Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:

суддів:

Добролюбової Т.В.,

Гоголь Т.Г.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз", м. Київ

на рішення

господарського суду м. Києва від 18.10.2006

та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007

у справі

№ 18/345

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренбурггазпроммортранс", Росія, м. Оренбург

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз", м. Київ

про

розірвання договору

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз", м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренбурггазпроммортранс", Росія, м. Оренбург

про

стягнення 32 451 300,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом:

Шепель Т.П. за довіреністю від 07.07.06

від відповідача за первісним позовом:

Крячок М.М. за дорученням від 11.07.06

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оренбурггазпроммортранс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз", до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог -Компанія "Агріс Шипінг Лтд." про дострокове розірвання договору

Доповідач: Продаєвич Л.В.

фрахтування судна "ВОМВ-ГАЗ" від 01.10.2001 №03-15-01 з підстав невиконання фрахтувальником -Судноплавною Компанією умов договору в частині обов'язків: експлуатації судна згідно з договором; своєчасної сплати фрахтових платежів; страхування судна за свій рахунок від морських і воєнних ризиків та від відповідальності перед третіми особами в погодженій із судновласником формі; узгодження передачі судна в суборенду із судновласником.

У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" пояснило, що тимчасові затримки в перерахуванні орендної плати були викликані зміною власників ТОВ "Оренбурггазпроммортранс" та вирішенням питань про перереєстрацію і перекласифікацію суден; послалося на виконання статті 9 договору фрахтування щодо утримання судна у відповідності із звичайною комерційною експлуатаційною практикою, підвищення його експлуатаційного класу; стосовно страхування судна зауважило на тому, що сторонами не була узгоджена страхова сума, а дії Компанії відносно передачі судна в суборенду третій особі погоджені із судновласником.

07.09.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" до господарського суду м. Києва заявлено зустрічний позов про заборону ТОВ "Оренбурггазпроммортранс" вчиняти дії, які порушують передбачені договором права Компанії та про стягнення збитків у розмірі 32 451 300,00 грн.

Зустрічна позовна заява вмотивована тим, що товариство з травня 2006 року затримувало надання документів: рахунків та актів виконаних робіт, необхідних для виконання обов'язку щодо оплати орендних платежів; порушувало вимоги п. 27 "д" договору і не здійснювало дій щодо сприяння продовження бербоут-чартерної реєстрації орендованих суден на Мальті, що унеможливило їх комерційне використання компанією "Агріс Шипінг Лтд".

Крім того, Компанія зауважувала на тому, що в серпні 2006 року товариство здійснило дії по арешту орендованих суден, що, на думку останньої, свідчить про припинення дії договору в односторонньому порядку, чим Компанії завдано збитки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2006 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2006 (суддя: Мандриченко О.В.) -первісний позов задоволений. Розірвано договір бербоут-чартеру від 01.10.2001 №03-15-01, укладений між ТОВ "Оренбурггазпроммортранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз". Стягнуті з ТОВ "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" відповідні судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

В частині задоволення первісного позову господарський суд виходив із того, що з боку відповідача мали місце порушення умов статті 12 договору, оскільки обсяг страхування, здійснений відповідачем, не охоплював страхування судна від воєнних ризиків, а також шкоди, заподіяної третім особам; статті 20 договору в редакції додаткової угоди до нього від 03.03.2004, якою передбачено, що передача судна в суборенду з правом зміни прапору судна здійснюється лише за згодою ТОВ "Оренбурггазпроммортранс", доказів одержання такої згоди та узгодження строку і умов договору суборенди відповідачем не надано.

Відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вмотивував відсутністю будь-яких доказів здійснення товариством протиправних дій, що перешкоджали б Компанії користуватися майном та наявності складу цивільного правопорушення.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 (судді: Моторний О.А. -головуючий, Кошіль В.В., Вербицька О.В.) -залишене без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, ТОВ "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у справі, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору бербоут-чартеру від 01.10.2001 №03-15-01.

Скаржник зазначає, що підстави для дострокового припинення дії спірного договору відсутні, оскільки діючим законодавством України не передбачено право розірвання договору на підставі невиконання умов страхування; вважає, що при вирішенні справи суди не врахували лист від 24.05.2006 №05-03/34 про неможливість у визначений термін перестрахувати судно без надання власником документів про їх вартість; претензії до умов страхування з боку судновласника заявлені на п'ятому році співпраці, умови договору в цій частині виконані про що свідчать страхові поліси. Стосовно передачі судна в суборенду Компанія посилається на те, що її дії з цього питання постійно погоджувалися з судновласником, про що свідчать протоколи переговорів, позачергових зборів засновників судновласника; після отримання згоди від Міністерства транспорту Росії на переведення орендованих суден під прапор Республіки Мальта на кожне судно отримана згода директора товариства -Кутаєва Д.В. та зауважує на тому, що без згоди власника і наявності договірних відносин з підприємством зареєстрованим у цій державі, бербоут-чартерна реєстрація на Мальті неможлива.

Скаржник вважає, що судами, в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не наведені мотиви відхилення доводів Компанії про те, що позивач, порушуючи вимоги статей 188 та 291 Господарського кодексу України (436-15) , в односторонньому порядку припинив дію договору оренди судна ще до розгляду справи у судових інстанціях, а саме 14.08.2006 року, уклавши новий договір оренди судна з мальтійською компанією "Гетпойнт Шипінг Лтд".

У судовому засіданні представник скаржника в усному порядку заявив про зміну вимог касаційної скарги та просив справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне: 01.10.2001 між судновласником - ТОВ "Оренбурггазпромтранс" та ТОВ "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" було укладено договір бербоут-чартеру (фрахтування) за №03-15-01. Строк договору судна згідно з додатковою угодою від 03.03.2004 №2 визначений до 01.01.2013 року.

Додатковою угодою від 01.04.2005 до договору від 01.10.2001 здійснена заміна сторони у зобов'язанні: новим судновласником за договором визначено ТОВ "Оренбурггазпроммортранс". За умовами вказаної угоди права та обов'язки за договором фрахтування від 01.10.2001 №03-15-01 перейшли до позивача у даній справі на умовах і в обсязі, що існували на момент укладення угоди.

Предметом даного позову є вимога ТОВ "Оренбурггазпроммортранс" - нового судновласника про дострокове розірвання договору фрахтування від 01.10.2001 №03-15-01. Підставою позову є невиконання "Судноплавною Компанією "КримТрансГаз" умов договору щодо зобов'язань з повного страхування судна та отримання згоди судновласника на передачу судна в суборенду і з погодженням умов та строку такого договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (435-15) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є, відповідно, розірваним або зміненим.

Статею 783 цього Кодексу встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами двох інстанцій, сторони, при укладанні спірного договору, передбачили, зокрема, таку умову як обов'язок відповідача протягом строку чартеру застрахувати судно за власний рахунок від морських та воєнних ризиків і від відповідальності перед третіми особами у тій формі, на яку отримано згоду судновласника у письмовій формі, у чому судновласник не повинен необгрунтовано відмовляти. Згідно зі статею 12 договору від 01.10.2001 такі морські, воєнні ризики та ризики від відповідальності перед третіми особами повинні бути застраховані фрахтувальником для захисту інтересів як судновласника, так і фрахтувальника і кредиторів, якщо такі є. Всіх страхові поліси оформлюються на ім'я судновласника і фрахтувальника відповідно їх інтересів.

Вказаною статею, також, визначено, що у разі, якщо фрахтувальник не оформить і не збереже будь-яку із страховок, судновласник повинен повідомити про це фрахтувальника, після чого останній повинен виправити положення протягом 15-ти послідовних днів; інакше судновласник має право вилучити судно у фрахтувальника.

Судами при дослідженні страхових полісів судна "ВОМВ-ГАЗ" встановлено, що обсяг страхування, здійснений відповідачем, не охоплює страхування судна від воєнних ризиків, шкоди, заподіяної третій особі; для усунення недоліків страхування позивач звернувся до Компанії з листом від 19.05.2006 №19/05, в якому просив надати докази страхування відповідальності і воєнних ризиків.

Факт відсутності страхування судна в повному обсязі, як-то передбачено умовами договору та неузгодження умов страхування із судновласником у письмовій формі відповідач не спростовує; вимогу позивача, викладену у листі, протягом 15-ти послідовних днів не виконав.

Судами попередніх інстанцій, також, встановлено порушення відповідачем статті 20 договору фрахтування, яка регулює відносини переуступки та суборенди. Даною статею договору в редакції додаткової угоди до нього передбачено, що передача судна в суборенду з правом зміни прапору судна здійснюється лише за згодою судновласника.

Матеріалами справи доведено і не заперечується відповідачем, що судно відповідно до договору бербоут-чартеру від 18.05.2004 за №2004/05-02 передане в суборенду мальтійській компанії "Агріс Шипінг Лтд". При цьому, судами встановлено відсутність доказів одержання згоди судновласника з узгодженням строку і умов договору суборенди.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неналежне виконання Компанією прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України (435-15) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статею 611 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Таким чином, позивач в судовому порядку реалізував своє право на розірвання договору з підстав, зазначених у договорі та визначених чинним законодавством.

З огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвалені господарськими судами рішення та постанова грунтуються на всебічному і повному встановлені всіх фактичних обставин справи, на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, як-то передбачено статею 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , достеменному з'ясуванні дійсних прав і обов'язків сторін та правильному застосуванні норм процесуального і матеріального права, що регулює спірні правовідносини, а тому вони підлягають залишенню без змін.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставами для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 у справі №18/345 -залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна Компанія "КримТрансГаз" -залишити без задоволення.