ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 9/354-06-9692
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Українського державного
підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі його Одеської
дирекції, м. Одеса (далі - Дирекція)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.02.2007
зі справи № 9/354-06-9692
за позовом прокурора Ренійського району Одеської області, м.
Рені Одеської області (далі - Прокурор), в інтересах держави в
особі Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі
Одеської області, м. Рені Одеської області (далі - Управління ПФУ)
до Дирекції та
Iзмаїльського вузла зв'язку Дирекції, м. Iзмаїл Одеської
області (далі - Iзмаїльський вузол зв'язку)
про стягнення безпідставно виплачених пенсій в сумі 8 619
грн.
Судове засідання проведено за участю:
Прокурора -Шумка Г.В. (прокурора відділу Генеральної
прокуратури України),
Управління ПФУ -не з'яв.,
Дирекції -Ніколенка Г.В.,
Iзмаїльського вузла зв'язку -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2006
(суддя Бакланова Н.В.) у задоволенні позову відмовлено. У
прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статей
16, 110 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, статей 614, 1172 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 218 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) виходив з
того, що вимоги чинного законодавства відповідачем у спірних
правовідносинах не порушено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22.02.2007 (колегія суддів у складі: Жукова А.М. - головуючий,
судді Величко Т.А. і Бойко Л.I.) позов задоволено: стягнуто з
Дирекції на користь Управління ПФУ 8 619 грн. збитків та в доход
державного бюджету України -153 грн. державного мита. У прийнятті
зазначеної постанови суд з посиланням, зокрема, на статті 1166,
1172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
виходив з
обгрунтованості позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Дирекція просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з
даної справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду
залишити в силі. Скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, в тому числі
статей 16, 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, статей 257, 261, 1172
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 102 Закону України
"Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, статей 1, 21, 24 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзивах на касаційну скаргу Прокурор і Управління ПФУ
заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи про їх
необгрунтованість, та просять оскаржувану постанову апеляційної
інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування судових
рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції з
урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- 23.09.2002 Управлінням ПФУ та Iзмаїльським вузлом зв'язку,
що діяв на підставі довіреності від 19.02.2002 № 27-10, було
укладено договір про виплату пенсій та грошової допомоги (далі -
Договір), згідно з яким названий вузол зв'язку виконує функції
доставки і виплати громадянам пенсій та грошової допомоги за
рахунок Пенсійного фонду України;
- згідно з пунктом 1.2. Договору при фінансуванні та виплаті
пенсій і грошової допомоги Управління ПФУ і Дирекція дотримуються
вимог Iнструкції про порядок організації, оформлення, фінансування
та виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового
зв'язку України, затвердженої наказом Державного комітету зв'язку
України, Міністерства праці та соціальної політики України,
Пенсійного фонду України від 02.07.1998 № 101/123/67;
- відповідно до пункту 3.2 Договору Дирекція несе
відповідальність за своєчасну та правильну виплату пенсій, в тому
числі за дорученнями, згідно з чинним законодавством;
- з 01.04.2002 по 31.07.2004 Ренійською дільницею
Iзмаїльського вузла зв'язку проводилася виплата пенсій пенсіонерів
Кайряк М.I. і Кайряк Л.Є.; за цей період названим пенсіонерам
Управлінням ПФУ виплачено пенсії на суму 8 619 грн.;
- за твердженням Прокурора, на порушення чинного
законодавства та пункту 1.2 договору працівниками названої
дільниці пенсія поіменованих пенсіонерів виплачувалася гр. Чакир
М.М. без довіреності, і сума безпідставно виплаченої пенсії
становить 8 619 грн.;
- за доводами Дирекції:
· Управлінням ПФУ пропущено строк позовної давності "щодо
стягнення більшої частини заявленої ним суми";
· особами, відповідальними за нарахування пенсій в разі
безпідставності такого нарахування, є самі пенсіонери -Кайряк Л.Є.
і Кайряк М.I.;
· виїзд пенсіонера за кордон не є підставою для невиплати
йому пенсії;
· згідно з письмовими повідомленнями поіменованих пенсіонерів
суми пенсії, отримані їхньою дочкою Чакир В.М., передано їм;
· Дирекцією спростовано доводи Управління ПФУ, викладені в
позовній заяві.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- згідно з довідкою Ренійського РВ УМВСУ Кайряк М.I. і Кайряк
Л.Є. "виписані в Німеччину 4.12.1998р.";
- жодним документом не підтверджено передачу коштів у
зазначеній сумі і отриманих Чакир В.М. пенсіонерам, які з 1998
року проживають за кордоном.
За змістом частини першої статті 1 та частини першої статті
21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами судового процесу в
господарському суді, в тому числі відповідачами, можуть бути лише
ті підприємства, які є юридичними особами. Що ж до відособлених
підрозділів підприємства, то згідно з частиною четвертою статті 28
названого Кодексу вони можуть здійснювати повноваження сторони від
імені відповідної юридичної особи, якщо таке право їм надано
установленими або іншими документами. В абзаці першому пункту 1
роз'яснення президії Вищого арбітражного господарського суду
України від 28.07.1994 № 02-5/492 ( v_492800-94 ) (v_492800-94)
"Про участь у
судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" з цього
приводу зазначено, зокрема, таке: "Коло повноважень відособленого
підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському
суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи
визначається установчими документами останньої, положенням про
відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або
довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові
цього підрозділу. При цьому... стороною у справі є юридична особа,
від імені якої діє відособлений підрозділ..."
У зв'язку з наведеним попереднім судовим інстанціям у
розгляді даної справи слід було вичерпно з'ясувати обставини,
пов'язані з наявністю статусу юридичної особи у обох відповідачів
зі справи, а в разі відсутності у них такого статусу -коло їх
повноважень щодо представництва в господарському суді юридичної
особи, відокремленими підрозділами якої вони є. З цією метою
названі судові інстанції мали витребувати та дослідити відповідні
документи, зазначені в названому роз'ясненні президії Вищого
арбітражного суду України. Проте таких дій господарські суди у
розгляді справи не вчинили і згаданих обставин належним чином не
з'ясували. Тим часом такі обставини мають значення для правильного
визначення не лише складу сторін у справі, а й підсудності
останньої, оскільки в разі відсутності у відособленого підрозділу
(підрозділів) статусу юридичної особи та згаданих повноважень
підсудність визначається за місцезнаходженням юридичної
особи -підприємства за правилами статей 15, 16 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд апеляційної інстанції, щоправда, вказав в оскаржуваній
постанові: "Прокурор звертаючись із позовом неправильно назвав
суб'єкта відповідальності у зв'язку з чим суд змінює його назву на
належну -Українське державне підприємство поштового зв'язку
"Укрпошта" в особі Одеської дирекції". Однак судом при цьому,
по-перше, не зазначено ні фактичних обставин, ані доказів, на
підставі яких він дійшов такого висновку, по-друге, не додержано
вимог статті 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо залучення до участі у
справі іншого відповідача або заміни відповідача, по-третє,
взагалі не розглянуто питання стосовно другого відповідача зі
справи -Iзмаїльського вузла зв'язку -ні про його заміну, ані по
суті спору.
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися
порушення приписів частини першої статті 1, частини першої статті
21, частини четвертої статті 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а в
безпосередньому зв'язку з цим -і неправильного застосування
частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття
судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи
та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам
сторін належну правову оцінку, визначитись зі складом сторін у
справі і прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Українського державного підприємства
поштового зв'язку "Укрпошта" в особі його Одеської дирекції
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від
20.11.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 22.02.2007 зі справи № 9/354-06-9692 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов