2-29/18476-2006 Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - Текст документа

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання права власності на майно до Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради та Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія", посилаючись, зокрема, на статті 320, 331, 392 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 48 Закону України "Про власність" (697-12) .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України (2768-14) та статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) , законодавець передбачив підстави для законного здійснення будівництва об'єктів, а саме: наявність права на використання земельної ділянки; наявність дозволу на здійснення будівельних робіт або рішення відповідного органу про надання земельної ділянки для розташування об'єкту містобудування.

Позивач зазначав, що після укладення з Євпаторійською міською Радою договору оренди земельної ділянки від 01.04.2004 р., та фактичного отримання земельної ділянки у використання, ним було здійснено відповідні дії направлені на благоустрій автостоянки та розпочато господарську діяльність. В результаті проведених будівельних робіт позивачем створений новий об'єкт нерухомості -автостоянку, будівництво якого здійснювалось за власні кошти.

24.06.2004 р. Управлінням архітектури та містобудування Євпаторійської міської Ради було видано паспорт об'єкта торгівлі (обслуговування), який містив технічні характеристики об'єкта.

Земельна ділянка позивачем використовувалась за цільовим призначенням, порушення умов договору не було, орендна плата сплачувалась вчасно та в повному обсязі.

Крім того, позивач зазначав, що неодноразово звертався з заявами про оформлення та реєстрації права власності, які відповідачами залишені без реагування.

У відзиві на позовну заяву Виконавчий комітет Євпаторійської міської Ради з позовними вимогами не погодився, та просив відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначаючи, що позивачу не була надана відповідна згода на будівництво об'єкту нерухомості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2006 р. (суддя Башалашвілі О.I.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 право власності та зобов'язано Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія" провести реєстрацію права власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна -автостоянку, розташовану в м. Євпаторії, вул. Iнтернаціональна -вул. 60 років ВЛКСМ на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 2944 кв.м і складається з наступних будівель та споруд:

літ. "А" -пункт охорони:

Приміщення № 4 -основне, площею 9 кв.м.;

Приміщення № 5 -відкритий тамбур, площею 1.9 кв.м.;

Приміщення № 6 -основне, площею 8.4 кв.м.

Разом по літ. "А", загальна площа 19.3 кв.м.

Літ. "Б" -бокси для ремонту машин:

Приміщення № 1 -основне, загальною площею 18.1 кв.м.;

Приміщення № 2 -основне, загальною площею 19.4 кв.м.;

Приміщення № 3 -основне, загальною площею 19.1 кв.м.;

Разом по літ. "Б", загальна площа 56.6 кв.м.

Літ. "В" -автомойка-кафе:

Приміщення № 1 -основне, заг альною площею 93 кв.м.;

Приміщення № 2 -основне, загальною площею 35.4 кв.м.

Приміщення № 3 -основне, загальною площею 73.2 кв.м.

Разом по літ. "В", загальна площа 201.6 кв.м.

Мотивуючи рішення господарський суд, посилаючись на статтю 48 Закону України "Про власність" (697-12) , статті 331, 392 Цивільного кодексу України (435-15) , дійшов висновку, що позивач правомірно, а саме на підставі рішення Євпаторійської міської ради "Про дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 від 19.12.2002 р., рішення Євпаторійської міської ради "Про надання в короткострокову оренду строком на 1 рік суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування автостоянки за адресою: м. Євпаторія, вул. Iнтернаціональна - вул. 60 років ВЛКСМ" від 29.08.2006 р. № 5-5/46 та договору оренди земельної ділянки від 01.04.2004 р., укладеного між ним та Євпаторійською міською радою, використовував земельну ділянку шляхом розміщення на ній майна, яке є предметом спору, і, відповідно, створення за власні кошти та розміщення цього майна здійснено позивачем без порушень вимог законодавства України.

За апеляційною скаргою Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Сотула В.В., Гонтар В.I., Прокопанич Г.К.), переглянувши рішення від 04.12.2006 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.02.2007 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Виконавчий комітет Євпаторійської міської Ради подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що посилання судів на статтю 331 Цивільного кодексу України (435-15) є неспроможними, оскільки за приписами частини 1 вказаної норми для виникнення права власності на нову нерухому річ встановлені додаткові особливості, а саме договірні зобов'язання, проте, між сторонами вони відсутні.

Крім того, на думку скаржника, судами не застосовані норми частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України (435-15) , відповідно до якої особа, що здійснила самовільне будівництво об'єкту нерухомості не набуває на нього права власності.

Заявник у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів, що Виконавчий комітет Євпаторійської міської Ради не визнавав у встановленому порядку права власності позивача на спірний об'єкт, оскільки, по-перше, позивач не звертався з даним питанням у виконком, по -друге, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) до делегованих повноважень виконавчих комітетів відноситься прийом в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів в установленому порядку, проте спірний об'єкт не був введений в експлуатацію.

У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 проти доводів касаційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а судові рішення у справі без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час здійснення судового провадження 19.12.2002 р. Євпаторійською міською радою було прийнято рішення № 24-6/51 "Про дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 для розміщення автостоянки", яким позивачу було доручено розробити проект відведення земельної ділянки і після погодження його у встановленому порядку внести на затвердження міської ради (а.с. 58-59).

На підставі вказаного рішення та договору № КРГ 13.3194.Д від 18.03.2003 р., укладеного між СПД ОСОБА_1 та Євпаторійським відділом КП "Кримгеоінформатика", останнім був розроблений проект відведення земельної ділянки за адресою: м.Євпаторія, вул. Iнтернаціональна - вул. 60 років ВЛКСМ (а.с. 50-58).

Судами також встановлено, що під час підготовки землевпорядної документації проект відведення земельної ділянки був погоджений Євпаторійською міською радою, а також відповідними органами, зокрема, були отримані позитивні висновки щодо можливості розміщення автостоянки від Євпаторійської міської санепідемстанції (а.с. 65-69); Республіканського комітету АР Крим з екології і природним ресурсам (а.с.70); Управління містобудування і архітектури Євпаторійської міської ради (а.с. 71); Євпаторійського міського управління земельних ресурсів (а.с.72); Республіканського комітету з охорони культурної спадщини (а.с.73).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 03.06.2003 р. № 24-10/65 між Євпаторійською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) 01.04.2004 р. було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 2944 кв.м., що розташована за адресою: м. Євпаторія, вул. Iнтернаціональна -вул. 60 років ВЛКСМ, строком дії до 03.06.2006 р. (а.с. 11-13).

Пунктом 13 вказаного договору оренди земельної ділянки сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення автостоянки і використовується за цільовим призначенням.

Після фактичного отримання земельної ділянки в користування на підставі акту прийому -передачі від 01.04.2004 р. ПП ОСОБА_1 було укладено з ТОВ "Бігма" договір від 10.06.2004 р. за умовами якого останній зобов'язався здійснити будівництво автостоянки в м. Євпаторії, вул. Iнтернаціональна -вул. 60 років ВЛКСМ на кошти замовника -ПП ОСОБА_1 та які були прийняті замовником згідно акту прийому -передачі від 27.08.2004р. (а.с. 106-110).

На підставі рішення Євпаторійської міської ради № 5-5/76 від 29.08.2006 р. СПД ОСОБА_1 в короткострокову оренду строком на 1 рік була надана земельна ділянка, розташована за адресою: м. Євпаторія, вул. Iнтернаціональна -вул. 60 років ВЛКСМ для обслуговування автостоянки.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання права власності на автостоянку -об'єкт нерухомості, який був створений СПД ОСОБА_1 за рахунок власних грошових коштів, господарським способом на підставі договору підряду від 10.06.2004 р. з ТОВ "Бігма".

Судами під час здійснення судового провадження встановлено, що всі якісні характеристики створеної позивачем нової речі свідчать про те, що автостоянка є нерухомою річчю, право власності на яку підлягає державній реєстрації, оскільки її переміщення або відокремлення від земельної ділянки без спричинення збитків (знецінення речі) неможливе.

Крім того, суди дійшли висновку, що факт того, що спірне майно є закінченим будівництвом об'єктом нерухомості, в розумінні чинного законодавства, підтверджується даними інвентарної справи, складеної Кримським республіканським підприємством "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія".

За приписами частини 1 пункту 1 статті 181 цього кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до пункту 1 статті 331 Цивільного кодексу України (435-15) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Статтею 392 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно пункту 2 статті 415 Цивільного кодексу України (435-15) землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

А тому, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені під час розгляду справи обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог СПД ОСОБА_1 стосовно визнання права власності на об'єкт нерухомості -автостоянку, розташовану за адресою: м. Євпаторія, вул. Iнтернаціональна -вул. 60 років ВЛКСМ, оскільки матеріалами справи підтверджено, що СПД ОСОБА_1 саме з дозволу органів місцевого самоврядування здійснив будівництво об'єкта нерухомості -автостоянки на відведеній для цієї мети земельній ділянці, а отже будь -які перешкоди для визнання за ним права власності відсутні.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. у справі № 2-29/18476-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради - без задоволення.