ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     24 травня 2007 р.
     № 9/127
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Остапенка М.I. (головуючий),
     Харченка В.М.,
     Борденюк Є.М.
     розглянувши у відкритому
     судовому засіданні у м. Києві
     за участю представника позивача:
     Лутошкіна I.О.
     касаційну скаргу
     Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної
фірми "Юма"
     на постанову
     від 21.12.2006
     Дніпропетровського апеляційного
     господарського суду
     у справі
     № 9/127
     господарського суду
     Дніпропетровської області
     за позовом
     Відкритого   акціонерного    товариства    "Енергопостачальна
компанія  "Дніпрообленерго"  в  особі  Дніпропетровських   міських
електричних мереж
     до
     Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної
фірми "Юма"
     про
     стягнення 29141,76 грн.
     Представник відповідача в судове засідання не  з'явився,  про
час і місце слухання  справи  сторони  були  повідомлені  належним
чином.
                            ВСТАНОВИВ:
     У  березні   2006   року   відкрите   акціонерне   товариство
"Енергопостачальна    компанія    "Дніпрообленерго"    в     особі
Дніпропетровських міських електричних мереж звернулось  з  позовом
до товариства з обмеженою  відповідальністю  виробничо-комерційної
фірми  "Юма"  про  стягнення  з  відповідача  29141,76   грн.   на
відшкодування    матеріальних    збитків    внаслідок    порушення
відповідачем Правил користування електричною енергією.
     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської  області  від
28.04.2006 у справі № 9/127 в задоволенні позову відмовлено.
     Постановою  Дніпропетровського  апеляційного   господарського
суду від 21.12.2006,  за  тією  ж  справою,  вищезазначене  судове
рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнено з  ТзОВ  ВКФ  "Юма"  на  користь  ВАТ  "Енергопостачальна
компанія  "Дніпрообленерго"  в  особі  Дніпропетровських   міських
електричних   мереж   29141,76   грн.   вартості    недоврахованої
електроенергії.
     У касаційній скарзі відповідач  просить  скасувати  постанову
апеляційного суду від 21.12.2006, а рішення суду першої  інстанції
від 28.04.2006  залишити  без  змін.  Скарга  мотивована  тим,  що
постанова   апеляційного   суду   прийнята   з   порушенням   норм
процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , п. 7.30  Правил  користування  електричною  енергією,
затверджених постановою Національної комісії з питань  регулювання
електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.
     У відзиві  на  касаційну  скаргу  позивач  просить  постанову
апеляційного  суду  залишити  без   змін,   а   касаційну   скаргу
відповідача -без задоволення.
     Заслухавши  доповідача,  вислухавши  пояснення   представника
позивача,  перевіривши   правильність   застосування   апеляційним
господарським судом норм процесуального  та  матеріального  права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
     До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
     Як встановлено апеляційним судом, 06.07.2000 між сторонами  у
справі був укладений договір № 1565 на  постачання  електроенергії
зі строком дії до 31.12.2001, згідно  умов  якого  він  вважається
автоматично продовженим, якщо за місяць до закінчення строку жодна
зі сторін не заявить про його зміну чи розірвання.
     Апеляційним судом також було встановлено, що 03.06.2005,  під
час   перевірки   стану    електричних    приладів    обліку    та
електроустановки у відповідача, представниками  енергопостачальної
організації   було   виявлено   порушення   Правил    користування
електричною    енергією,    а     саме:     пошкодження     пломби
енергопостачальної організації на клемній кришці приладу обліку та
використання    електронагрівальних    приладів    без     дозволу
енергопостачальної організації. У цьому зв'язку, в  цей  же  день,
позивачем був  складений  акт  №  00097438  про  порушення  Правил
користування  електричною  енергією  та  розрахована  кількість  і
вартість  недоврахованої   електроенергії   згідно   з   Методикою
обчислення обсягу електричної  енергії,  недоврахованої  внаслідок
порушення  споживачем  -  юридичною  особою  Правил   користування
електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від  05.12.2001
№ 1197, яка склала 29141,76 грн.
     Сукупності встановлених по справі  обставин  апеляційний  суд
дав  належну  оцінку  і  дійшов  до   правильного   висновку   про
обгрунтованість  заявленого  позову  та  наявність   підстав   для
стягнення з  відповідача  29141,76  грн.  вартості  недоврахованої
електроенергії.  У  цьому  зв'язку,  судом  апеляційної  інстанції
правомірно  зазначено,  що  види  порушень   Правил   користування
електричною енергією наведені у п. 7.30  цих  Правил,  а  саме:  у
випадках  виявлення  у   споживача   змін   у   схемі   ввімкнення
розрахункового засобу обліку та електричного керуючого годинника в
схемах багатотарифного розрахункового обліку  або  зміни  керуючої
програми, пошкоджень, зриву  пломб,  штучного  гальмування  диска,
зупинки електрогодинника  та  інших  порушень,  спричинених  діями
споживача, які призводять або можуть призвести до зниження показів
споживання  електричної  енергії,  покази  розрахункового   засобу
обліку  не  враховуються,  а  постачальник   електричної   енергії
здійснює  перерахунок  за  користування  електричною  енергією  за
період  від  дня  останнього  контрольного  зняття   представником
постачальника електричної енергії  показів  розрахункового  засобу
обліку чи фактично  проведеної  і  підтвердженої  актом  технічної
перевірки роботи схеми комерційного  обліку,  що  мала  передувати
виявленню порушень, але цей період  має  не  перебільшувати  шести
місяців.
     При цьому п. 7.30 Правил  користування  електричною  енергією
покладає  на  споживача  відповідальність  у  вигляді  перерахунку
кількості  спожитої  енергії  не  тільки   в   разі   встановлення
фактичного заниження показів  приладу  обліку,  а  навіть  в  разі
наявності такої можливості  та  не  ставить  такий  перерахунок  в
залежність від подальшого  встановлення  відповідності  лічильника
встановленим  вимогам  та  відсутності  слідів  втручання  в  його
роботу.
     Посилання відповідача на те, що у разі порушення у  споживача
пломб, встановлених на лічильнику,  енергопостачальник  має  право
для  додаткових  нарахувань  згідно  Методики  обчислення   обсягу
електричної   енергії,    недоврахованої    внаслідок    порушення
споживачем -  юридичною  особою  Правил  користування  електричною
енергією, лише за умови  доведення  не  тільки  факту  пошкодження
пломб, але і факту втручання споживача у роботу приладу  обліку  з
метою заниження його показників,  правомірно  не  взято  до  уваги
судом  апеляційної  інстанції,   оскільки   такі   твердження   не
відповідають  Правилам  користування   електричною   енергією   та
зазначеній Методиці.
     Крім того, твердження скаржника про  обов'язковість  переліку
струмоприймачів електроустановки споживача в  акті  про  порушення
Правил користування електричною  енергією,  також  були  предметом
судового дослідження і обгрунтовано не прийняті до уваги, оскільки
згідно  з  Методикою  обчислення   обсягу   електричної   енергії,
недоврахованої внаслідок порушення споживачем -  юридичною  особою
Правил користування електричною енергією,  для  визначення  обсягу
електроенергії, яка використовувалася електронагрівальним приладом
обліку, застосовується відповідна  формула,  що  і  було  зроблено
позивачем,  а  тому  при  визначенні  потужності  таким  шляхом  у
позивача не було необхідності вносити  перелік  струмоприймачів  в
акт про порушення Правил користування електричною енергією.
     Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші
наведені у касаційній скарзі доводи висновку апеляційної інстанції
не  спростовують,  суд  не  приймає  їх  до  уваги  і  вважає,  що
оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого  законодавства  і
підстав для її скасування не вбачається.
     Враховуючи   наведене,   керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
     Касаційну  скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
виробничо-комерційної фірми "Юма" залишити без задоволення.
     Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.12.2006 у справі № 9/127 залишити без змін.
     Головуючий  Остапенко М.I.
     Суддя  Харченко В.М.
     Суддя  Борденюк Є.М.