ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 р.
№ 34/230
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційну скаргу
Жовтневої міжрайонного державної податкової інспекції
м.Маріуполя (далі Жовтнева МДПI)
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду
від
07.11.05
у справі
№ 34/230
господарського суду
Донецької області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Приазовське
автотранспортне підприємство 87511" (далі Товариство)
до
Жовтневої МДПI,
відділення державного казначейства у м.Маріуполі (далі
Казначейство)
про
стягнення 14 519,62 грн. процентів, нарахованих на бюджетну
заборгованість з ПДВ
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з'явились;
- відповідачів:
Жовтневої МДПI:
не з'явились;
Казначейства:
не з'явились.
Ухвалою від 04.04.07 Вищого господарського суду України
касаційна скарга Жовтневої МДПI № 9692/10/10-2 від 15.03.07 була
прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 10.05.07.
У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання,
ухвалою від 10.05.07 розгляд справи було відкладено на 24.05.07.
Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в
установленому порядку, документів які б свідчили про їх
неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду
України не надходило, отже усіх учасників судового процесу
відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 24.05.07
будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового
процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 24.05.07 представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду
учасників судового процесу було попереджено, що неявка без
поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення
розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо
неможливості участі у судовому засіданні 24.05.07 до колегії
суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа
розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст
постанови Вищого господарського суду України направляється
сторонам у справі в установленому порядку.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що у липні 2005
року Товариство звернулось до господарського суду Донецької
області з позовом до Жовтневої МДПI та Казначейства про стягнення
14 519,62 грн. процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість
за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Позовні вимоги Товариства мотивовані положеннями п.п. 7.7.3
п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням від 05.10.05 господарського суду Донецької області
(суддя Кододова О.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.
З Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто
проценти у розмірі 14 519,62 грн., які нараховані на бюджетну
заборгованість з ПДВ за серпень та вересень 2004 року.
З Жовтневої МДПI на користь Товариства стягнуто 145,20 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю
позовних вимог та правомірністю нарахованих процентів на бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість.
При винесенні вказаного рішення суд першої інстанції
керувався ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 48 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, ст.
16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою 07.11.05 Донецького апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого -Калантай Н.В.,
суддів -Старовойтової Г.Я., Української Р.М.) апеляційну скаргу
Жовтневої МДПI залишено без задоволення, а рішення від 05.10.05
господарського суду Донецької області -без змін.
Постанова апеляційного суду винесена на підставі ст.ст. 99,
101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій
Жовтнева МДПI звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення від 05.10.05
господарського суду Донецької області та постанову 07.11.05
Донецького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти
по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
Товариству відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми процесуального права,
а саме: ст. 79 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, скаржник зазначає про те, що судові інстанції мали
зупинити провадження по справі до винесенні остаточного рішення по
адміністративній справі № 31/62, по якій має бути вирішено питання
щодо правомірності відшкодування ПДВ.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну
скаргу Жовтневої МДПI -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної юрисдикції (далі
адміністративна справа) -переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.п. 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях
відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
;
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно з визначенням термінів, що дається у ст. 3 цього
Кодексу:
справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна
справа) - переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція адміністративних судів поширюється
на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Предметом позову в даній справі є стягнення 14 519,62 грн.
процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ.
Розглядаючи спір суди керувались приписами ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Позов у
даній справі розглянуто судами за правилами Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Однак спір в даній справі виник у зв'язку з
адміністративними, а не господарськими відносинами.
Iз змісту ст. 4 ч. 1, ст.ст. 42, 43, 52, ст. 19 ч. 5
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
вбачається, що
господарські правовідносини виникають на підставі вільного
волевиявлення господарюючих суб'єктів.
Підвідомчість справ господарським судам визначено ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В частині 1 п. 1 вказаної статті цього кодексу зазначено
зокрема, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що
виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та
з інших підстав, крім спорів, що виникають, зокрема, із
публічно-правових відносин та віднесені до компетенції
Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Згідно п.п. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.90 № 509-XII,
державні податкові інспекції в районах, містах без районного
поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні
податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль
за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати
податків та зборів (обов'язкових платежів) а також контролюють
своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і
балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,
пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також
перевіряють достовірність цих документів щодо правильності
визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших
платежів.
Отже, спір у даній справі стосується реалізації податковим
органом своїх повноважень в організаційно-господарських
відносинах, що встановлюються між цим органом та суб'єктами
підприємницької діяльності, і пов'язані з його компетенцією щодо
контролю за дотриманням останніми податкового законодавства.
Зазначені контролюючі повноваження органів державної податкової
служби України визначають їх статус у відносинах з підприємцями як
владного суб'єкта, а останніх -як підпорядкованих суб'єктів.
Відтак, вказані відносини є відносинами влади та підпорядкування
(субординації) і за способом виникнення та регулятивним характером
є адміністративними.
Таким чином, дана справа є справою адміністративної
юрисдикції (адміністративною справою), оскільки податковий орган в
даному випадку в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
є суб'єктом владних повноважень.
Отже, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин
свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
У відповідності з п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у
справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також
апеляційні, касаційній скарги (подання) розглядаються в порядку,
встановленому цим Кодексом.
В порушення цих вимог, розглядаючи спір на підставі вимог
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
після
набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що
дана справа належить до адміністративної юрисдикції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що судом апеляційної інстанцій при винесенні постанови наведеним
правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних
правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку
необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Визначивши, що спір у даній справі носить адміністративний
характер, Вищий господарський суд України звертає увагу, що спір у
порушення вимог ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
розглянуто судами першої та апеляційної
інстанції в порядку господарського судочинства після набрання
чинності Кодексом адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, що унеможливлює здійснення касаційної перевірки
судових рішень в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного оскаржені судові рішення підлягають
безумовному скасуванню згідно ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом
касаційної інстанції, а справа -передачі до суду першої інстанції
для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонного державної податкової
інспекції м.Маріуполя № 9692/10/10-2 від 15.03.07 задовольнити
частково.
Рішення від 05.10.05 господарського суду Донецької області та
постанову від 07.11.05 Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 34/230 господарського суду Донецької області скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції зі
стадії прийняття позовної заяви до провадження.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
I.Ходаківська