ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 12/320-06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного
центру зайнятості, м. Дніпропетровськ,
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 22.02.2007
зі справи № 12/320-06
за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості
(далі -Центр зайнятості)
до акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк"
(далі -Банк), м. Дніпропетровськ,
про зобов'язання визнати грошові вимоги та включити їх до
реєстру вимог кредиторів,
ВСТАНОВИВ:
Центр зайнятості звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання Банку визнати
грошові вимоги в сумі 67 521,35 грн. та включити їх до реєстру
вимог кредиторів, посилаючись при цьому на необхідність погашення
відповідачем боргу зі сплати страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття (далі -Фонд).
Рішенням названого суду від 30.11.2006 (суддя Жукова Л.В.),
залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.02.2007 (колегія суддів у складі:
Голяшкін О.В. -головуючий, судді Білецька Л.М., Науменко I.М.),
провадження зі справи в частині зобов'язання визнати грошові
вимоги в сумі 42 381,02 грн. та включити їх до реєстру вимог
кредиторів припинено; в іншій частині позову відмовлено. Прийняті
судові рішення в частині припинення провадження мотивовано
відсутністю предмету спору через визнання відповідачем цієї суми
заборгованості, тоді як відмову в іншій частині позову мотивовано
відсутністю правових підстав для її задоволення та порушенням
позивачем приписів статей 89, 91 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Центр зайнятості просить постанову апеляційного господарського
суду зі справи скасувати частково внаслідок її прийняття з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та зобов'язати відповідача визнати позивача кредитором та
включити до ліквідаційного балансу на суму 25 140,33 грн.
Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про
безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи
залишити без змін, а скаргу -без задоволення. При цьому відповідач
відзначив безпідставність розгляду господарськими судами цієї
справи в порядку господарського судочинства, оскільки вона є
справою адміністративної юрисдикції.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 10.03.2005 Правлінням Національного банку України
(далі -НБУ) прийнято постанову № 71 "Про відкликання банківської
ліцензії та ініціювання процедури ліквідації акціонерного
комерційного банку "Прем'єрбанк";
- оголошення про відкриття за ініціативою НБУ ліквідаційної
процедури опубліковано в газеті "Голос України" від 18.03.2005 №
49 (3549) та в газеті "Урядовий кур'єр" від 23.03.2005 № 52;
- між сторонами наявний спір стосовно розміру заборгованості
Банку зі сплати страхових внесків до Фонду;
- у провадженні господарського суду відсутня справа про
банкрутство Банку.
Причиною виникнення спору зі справи стало намагання Центру
зайнятості примусити Банк погасити заборгованість зі сплати
страхових внесків до Фонду.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
ліквідація банку з
ініціативи НБУ здійснюється відповідно до цього Закону та
нормативно-правових актів НБУ.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з
01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) -це переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це - орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Правові, фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 №
1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі - Закон № 1533).
Відповідно до статті 34 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх
нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду.
Згідно з частиною другою статті 12 цього Закону функції
робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр
зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і
Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні
у містах центри зайнятості.
За змістом статей 38, 39 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
центрам
зайнятості надано право контролю за належною сплатою страхових
внесків і стягнення відповідної заборгованості та
адміністративно-господарських санкцій.
Отже, даний спір є публічно-правовим, а відповідно до
приписів статті 4 та частини другої статті 17 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
(за відсутності встановленого законом іншого порядку
його судового вирішення) він не підпадає під визначення
публічно-правового спору, на який не поширюється компетенція
адміністративних судів.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог
статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського
судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268, від
21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
У свою чергу, розгляд попередніми судовими інстанціями
публічно-правового спору в порядку господарського судочинства
унеможливив й здійснення касаційної перевірки прийнятих ними
рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства,
внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному
скасуванню згідно з статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного центру
зайнятості задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
30.11.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.02.2007 зі справи № 12/320-06
скасувати.
Справу передати до господарського суду Дніпропетровської
області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов