ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     29 травня 2007 р.
     № 4/217
     Вищий господарський суд України у складі:  суддя  Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
     розглянувши касаційну скаргу Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ,
     на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
31.10.2005
     зі справи № 4/217
     за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі -Відділення)
     до      державного      підприємства       "Свердловантрацит"
(далі -Підприємство), м. Свердловськ Луганської області,
     про стягнення 268 325,34 грн.,
 
                            ВСТАНОВИВ:
     У квітні 2005 року Відділення  звернулося  до  господарського
суду Луганської області з позовом про стягнення з Підприємства 268
325,34 грн. штрафних санкцій  за  нестворення  робочих  місць  для
працевлаштування  інвалідів  на  підставі  статей  19,  20  Закону
України  від  21.03.1991  №   875-XII   "Про   основи   соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
         (далі - Закон № 875).
     Рішенням названого суду від 02.08.2005  (суддя  Батюк  Г.М.),
залишеним   без   змін   постановою    Луганського    апеляційного
господарського суду  від  31.10.2005  (колегія  суддів  у  складі:
Семендяєва I.В. -головуючий  суддя,  судді  Єжова  С.С.,  Якушенко
Р.Є.), у позові відмовлено.  Прийняті  судові  рішення  мотивовано
відсутністю правових  підстав  для  застосування  до  Підприємства
штрафних санкцій відповідно до Закону  № 875 ( 875-12 ) (875-12)
           .
     У касаційній скарзі до  Вищого  господарського  суду  України
Відділення  просить  постанову  апеляційного  господарського  суду
скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального  і
процесуального права та  прийняте  нове  рішення  про  задоволення
позову.
     Підприємство подало  відзив  на  касаційну  скаргу,  в  якому
зазначило  про  безпідставність  її  доводів  та  просило   вимоги
позивача залишити без задоволення.
     Учасників  судового  процесу  відповідно  до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) належним  чином  повідомлено  про  час  і
місце розгляду касаційної скарги.
     Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
     Перевіривши   повноту   встановлення   попередніми   судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і  процесуального  права,  Вищий  господарський  суд
України дійшов висновку про  необхідність  часткового  задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
     Причиною  виникнення  спору  зі  справи  стало  питання  щодо
правомірності   стягнення   з   відповідача   штрафних    санкцій,
передбачених статтею 20 Закону  № 875 ( 875-12 ) (875-12)
          .
     У зв'язку з  набранням  чинності  Кодексом  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  з
01.09.2005 до компетенції  адміністративних  судів  віднесено  усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
     Відповідно до  приписів  статті  4  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        
правосуддя     в     адміністративних     справах     здійснюється
адміністративними  судами.   Юрисдикція   адміністративних   судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів,  для  яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
     Пункт 4 статті 17 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          визначає,  що  до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
     Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в  пункті  7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
          це  -  орган  державної  влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи  службова  особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих
повноважень.
     Згідно  з  статтею  8  Закону  №  875   ( 875-12 ) (875-12)
           державне
управління в галузі забезпечення соціальної захищеності  інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з  питань  праці
та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України  та
органами місцевого самоврядування.
     Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002  №  1434  ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
        ,  Фонд  соціального   захисту
інвалідів є урядовим органом державного  управління,  який  діє  у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
     Згідно  з  пунктом  9  цього  ж  Положення   для   реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з  Мінпраці  утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності  його
працівників.
     За змістом статті 20  Закону  №  875  ( 875-12 ) (875-12)
          саме  Фонду
соціального   захисту    інвалідів    надано    право    стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання  законодавчо
встановленого   нормативу   робочих   місць    для    забезпечення
працевлаштування інвалідів.
     Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього  поширюється
юрисдикція  адміністративних  судів.  Відповідну  правову  позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від  17.01.2006  зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
     Пунктами  6  і  7  розділу  VII  "Прикінцеві   та   перехідні
положення" (в редакції, що  діяла  на  час  прийняття  апеляційним
господарським судом постанови зі справи) передбачалося, що:
     - до  початку  діяльності  окружного  адміністративного  суду
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам  відповідно
до ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
         України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  вирішуються  відповідним
господарським судом за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ;
     - після набрання чинності КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          заяви  і
скарги  у  справах,  що   виникають   з   адміністративно-правових
відносин, а також апеляційні, касаційні  скарги  (подання),  заяви
(подання) про перегляд судових рішень у зв'язку  з  нововиявленими
та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті
до набрання чинності  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  розглядаються  в
порядку, встановленому цим Кодексом.
     Проте  даний  спір,  який  має  публічно-правовий   характер,
апеляційним господарським судом у порушення вимог статей 1, 12 ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
           після   набрання   чинності   КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
         розглянуто в порядку господарського судочинства.
     Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
     Ухвалою Вищого господарського  суду  України  від  21.02.2006
касаційну скаргу Відділення на постанову Луганського  апеляційного
господарського суду від 31.10.2005 разом з  матеріалами  справи  №
4/217 передано для  вирішення  до  Вищого  адміністративного  суду
України.
     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від  15.03.2007
касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою  Відділення
закрито та справу повернуто за належністю до Вищого господарського
суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного
суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених
не за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Таким  чином,   розгляд   господарським   судом   апеляційної
інстанції  публічно-правового  спору  в   порядку   господарського
судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого
ним рішення зі справи  в  порядку  адміністративного  судочинства,
внаслідок  чого  зазначене  судове  рішення  підлягає  безумовному
скасуванню згідно з статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     Відповідну правову позицію викладено в постановах  Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007  зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
     У  свою  чергу,  абзацом  четвертим  пункту  6  розділу   VII
"Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від
06.10.2005  №  2953-IV  ( 2953-15 ) (2953-15)
          )  КАС  України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        
встановлено,   що   після    початку    діяльності    апеляційного
адміністративного  суду  апеляційні  скарги   в   адміністративних
справах, подані до відповідних  апеляційних  господарських  судів,
передаються цими судами до  апеляційного  адміністративного  суду,
якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
     За  повідомленням  Державної  судової  адміністрації  України
("Урядовий  кур'єр",  24.03.2007,  №   53,   стор.14),   Донецький
апеляційний адміністративний суд, повноваження якого поширюються і
на територію Луганської області, розпочав діяльність з 02.04.2007.
     Керуючись  статтями  111-7,  111-9  -  111-12   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
                           ПОСТАНОВИВ:
     1. Касаційну скаргу Луганського  обласного  відділення  Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
     2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
31.10.2005 зі справи № 4/217 скасувати.
     Справу передати до  Луганського  апеляційного  господарського
суду для виконання вимог  розділу  VII  "Прикінцеві  та  перехідні
положення"   Кодексу   адміністративного    судочинства    України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Суддя   В. Селіваненко
     Суддя   I.Бенедисюк
     Суддя   Б.Львов