Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя

Першиков Є.В.

судді

Савенко Г.В.

Ходаківська I.П.

розглянув

касаційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1

на 

постанову від 29.01.2007р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі

№ 29/438-05 господарського суду  Харківської області

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1

до  

Відкритого акціонерного товариства "Дослідний електромонтажний завод"

про

розірвання договору та стягнення 76972 грн.12 коп.

за зустрічним позовом  до  про

Відкритого акціонерного товариства "Дослідний електромонтажний завод"  приватного підприємця ОСОБА_1 стягнення 35790 грн. 74 коп.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_3, за довіреністю

відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору НОМЕР_1, укладений між позивачем та відповідачем 25.03.05 р., та просив суд стягнути з відповідача 51319,42 грн. попередньої оплати, 25659,70 грн. штрафних санкцій, 769,79 грн. держаного мита та судові витрати.

Відповідач в свою чергу подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд стягнути з позивача суму заборгованості за договором НОМЕР_1 р. від 25.03.05р. у розмірі 35790,74 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2006 р. по справі №29/438-06, яке залишене без змін постановою від 29.01.2007р. Харківського апеляційного господарського суду, в позові приватному підприємцю ОСОБА_1 відмовлено повністю, з посиланням  на те, що позивач не здійснив дій, встановлених договором, до здійснення яких відповідач не міг виконати свої договірні зобов'язання, тобто у даному випадку має місце прострочення позивача. Позовні вимоги по зустрічному позову ВАТ "Дослідний електромонтажний завод"задоволено, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1  на користь ВАТ "Дослідний електромонтажний завод"

5790,74 грн. основної заборгованості, 357,91 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з  посиланням на те, що по видаткових накладних позивачу поставлені стенди на суму 87110,16 грн., які прийняті та не повернуті відповідачу, а оплата за одержану продукцію не проведена.

Приватний підприємець ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 06.11.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2006 р. по справі  № 29/438-06, а справу передати на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовником) і відповідачем (підрядником) був укладений договір підряду НОМЕР_1 від 25.03.2005 р. на розробку конструкторської документації, виготовлення і поставку торгових стендів, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 3.1. договору НОМЕР_1 передбачено, що предметом підряду (результатом виконаних робіт) є конструкторська документація, що відповідає вимогам ЄСКД, та стенди для торгівельного залу відповідно до специфікації №1 та технічного завдання, а п. 3.3 договору НОМЕР_1 від 25.03.2005 р. встановлює, що якість предмету підряду повинна відповідати вимогам розробленої конструкторської документації та вимогам технічного завдання. За умовами п. 3.5. договору підрядник повинен виконувати усі письмові вказівки замовника з приводу виконання роботи згідно конструкторської документації та отриманого технічного завдання.

Наявність у відповідача технічного завдання є необхідною умовою для виготовлення ним продукції у відповідності з вимогами позивача.

Проте як встановлено місцевим та апеляційним господарським судом, позивач умови договору не виконав, не надав відповідачеві технічне завдання, а інші документи та матеріали, отримані відповідачем від позивача, не містять основних технічних вимог та вимог до якості продукції, що повинна бути виготовлена за договором. Надана позивачем копія документу під назвою  "Технічневдання" містить перелік продукції, що відрізняється від визначеної у специфікації №1 до договору, має багато доповнень та виправлень, виконаних способом, відмінним від друкарського, яким було складено документ, а внесені зміни не затверджені підписами повноважних представників сторін, а тому цей документ не може розглядатися як належним чином затверджене й узгоджене сторонами технічне завдання.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 857 ЦК України (435-15) робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставлять ся до роботи відповідного характеру.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями в порушення умов договору позивач не надав оформленого  належним  чином  технічного  завдання,  якому  повинна  відповідати продукція,  при  прийманні продукції претензії по якості стендів не пред'являлися, позивач не відмовився від отриманої продукції та використовує її за призначенням. Посилання  відповідача на порушення умов договору стосовно якості стендів не підтверджується матеріалами справи, зокрема відсутні докази передання неякісних стендів, не складався акт приймання стендів по якості. Також судами  встановлено, що позивачем не надано доказів своєчасного виконання з його боку передбачених у п. 4.2. договору підряду НОМЕР_1 від 25.03.2005р. зобов'язань щодо передання відповідачеві світильників у кількості 1 штуки протягом 10 днів після передплати та надання останньому лакофарбової продукції для фарбування стендів, тобто позивач не здійснив дій, встановлених договором, до здійснення яких відповідач не міг виконати свої договірні зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що має місце прострочення позивача, як кредитора (ч. 1 ст. 613 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України (435-15) прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

В зв'язку з цим суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору НОМЕР_1 від 25.03.2005 р., стягнення з відповідача на користь позивача 51319,42 грн. попередньої плати, та штрафних санкцій у розмірі 25659,70 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості за договором НОМЕР_1 р. від 25.03.05 р. у розмірі 35790,74 грн.,  судами встановлено, що в період з 15 червня по 29 липня 2005 року відповідачем на користь позивача згідно видаткових накладних було поставлено стенди загальною кількістю 12 штук та загальною вартістю 87 110,16 грн. Вся продукція була прийнята позивачем і на даний час не повернута відповідачу. Згідно платіжного доручення № НОМЕР_2 позивач здійснив тільки попередню оплату продукції у розмірі 51319,42 грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 35 790,74 грн.

Враховуючи, що позивач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.  526 Цивільного кодексу України (435-15) ,  зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, зустрічні позовні вимоги відповідача в сумі 35 790,74 грн. правомірно задоволені судом .

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до  ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою сторін  оголошена  вступна  та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11  Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову від 29.01.2007 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі № 29/438-05 господарського суду  Харківської області залишити без змін.