ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 2-6/14241-2006
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Санаторій "Полтава-Крим", м. Саки Автономної Республіки Крим
(далі -ВАТ "Санаторій Полтава-Крим")
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 21.02.2007
зі справи № 2-6/14241-2006
за позовом ВАТ "Санаторій "Полтава-Крим"
до державного підприємства "Сакський державний хімічний
завод", м. Саки Автономної Республіки Крим (далі -ДП "Сакський
державний хімічний завод")
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору, на стороні відповідача - Сакської міської ради, м.
Саки Автономної Республіки Крим, та
Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з
охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь
(далі -Комітет)
про спонукання до укладення договору.
Судове засідання проведено за участю представників:
ВАТ "Санаторій "Полтава-Крим" -не з'яв.,
ДП "Сакський державний хімічний завод" -Полякової М.В.,
Сакської міської ради -не з'яв.,
Комітету -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Санаторій "Полтава-Крим" звернулося до господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом про спонукання
відповідача укласти договір про прийом стоків у глибоководний
випуск у море.
Рішенням названого суду від 24.11.2006 (суддя Шкуро В.М.)
позов задоволено: названий договір визнано укладеним у редакції,
запропонованій позивачем. Рішення суду мотивовано перебуванням
глибоководного випуску стоків у море на балансі ДП "Сакський
державний хімічний завод", що зумовлює обов'язок останнього
отримати необхідні дозволи на спеціальне водокористування та
укласти з відповідними суб'єктами господарювання договори про
приймання стічних вод.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.02.2007 (колегія суддів у складі: Плут В.М. -головуючий,
судді Гонтар В.I., Горошко Н.П.) рішення суду першої інстанції з
даного спору скасовано; в задоволенні позову відмовлено. У
прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції виходив з
того, що:
відповідач не належить до кола суб'єктів, для яких укладення
договорів на приймання стічних вод є обов'язковим;
відсутність у відповідача дозволу на скидання зворотних вод у
водні об'єкти виключає можливість надання ДП "Сакський державний
хімічний завод" послуг з прийому стоків до глибоководного каналу
та укладання названим підприємством відповідних договорів;
04.12.2006 відповідач передав споруди глибоководного випуску
очищених стоків на баланс Сакського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства за актом
приймання-передачі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"Санаторій "Полтава-Крим" просить скасувати оскаржувану постанову
суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим з даного спору,
посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відсутність у
ДП "Сакський державний хімічний завод" дозволу на спеціальне
водокористування є, по суті, порушенням відповідачем зобов'язань
за договором від 15.01.2004 № 15 про приймання стоків.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на
таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відповідно до договору від 15.01.2004 № 15, укладеного ВАТ
"Санаторій "Полтава-Крим" (абонент) та ДП "Сакський державний
хімічний завод", останній зобов'язався приймати стоки абонента до
глибоководного випуску в море в обумовленій кількості;
- згідно з пунктом 5.1 названого договору строк його дії
становив 1 рік з автоматичною пролонгацією у випадку відсутності
відмови від договору жодного з його учасників або перегляду умов
цього договору; фактично строк дії договору було продовжено до
01.02.2006;
- відповідачем було відхилено неодноразові пропозиції
позивача укласти новий договір на прийом стокових вод у
глибоководний випуск у море з мотивів закінчення терміну дії
дозволу ДП "Сакський державний хімічний завод" на спеціальне
водокористування;
- рішенням 28 сесії 4-го скликання Сакської міської ради від
03.11.2004 було передано об'єкти водо- і каналізаційного
господарства ДП "Сакський державний хімічний завод" у комунальну
власність; фактично споруди глибоководного випуску очищених стоків
з розсіюючим оголовком у Чорне море було передано відповідачем на
баланс Сакського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства за актом
приймання-передачі від 04.12.2006.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність
підстав для спонукання відповідача до укладення договору про
прийом стокових вод від позивача.
Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
укладення господарського договору є
обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному
замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта
господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма
вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних
категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або
органів місцевого самоврядування.
З огляду на наведену норму Закону суд апеляційної інстанції з
урахуванням встановлених ним фактичних даних дійшов вірного
висновку про відсутність правових підстав для примусового
укладення відповідачем договору.
Крім того, згідно з частинами першою, другою статті 48
Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
спеціальне
водокористування - це забір води з водних об'єктів із
застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та
скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір
води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із
застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється
юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних
потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних,
оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних,
енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських
потреб.
Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
на
водокористувачів покладено обов'язок здійснювати спеціальне
водокористування лише за наявності дозволу.
Аналогічний за змістом припис міститься у пункті 15 Правил
охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999
№ 465 ( 465-99-п ) (465-99-п)
, за яким скидання зворотних вод у водні об'єкти
допускається тільки за умови одержання в установленому порядку
дозволу на спеціальне водокористування.
Отже, як вірно зазначено апеляційним судом, відсутність у
відповідача дозволу на спеціальне водокористування позбавляє ДП
"Сакський державний хімічний завод" права здійснювати скидання
забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів
та, відповідно, укладати договори на приймання стокових вод з
суб'єктами господарювання.
До того ж фактична передача споруд глибоководного випуску на
баланс іншого підприємства також виключає правомірність позовних
вимог.
За таких обставин у Вищого господарського суду України
відсутні підстави для скасування законної та обгрунтованої
постанови апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-9-111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.02.2007 зі справи № 2-6/14241-2006 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Санаторій
"Полтава-Крим" -без задоволення.
Суддя
В. Селіваненко
Суддя
Суддя
I. Бенедисюк
Б. Львов