виходили з
обгрунтованості позовних вимог у задоволеній їх частині; що ж до
вимоги про здійснення розрахунків за користування електроенергією
та водою згідно з показаннями лічильників, то її судами відхилено
з посиланням на те, що порядок розрахунків визначено укладеною
сторонами угодою.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
релігійна громада просить скасувати оскаржувані рішення та
постанови попередніх судових інстанцій з даної справи та передати
останню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Скаргу мотивовано прийняттям цих судових рішень порушенням норм
матеріального і процесуального права, в тому числі статей 8, 19,
129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 4, 16, 41, 153,
256, 469 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 395, 759 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, статей 20, 277 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
(далі - ГК України ( 436-15 ) (436-15)
), пунктів 3.1, 4.22,
4.23, 4.26, 9.11, 12.13, 12.16, 13.5 Правил користування системами
комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах
України, затверджених наказом Державного комітету України по
житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, статей 4-2,
4-7, 33, 34, 38, 43, 84, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав
для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового
рішення з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від
26.11.1998, яке набуло чинності 07.12.1998, та додатковим рішенням
названого суду від 02.08.1999 за релігійною громадою було визнано
право власності на будівлю колишньої Євангельсько-реформаторської
церкви загальною площею 1 422, 2 кв. м, розташовану за адресою: м.
Одеса, вул. Пастера, 62 (далі - Будівля); релігійною громадою
13.08.1999 одержано реєстраційне посвідчення про право власності
на Будівлю;
- відділення НСТДУ з 1988 року займало в Будівлі частину
приміщень загальною площею 1 281 кв. м на підставі рішення
Одеської міської ради народних депутатів від 07.09.1988 № 311 та
охоронно-орендного договору на використання нерухомого пам'ятника
історії та культури, від 01.08.1993 (далі - Договір від
01.08.1993), укладеного Державною інспекцією з охорони пам'ятників
Управління архітектури Одеської обласної державної адміністрації і
відділенням НСТДУ;
- за пунктом 2.3 цього договору строк користування
пам'ятником архітектури було встановлено на період діяльності
відділення НСТДУ з перереєстрацією договору кожні 5 років та
внесенням до нього змін і доповнень, "визначених діючим
законодавством на момент перереєстрації";
- 19.05.1997 Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини
Одеської обласної державної адміністрації і відділенням НСТДУ було
укладено додаткову угоду (далі - Додаткова угода від 19.05.1997)
до Договору від 01.08.1993;
- згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 19.05.1997 пункт 3
Договору від 01.08.1993 було викладено в новій редакції, за якою
відділення НСТДУ зобов'язувалося сплачувати орендну плату в
розмірі 18, 45 грн. за один календарний місяць; відповідно до
пункту 5 зазначеної Додаткової угоди назване відділення
зобов'язалося, крім внесення орендної плати, сплачувати
експлуатаційні витрати, комунальні послуги, витрати на утримання
інженерних мереж та території на підставі окремих договорів,
самостійно укладених з відповідними організаціями;
- після набуття релігійною громадою права власності на
Будівлю 04.03.1999 цією громадою і відділенням НСТДУ було
підписано додаткову угоду (далі - Додаткова угода від 04.03.1999)
до Договору від 01.08.1993;
- згідно з розділом 3 Додаткової угоди від 04.03.1999
релігійна громада погодилася з тимчасовим розміщенням відділення
НСТДУ у займаній останнім на той час частині Будівлі; за розділом
4 цієї ж угоди користування відповідною частиною Будівлі має для
відділення НСТДУ оплатний характер та передбачає відшкодування
фактичних витрат з експлуатації займаних приміщень, причому розмір
витрат не повинен був перевищувати розмір тих, що здійснювалися
раніше;
- згідно з актом від 19.07.2005, складеним за підписами
представника відділення НСТДУ та головного інженера житлового
управління "Ренесанс" ЛТД-92, 18.07.2005 релігійною громадою було
здійснено відключення приміщень, які знаходилися у користуванні
відділення НСТДУ на підставі Додаткової угоди від 04.03.1999, від
мереж енерго- та водопостачання;
- актом обстеження від 11.11.2005, складеними за підписами
представників відділення НСТДУ і названого житлового управління,
встановлено відсутність у цих приміщеннях енерго- та
водопостачання;
- факт відключення зазначених приміщень від енерго- та
водопостачання релігійною громадою не заперечувалися;
- розділом 5 Додаткової угоди від 04.03.1999 визначено, що
відділення НСТДУ зобов'язується звільнити займані ним приміщення
після надання йому еквівалентного (рівнозначного) і придатного для
експлуатації приміщення.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого
особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина друга цієї ж статті містить перелік способів захисту
цивільних прав та інтересів і зазначає, що суд може захистити
цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений
договором або законом.
Частиною другою статті 20 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
також
передбачено шляхи (способи) захисту суб'єктом господарювання своїх
прав і законних інтересів та визначено можливість такого захисту й
іншими способами, передбаченими законом.
Закон не передбачає таких способів захисту права і законних
інтересів, як зобов'язання не створювати перешкод у користуванні
електроенергією та водою і зобов'язання здійснювати розрахунки за
користування електроенергією та водою згідно з показаннями
лічильників.
З установлених господарськими судами обставин вбачається, що
зазначені способи захисту прав та інтересів не визначалися також і
шляхом укладення договору між сторонами.
До того ж попередніми судовими інстанціями не зазначено в
оскаржуваних рішеннях, у чому конкретно полягали відповідні
перешкоди.
Верховним Судом України у постановах, зокрема, від 13.07.2004
№ 04/338 та від 13.07.2004 № 10/732 викладено правову позицію,
згідно з якою суд, дійшовши висновку, що предмет позову не
відповідає встановленим законом або договором способам захисту
прав, повинен відмовити в позові.
Таким чином, у розгляді даної справи попередні судові
інстанції припустилися неправильного застосування статті 16 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
і не застосували статтю 20 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті
спору і згідно з частиною першою статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування оскаржуваних судових
рішень. У задоволенні ж позову з урахуванням наведеного слід
відмовити.
Згідно із статтею 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
зі справи покладаються на позивача - відділення НСТДУ.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу релігійної громади євангельської
пресвітеріанської церкви м. Одеси задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від
20.11.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 06.02.2007 зі справи № 16-9/391-05-10584 скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Одеського міжобласного відділення Національної
спілки театральних діячів України на користь релігійної громади
євангельської пресвітеріанської церкви м. Одеси 42, 50 грн.
державного мита, сплаченого з апеляційної скарги, і 42, 50 грн.
державного мита, сплаченого з касаційної скарги, всього 85, 00
грн.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду
Одеської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов