ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 7/136"Д"
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства
акціонерного товариства відкритого типу "Укрліфт" "Спеціалізоване
ремонтно-будівельне управління "Житомирліфт", м. Житомир, в особі
арбітражного керуючого-ліквідатора Орлецької Людмили Григорівни,
м. Житомир (далі - ДП "СРБУ "Житомирліфт")
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 21.12.2006
зі справи № 7/136"Д"
за позовом ДП "СРБУ "Житомирліфт"
до акціонерного товариства відкритого типу "Укрліфт", м. Київ
(далі - АТВТ "Укрліфт"), та
промислово-технологічної компанії "Укрсільгосппром", с.
Мамрин Коростишівського району Житомирської області (далі - ПТК
"Укрсільгосппром")
про визнання правочину недійсним.
Судове засідання проведено за участю представників:
ДП "СРБУ "Житомирліфт" -Орлецької Л.Г.,
АТВТ "Укрліфт" -Левчук-Яремчук Т.В.,
ПТК "Укрсільгосппром" -Левчук-Яремчук Т.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано ліквідатором ДП "СРБУ "Житомирліфт" про
визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від
07.09.2004 (далі - оспорюваний договір), укладеного АТВТ "Укрліфт"
і ПТК "Укрсільгосппром", предметом якого були приміщення, що
знаходяться в м. Житомирі по вул. Південній, 16, а саме:
адміністративна будівля літ. "А" площею 939 кв. м, гараж-будівля з
ТП літ. "Б" площею 271, 5 кв. м, склад навіс літ. "В" площею 146,
4 кв. м, загальна площа -1 356, 9 кв. м (далі - Приміщення).
Рішенням господарського суду Житомирської області від
11.09.2006 (колегія суддів у складі: Сичова О.П. -головуючий,
судді Брагіна Я.В. і Костриця О.О.) позов задоволено; оспорюваний
договір визнано недійсним; застосовано правові наслідки
недійсності договору: ПТК "Укрсільгосппром" зобов'язано повернуто
Приміщення ДП "СРБУ "Житомирліфт"; АТВТ "Укрліфт" зобов'язано
повернути ПТК "Укрсільгосппром" 26 500 грн. -кошти (в т.ч. ПДВ),
сплачені за Приміщення; на відповідачів у справі віднесено суму
судових витрат. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з
того, що: оспорюваний договір укладено з порушенням статей 23, 30
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
; власник Приміщення і
продавець за цим договором, АТВТ "Укрліфт", не мав "необхідної
цивільної правоздатності вчинити правочин із відчуження
вищеназваного майна, оскільки право власника розпоряджатися
відповідним майном припинилося відповідно до прийнятих судових
актів по справі № 1/8"Б"; ціна продажу майна в декілька разів
нижча від ринкової вартості, "що свідчить про нехтування
відповідачами інтересів колишніх працівників дочірнього
підприємства, так як кошти від реалізованого майна в процедурі
ліквідації в першу чергу направляються на погашення заборгованості
перед працівниками і протидія цьому суперечить моральним засадам
суспільства".
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
21.12.2006 (колегія суддів у складі: Зарудяна Л.О. -головуючий,
судді Вечірко I.О. і Ляхевич А.А.) задоволено апеляційні скарги
АТВТ "Укрліфт" і ПТК "Укрсільгосппром" на рішення місцевого
господарського суду з даної справи; це рішення скасовано і
прийнято нове рішення, згідно з яким у позові відмовлено. У
прийнятті зазначеної постанови з посиланням, зокрема, на частини
першу і другу статті 319 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) виходив з правомірності укладення
оспорюваного договору та хибності висновків, покладених в основу
рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП
"СРБУ "Житомирліфт" просить зазначену постанову апеляційної
інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду з
даної справи залишити в силі. Скаргу мотивовано невідповідністю
оскаржуваної постанови нормам матеріального і процесуального
права, в тому числі пункту 6 частини першої статті 3, частинам
першій і другій статті 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, частинам шостій
і сьомій статті 126, частині першій статті 219 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, частині 1 статті 26 та частині 10
статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, частині першій
статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
У відзиві та у запереченні на касаційну скаргу АТВТ "Укрліфт"
і ПТК "Укрсільгосппром" заперечують проти доводів скаржника,
зазначаючи про їх необгрунтованість та про відповідність
оскаржуваної постанови нормам матеріального і процесуального
права, та просять залишити її без змін, а скаргу -без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- ухвалою господарського суду Житомирської області від
14.01.2003 було порушено провадження зі справи № 1/8 "Б" про
визнання банкрутом ДП "СРБУ "Житомирліфт" (позивача з даної
справи) та встановлено заборону посадовим особам цього
підприємства і власникам його майна вчиняти будь-які дії,
спрямовані на відчуження належного підприємству майна, в тому
числі й того, що знаходиться в податковій заставі, здійснювати
реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи боржника;
- постановою господарського суду Житомирської області від
14.10.2003 зі справи № 1/8"Б" ДП "СРБУ "Житомирліфт" визнано
банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру; ухвалою
цього ж суду від 14.11.2003 арбітражним керуючим (ліквідатором)
цього підприємства призначено Борейка А.М.;
- ліквідатором у ході ліквідаційної процедури було виявлено
майнові активи (основні засоби), які складаються з: будівлі
головного корпусу; будівлі капітальних гаражних боксів; споруди
складу-навісу; споруди складу-навісу ПММ; споруди залізобетонної
огорожі;
- дане майно з моменту його будівництва та введення в
експлуатацію згідно з наказом Республіканського виробничого
спеціалізованого ремонтно-будівельного об'єднання "Укрліфт" від
03.07.1991 № 140 було передано Житомирській дільниці СРБУ
"Київліфт" РВСРБО "Укрліфт" і в подальшому постійно перебувало на
балансі "попередників позивача", а саме:
· госпрозрахункової СРБ дільниці "Житомирліфт" РВСРБО
"Укрліфт";
· спеціалізованого РБУ "Житомирліфт" державного підприємства
"Укрліфт";
· ДП "СРБУ "Житомирліфт";
- на час розгляду справи господарським судом зазначене
нерухоме майно "не знято з балансу" ДП "СРБУ "Житомирліфт" "і
обліковуються згідно з визначеною бухгалтерською документацією
підприємства вартістю";
- виявлені ліквідатором майнові активи були включені до
складу ліквідаційної маси ДП "СРБУ "Житомирліфт";
- 08.07.2004 правління АТВТ "Укрліфт" прийняло рішення про
продаж Приміщень, що в подальшому було погоджено спостережною
радою названого товариства; це рішення мотивувалося тим, що ДП
"СРБУ "Житомирліфт" не проводить виробничої діяльності,
знаходиться "в стадії банкрутства", а приміщення його виробничої
бази перебувають у незадовільному стані. На підставі згаданого
рішення й було укладено оспорюваний договір, посвідчений
нотаріально; ціна цього договору склала 26 500 грн.;
- згідно з наказом Державного комітету України по
житлово-комунальному господарству від 09.02.1994 № 9 (далі -
Держжитлокомунгосп) було створено відкрите акціонерне товариство
(ВАТ) "Укрліфт" шляхом перетворення державного спеціалізованого
ремонтно-будівельного підприємства "Укрліфт";
- з матеріалів справи (копії витягу з відомості результатів
інвентаризації нерухомого майна станом на 01.01.1994, яке було
передано до статутного фонду ВАТ "Укрліфт") вбачається, що до
статутного фонду першого відповідача (АТВТ "Укрліфт") увійшли,
зокрема, адміністративна будівля, гараж та склад-навіс, які
знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Південна, 16. Отже,
перший відповідач (АТВТ "Укрліфт") на дату укладення оспорюваного
договору був власником зазначеного майна;
- ВАТ "Укрліфт" створило ряд дочірніх підприємств, у тому
числі ДП "СРБУ "Житомирліфт". Iз статуту останнього (затверджений
загальними зборами ВАТ "Укрліфт" 15.04.1998 та зареєстрований в
новій редакції виконкомом Житомирської міської ради 07.09.1998)
вбачається, що:
· ДП "СРБУ "Житомирліфт" має право продавати іншим
підприємствам, організаціям, закладам та громадянам, обмінювати,
здавати в оренду та іншим чином розпоряджатися обладнанням,
інвентарем, приміщеннями, списувати з балансу основні фонди,
передавати з балансу на баланс іншим підприємствам основні та
оборотні кошти, крім відчуження будівель, приміщень, споруд та
транспортних засобів, які відчужуються з дозволу АТВТ "Укрліфт"
(пункти 6.2, 6.4);
· майно ДП "СРБУ "Житомирліфт" складається з основних засобів
та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в
балансі цього підприємства (пункт 8.1);
· ДП "СРБУ "Житомирліфт" володіє та користується майном,
викупленим у процесі приватизації, в тому числі будинками,
спорудами, обладнанням іншими матеріальними цінностями, а також
коштами (пункт 8.2);
- після внесення змін до статуту ДП "СРБУ "Житомирліфт"
згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 06.12.2001 в
пункті 9.1 цього статуту значиться, що статутний фонд даного
підприємства складає 403 500 грн., а до внесення відповідних змін
статутний фонд становив 1 550 грн.;
- одноосібним власником майна ДП "СРБУ "Житомирліфт", у тому
числі нерухомого, був його засновник ВАТ "Укрліфт".
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме
майно (т. 1, а. с. 201) власником комплексу, розташованого за
адресою: м. Житомир, вул. Південна, 16, є ВАТ "Укрліфт"; підставою
виникнення права власності зазначено згаданий наказ
Держжитлокомунгоспу від 09.02.1994 № 9 і Перелік названого
Комітету від 15.01.2004;
- до корпоратизації АТВТ "Укрліфт" (згідно з Указом
Президента України від 15.06.1993 № 210/93 ( 210/93 ) (210/93)
"Про
корпоратизацію підприємств") закріплене за ним майно перебувало в
його повному господарському віданні і було держаною власністю
(стаття 37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
). Після
закінчення приватизації і внесення цього майна до статутного фонду
АТВТ "Укрліфт" дане майно набуло статусу колективної власності
названого товариства (стаття 20 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, стаття 12 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
); у зв'язку з цим правовий режим повного
господарського відання стосовно цього майна припинився;
- у справі немає доказів на підтвердження того, що згадане
нерухоме майно (за адресою: м. Житомир, вул. Південна, 16):
· передавалося б до статутного фонду ДП "СРБУ "Житомирліфт";
· було б закріплено за цим дочірнім підприємством на праві
повного господарського відання;
- водночас належність даного майна АТВТ "Укрліфт"
підтверджується певними документами: наказом Держжитлокомунгоспу
від 09.02.1994 № 9, відомістю про результати інвентаризацій
нерухомого майна станом на 01.01.1994, переданого до статутного
фонду ВАТ "Укрліфт", Переліком нерухомого майна, переданого до
цього статутного фонду, наказом регіонального відділення Фонду
державного майна України по м. Києву від 12.12.1995 № 1712,
витягом Житомирського ДКП по технічній інвентаризації про
реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.09.2004;
- ДП "СРБУ "Житомирліфт" не подано суду документального
підтвердження наявності у нього правових підстав для відображення
Приміщень на своєму балансі;
- згадані зміни до статуту ДП "СРБУ "Житомирліфт" в частині
збільшення його статутного фонду до 403 500 грн. не були
зареєстровані у встановленому законом порядку;
- у наданій ДП "СРБУ "Житомирліфт" довідці зазначається: про
відсутність на цьому підприємстві відомостей, які підтверджували б
факт закріплення за ним Приміщеннь, а так само відомостей про
внесення відповідного нерухомого майна до статутного фонду ДП
"СРБУ "Житомирліфт"; про те, що зазначений статутний фонд
становить 1 550, 00 грн., і зміни до нього не реєструвалися;
- рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2004 зі
справи № 30/237 за позовом ПТК "Укрсільгосппром" до АТВТ "Укрліфт"
та Житомирського обласного ДКП по технічній інвентаризації про
визнання права власності, зобов'язання звільнити та передати
приміщення встановлено, що Приміщення знаходилися у власності АТВТ
"Укрліфт" і тому це товариство згідно зі статтею 658 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
мало право здійснювати продаж відповідного майна за
договором купівлі-продажу (т. 1, а. с. 140-145); це рішення
господарського суду набрало законної сили.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про власність":
( 697-12 ) (697-12)
- власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається належним йому майном;
- власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що
не суперечать закону.
Аналогічний за змістом припис вміщено в частинах першій і
другій статті 319 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Установлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини
свідчать про належність Приміщень, що відчужувалися АТВТ "Укрліфт"
за оспорюваним договором, саме цьому товариству на праві власності
і про те, що дане нерухоме майно не належало ДП "СРБУ
"Житомирліфт" ні на праві власності, ані на праві повного
господарського відання. Відтак відсутні підстави для застосування
до правовідносин сторін у справі приписів як статей 23, 26, 30
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, так і статей 203, 215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
До того ж судом апеляційної інстанції правильно з посиланням
на статтю 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначено про те, що
встановлений господарським судом міста Києва факт належності
Приміщень на праві власності АТВТ "Укрліфт" є обставиною, що має
значення для даної справи і не потребує доведення. В абзаці
першому підпункту 2.3 пункту 2 роз'яснення президії Вищого
господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289
( v_289800-97 ) (v_289800-97)
"Про деякі питання практики застосування
Господарського процесуального кодексу України" ( 1798-12 ) (1798-12)
також
йдеться про те, що не потребують доказування преюдиціальні факти,
тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,
який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи,
в якій беруть участь ті самі сторони.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків
апеляційної інстанції, якою з достатньою повнотою встановлено
обставини, що входять до предмету доказування у справі, та цим
обставинам дано правильну юридичну оцінку.
Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
21.12.2006 зі справи № 7/136"Д" залишити в силі, а касаційну
скаргу дочірнього підприємства акціонерного товариства відкритого
типу "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління
"Житомирліфт" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Орлецької
Людмили Григорівни -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов