ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 р.
№ 14/267/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.I.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів"
на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
05.04.2007 року
у справі
№ 14/267/06
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр"
до
приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів"
про
стягнення 20 891,78 грн.,
та зустрічним позовом
приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр"
про
стягнення 4 673,54 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача -Кулик К.I.
відповідача -не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26
грудня 2006 року (суддя Т.Хоролець) позов задоволено частково,
стягнуто з відповідача 17 000 грн. заборгованості, 1 004,41 грн.
пені, 872,94 грн. інфляційних та 177,25 грн. річних у зв'язку з
невиконанням зобов'язань по оплаті вартості поставленого
обладнання за договором від 09.03.2006 року № 27. В іншій частині
первісного позову та в зустрічному позові відмовлено за
недоведеністю.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
5 квітня 2007 року (судді Н.Коробка, О.Радченко, Т.Шевченко)
зазначене рішення суду від 26.12.2006 року змінене, стягнуто з
відповідача 17 000 грн. заборгованості, 796 грн. пені, 782 грн.
інфляційних та 134,62 грн. річних. В іншій частині рішення суду
від 26.12.2006 року залишене без змін.
В касаційній скарзі приватне підприємство "Фабрика
делікатесних сирів", не погоджуючись з прийнятим по справі судовим
актом апеляційної інстанції, просить його скасувати в частині
відмови в задоволенні зустрічного позову, та прийняти нове
рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 05.04.2007 року -без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши
матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування Запорізьким апеляційним господарським
судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного
спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір від
9 березня 2006 року № 27, за умовами якого позивач (ТОВ
"Теспо-Центр") прийняв на себе зобов'язання з виготовлення
котла -плавителя ПС-170 з пультом управління, пневмоциліндром без
станції очистки пару і вакуум насоса в кількості 1 шт. по ціні 82
000 грн., а відповідач (ПП "Фабрика делікатесних сирів")
зобов'язався прийняти та оплатити зазначене обладнання на умовах
попередньої оплати в розмірі 70 % (57 400 грн.) та остаточним
розрахунком (24 600 грн.) по факту виготовлення обладнання (пункт
3.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
платіжним дорученням № 240 від 31.03.2006 року відповідач
перерахував позивачу 60 000 грн. в рахунок попередньої оплати за
виготовлення котла, а позивач в подальшому на підставі довіреності
ЯЛТ № 223599 від 19.07.2006 року по накладній від 19.07.2006 року
№ 169 передав обладнання відповідачу, що підтверджується Актом
приймання-передачі від 26.07.2006 року, підписаним сторонами із
зазначенням про необхідність усунення недоробок у строк до
07.08.2006 року.
За наслідками усунення недоліків 10.08.2006 року сторонами
був підписаний Акт приймання-передачі, яким підтверджено факт
придатності обладнання до експлуатації.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач за отримане обладнання розрахувався частково в
сумі 65 000 грн. (платіжні доручення від 31.03.2006 року на суму
60 000 грн. та від 17.08.2006 року на суму 5 000 грн.), і на
момент звернення до суду з позовом за обладнання на суму 17 000
грн. з позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
виконання зобов'язання (основного зобов'язання)
забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 7.2 договору,
згідно з яким винна сторона сплачує іншій стороні пеню від суми
заборгованості в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє на день
оплати, за кожний день прострочення.
Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно дійшов
висновку про необхідність стягнення з відповідача 17 000 грн.
заборгованості, 796 грн. пені (з урахуванням строку належного
виконання позивачем зобов'язання, тобто усунення недоліків в
обладнанні -з 11.08.2006 року по 15.11.2006 року), 782 грн.
інфляційних та 134,62 грн. річних (за період з 11.08.2006 року по
15.11.2006 року).
Також правомірним є висновок апеляційного суду про відмову в
позові про стягнення 1 600 грн. витрат на доставку обладнання,
оскільки за умовами пункту 4.2 договору від 09.03.2006 року № 27
обладнання повинно бути відвантажене за рахунок замовника; про
відмову в позові про стягнення 411,22 грн. витрат на відрядження
за необгрунтованістю; та відмову в задоволенні зустрічного позову
про стягнення 4 673,54 грн., оскільки за змістом пункту 4.1
договору строк поставки обладнання вважається простроченим з
моменту закінчення 4 тижнів з моменту отримання позивачем оплати
за обладнання, яка відповідачем не була повністю здійснена.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
Запорізьким апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті судового акта є безпідставними.
Iнші посилання скаржника в обгрунтування касаційної скарги не
підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються
висновками апеляційного суду, а тому не приймаються колегією
суддів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним
господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають
цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 5
квітня 2007 року у справі № 14/267/06 залишити без змін, а
касаційну скаргу приватного підприємства "Фабрика делікатесних
сирів" - без задоволення.
Головуючий, суддя
В.I.Дерепа
Суддя
Б.М.Грек
Суддя
Л.В.Стратієнко