ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р.
№ 2-27/12519-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
відповідача
третя особа
Руденко В.П. дов. від 09.01.07 р.
Голубєвої В.П. дов. від 28.12.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фонд майна Автономної Республіки Крим
на постанову
від 19.12.2006року Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 2-27/12519-2006 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група
компанії"Пілігрим"
до
третя особа
про
Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне
управління"
Фонд майна Автономної Республіки Крим
спонукання до укладення договору
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група
компанії"Пілігрим" звернулось до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовною заявою до державного підприємства
"Кримське республіканське протизсувне управління" про зобов'язання
укласти з позивачем договір експлуатації берегозахісних споруд
пансіонату "Кастрополь" на умовах, визначених сторонами відповідно
до поданого проекту договору.
15.08.2006 року позивач уточнив позовні вимоги в порядку
статті 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та просив суд зобов'язати відповідача укласти договір
№35/06 від 15.06.2006 року експлуатації берегозахісних,
протизсувних і пляжних споруд та фінансування робіт по їх
капітальному ремонту і відновленню пансіонату "Кастрополь" на
умовах, визначених сторонами відповідно до доданого проекту
договору; також просив зобов'язати відповідача у 10 - денний
термін після набрання рішення суду законної сили укласти з
позивачем договір № 35/06 від 15.06.2006 року.
Рішенням від 15.08.2006року господарського суду Автономної
Республіки Крим позовні вимоги задоволені в повному обсязі,
зобов'язано Державне підприємство "Кримське республіканське
протизсувне управління" укласти у 10 - денний термін після
набрання рішення суду законної сили з товариством з обмеженою
відповідальністю "Міжнародна група компаній Пілігрім" договір
№35/06 від 15.06.2006 року експлуатації берегозахісних,
протизсувних і пляжних споруд та фінансування робіт по їх
капітальному ремонту і відновленню пансіонату "Кастрополь" строком
на 49 років в частині ділянки берегозахісних споруд між старим
причалом, ділянки на захід від старого причалу та ділянки між
бунами №2 і №3 (не вкл.) у складі: берми, набережної, підпірної
стіни, буни - причала №1, буни №2 (1/2 вкл.), пляжу та
гідротехнічної стіни 1 - ого ярусу загальною довжиною 324,5 п/м.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що
відповідно до абзацу 2 статті 180 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарський договір вважається укладеним, якщо між
сторонами у передбаченому порядку та формі досягнуто згоди щодо
усіх його істотних умов. При цьому, до істотних умов віднесені
такі, що є обов'язковими для даного виду договорів.
Виходячи зі змісту Постанови Ради міністрів Автономної
Республіки Крим №68 від 11.03.1997 "Про заходи з інженерного
захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, які
підпадають під вплив дій негативний природних процесів" суд дійшов
висновку, що наданий проект договору №35/06 від 15.06.2006
експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд та
фінансування робіт з їх капітального ремонту та відновленню,
відповідає за своїм змістом вимогам та меті, які були встановлені
для такого виду договорів.
За апеляційною скаргою Державного підприємства "Кримське
республіканське протизсувне управління" Севастопольський
апеляційний господарський суд постановою від 19.12.2006 року
рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з
тих же підстав.
Фонд майна Автономної Республіки Крим подав до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Севастопольського апеляційного суду, в якій просить рішення та
постанову скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення діючого законодавства України.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу заявник звертає увагу суду на
те, що порядок укладання договорів на експлуатацію або
використання берегоукріплювальних споруд діючим законодавством не
передбачений, майно, якого стосується спір належить Автономній
Республіці Крим, а договір, запропонований позивачем містить
ознаки договору оренди. Таким чином, заявник вважає, що договір не
погоджений ні з органом управління, ні з Фондом майна Автономної
Республіки Крим, не відповідає чинному законодавству.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній
справі є вимога про зобов'язання відповідача укласти договір
експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд та
фінансування робіт з їх капітального ремонту та відновлення.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та
вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою
відповідальністю "Міжнародна група компаній Пілігрим",
зареєстроване 12.08.2004 року у Свалявській районній державній
адміністрації Закарпатської області та є суб'єктом господарської
діяльності.
Відповідно до пункту 2 Статуту позивача предметом діяльності
товариства є: надання курортно - санаторних послуг, послуг з
оздоровлення громадян, медичних та фітотерапевтичних послуг;
надання екскурсійних, туристичних та загальнооздоровчих послуг, в
тому числі туроператорська та турагентська діяльність;
У межах статутної діяльності товариства, маючи можливість
створення культурно - оздоровчого комплексу в селищі Кастрополь,
позивач звернувся з листом 30.05.2006року до відповідача з
пропозицією про надання в експлуатацію східної частини
берегозахісних споруд пансіонату "Кастрополь" в селищі Кастрополь
у складі: одної карти пляжу, набережної та причалу строком на 49
років для їх використання у відповідності до статутної діяльності
підприємства.
Виїздом на місце знаходження берегозахісних споруд пансіонату
"Кастрополь" з представником відповідача були конкретизовані
ділянки берегозахісних споруд, що підлягають передачі в
експлуатацію відповідно до письмового звернення, а саме: ділянка
між старим причалом, ділянка на захід від старого причала та
ділянка між бунами №2 і №3 (не вкл.) у складі: берми, набережної,
підпірної стіни, буни - причала №1, буни №2 (1/2 вкл.), пляжу та
гідротехнічної стіни 1 - ого ярусу загальною довжиною 324,5 п/м.
Вказане було погоджене з керівництвом відповідача, та яким
було доручено відповідному відділу підготовки проекту договору.
Сторонами в процесі підготовки проекту договору було уточнено
предмет договору та викладено в наступній редакції: договір
експлуатації берегозахісних споруд пансіонату "Кастрополь" строком
на 49 років в частині ділянки берегозахісних споруд між старим
причалом, ділянки на захід від старого причалу та ділянки між
бунами №2 і №3 (не вкл.) у складі: берми, набережної, підпірної
стіни, буни - причала №1, буни №2 (1/2 вкл.), пляжу та
гідротехнічної стіни 1 - ого ярусу загальною довжиною 324,5 п/м.
Після закінчення підготовки вказаний проект договору із
супровідними йому договорами №35/06 - Н про надання послуг по
нагляду за берегозахісними споруд і №35/06 - В про надання послуг
з підводного обстеження берегозахісних споруд, було направлено
начальнику відповідача для підписання, що підтверджується наявним
в матеріалах справи рапортом ведучого юрисконсульта відповідача
Лехина А. В. від 22.06.2006 року.
Відповідно до Постанови Ради міністрів АР Крим №68 від
11.03.1997року "Про заходи з інженерного захисту берегів Чорного
та Азовського морів та територій, які підпадають під вплив дій
негативних природних процесів" та Статуту ДП "Кримську
республіканське протизсувне управління", останнє зобов'язане
здійснювати акумуляцію коштів на відновлення, реконструкцію та
капітальний ремонт берегозахісних споруд внаслідок недостатності
бюджетних коштів для цих цілей шляхом укладення з іншими
суб'єктами господарювання довгострокових договорів на експлуатацію
берегозахісних споруд, які знаходяться у нього на балансі, та
фінансування робіт з їх відновлення, реконструкції та капітального
ремонту, незалежно від форм власності.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди дійшли
висновку, що виходячи зі змісту Постанови Ради міністрів АР Крим
№68 від 11.03.1997р. "Про заходи з інженерного захисту берегів
Чорного та Азовського морів та територій, які підпадають під вплив
дій негативних природних процесів" наданий суду проект договору
№35/06 від 15.06.2006р. експлуатації берегозахісних, протизсувних
та пляжних споруд та фінансування робіт з їх капітального ремонту
та відновленню, відповідає за своїм змістом вимогам та меті, які
були встановлені для такого виду договорів.
За такими обставинами, суд дійшов висновку, що зміст договору
відповідає вимогам Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо
істотних умов правовідносин, які склалися за договорами такого
роду, з посиланням на статті 179,180,181 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
та 648, 646 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Однак, касаційна інстанція не може погодитьсь з таким
висновком виходячи з наступного.
Статтею 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості.
Отже, для вирішення питання щодо зобов'язання сторін укласти
договір судам необхідно встановити правову природу правовідносин
майбутнього договору та надати їм оцінку з огляду на приписи
статті 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Як вбачається з матеріалів справи предметом договору у даній
справі є експлуатація берегозахісних, протизсувних та пляжних
споруд та фінансування робіт з їх капітального ремонту та
відновлення.
Експлуатацією будівлі або споруди є використання будівлі
(споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням
необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони
здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені
вимогами технічної документації (Держбуд України,
Держнаглядохоронпраці, Наказ "Про заходи щодо виконання постанови
Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 409 ( 409-97-п ) (409-97-п)
"Про
забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд
та інженерних мереж" від 27.11.1997 N 32/288).
Тому судам необхідно визначити до якого виду зобов'язань
відноситься експлуатація (використання) берегозахісних,
протизсувних та пляжних споруд, та виходячи з цього надати оцінку
змісту та меті договору № 35/06 від 15.06.2006 року, повноваженням
сторін та порядку його укладання.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того,
що відповідно статті 648 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
даний договір укладається на підставі Постанови Ради міністрів АР
Крим №68 від 11.03.1997р. "Про заходи з інженерного захисту
берегів Чорного та Азовського морів та територій, які підпадають
під вплив дій негативних природних процесів".
Але при цьому поза увагою господарських судів залишились
приписи пункту 4 статті 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
згідно з яким цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо
з актів органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим або органів місцевого самоврядування у випадках,
встановлених актами цивільного законодавства.
Таким чином, для вирішення питання про застосування Постанови
Ради міністрів АР Крим №68 від 11.03.1997р. також необхідно
встановити чи є правовідносини, врегульовані даною постановою
такими, що можуть бути врегульовані органами влади Автономної
Республіки Крим.
Касаційна інстанція також звертає увагу на те, що для
правильного застосування нормативно-правових актів слід мати на
увазі, що вони діють у часі, просторі та за колом осіб, а тому у
кожному конкретному випадку необхідно встановлювати ці обставини.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 №11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 15.08.2006року господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову Севастопольський апеляційний
господарський суд постановою від 19.12.2006 року у справі №
2-27/12519-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим скасувати.
Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач