ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 р.
№ 7/390-393-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Хустської об'єднаної державної податкової інспекції
Закарпатської області
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.07
у справі
№ 7/390-393/2006
за позовом
Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі
Хустської об'єднаної державної податкової інспекції у
Закарпатській області
до
1) Приватного підприємця ОСОБА_12) Приватного підприємця
ОСОБА_23) Приватного підприємця ОСОБА_34) Приватного підприємця
ОСОБА_4
про
примусове стягнення податкового боргу
Представники позивача, відповідачів та прокуратури в судове
засідання не з'явилися, повідомлені належно про час і місце
засідання суду.
Хустським міжрайонним прокурором у жовтні 2006 року
заявлений позов в інтересах держави в особі Хустської об'єднаної
державної податкової інспекції у Закарпатській області про
примусове стягнення податкової заборгованості з Приватних
підприємців: СОСОБА_1
Доповідач: Добролюбова Т.В.
у розмірі 1 550,15 грн., ОСОБА_2- 1 298,47 грн., ОСОБА_3- 1
445,06 грн., ОСОБА_4- 1350,70 грн. Позовні вимоги обгрунтовані
положеннями Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, приписами Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
27.11.06, ухваленим суддею Швед С., позовні вимоги до Приватних
підприємців ОСОБА_1і ОСОБА_2 задоволені повністю шляхом стягнення
з них в доход державного бюджету України податкового боргу,
відповідно у розмірах 1550,15 грн. та 1298,47 грн. Позовні вимоги
до Приватного підприємця ОСОБА_3 задоволені частково на суму
1385,20 грн. Вмотивовуючи рішення в цій частині суд посилався на
статтю 16, 66, 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статі 3, 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, статтю 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
. Провадження у справі про стягнення 1350,70 грн. з
Приватного підприємця ОСОБА_4 та 59,86 грн. з Приватного
підприємця ОСОБА_3 припинено у зв'язку з погашенням ними
податкового боргу. Водночас, суд визнав, що дані правовідносини
пов'язані з господарською діяльністю та повинні розглядатися
відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Бойко С.М.- головуючого, Бонк Т.Б., Марко Р.I. постановою
від 31.01.07, перевірене рішення у справі скасував. Провадження у
справі припинив повністю на підставі пункту 1 частини 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки було встановлено, що спір не підлягає вирішенню
господарським судом. Постанова мотивована тим, що спір в
порушення пункту 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення"Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, помилково розглянутий за правилами Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Водночас, суд
встановив порушення судом першої інстанції положень статті 58
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якими
унормовано правила об'єднання кількох однорідних позовних вимог в
одне провадження.
Хустська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської
області звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати,
як ухвалену з порушенням норм процесуального права, а рішення у
справі залишити без змін. Обгрунтовуючи вимоги скаржник
посилається на порушення судом апеляційної інстанції пункту 1
частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, частин 3,4 статті 50 цього ж Кодексу та зауважує на
тому, що відповідачем у адміністративних справах є суб'єкт владних
повноважень, проте в даній справі відповідачі - приватні
підприємці. Разом з цим, заявник зазначає про невідповідність
висновків суду апеляційної інстанції практиці Вищого
адміністративного суду України.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь
судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування господарськими судами приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що предметом спору є
матеріально -правова вимога Хустської об'єднаної державної
податкової інспекції у Закарпатській області про стягнення
податкової заборгованості з Приватних підприємців: ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Скасовуючи рішення суду першої
інстанції Львівський апеляційний господарський суд правильно
виходив з того, що спір повинен розглядатися за правилами Кодексу
адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки Хустська
об'єднана державна податкова інспекція у Закарпатській області , в
інтересах якої заявлено позов, виступає суб'єктом владних
повноважень та здійснює у зазначених правовідносинах владні
управлінські функції. Статтею 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
унормовано перелік категорій справ,
які підвідомчі господарським судам. Господарським судам
підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо
приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, виниклих із
публічно-правових відносин. Такі спори віднесені до компетенції
адміністративних судів. Спори, що віднесені до підвідомчості
господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та
суб'єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції
господарських судів відносяться спори, виниклі при здійсненні
господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції
господарських судів відносяться спори, що виникають між
підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними
особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та у випадках,
передбачених законодавчими актами України за участю державних
органів, органів місцевого самоврядування та фізичних осіб, що не
є суб'єктами підприємницької діяльності. Пунктом 1 статті 3
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, який
набрав чинності з 01.09.05, визначено поняття справи
адміністративної юрисдикції, під якою розуміється переданий на
вирішення адміністративного суду публічно -правовий спір, у якому
хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на
вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома
(кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їх прав та
обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один
суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших
суб'єктів а ці суб'єкти відповідно зобов'язанні виконувати вимоги
та приписи такого владного суб'єкта. Водночас, необхідною та
єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим
суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції
повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких
виник спір. Як вбачається з матеріалів справи, Хустським
міжрайонним прокурором заявлений позов в інтересах держави в
особі Хустської об'єднаної державної податкової інспекції у
Закарпатській області. Відповідно до частини 2 статті 29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі
прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в
інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати
функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган
набуває статусу позивача. Отже, позивачем у справі є Хустська
об'єднана державна податкова інспекція у Закарпатській області.
Пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
до функцій державних податкових інспекцій в
районах, містах без районного поділу, районах у містах,
міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій
віднесено звернення до суду з позовними заявами до підприємств,
установ, організацій та громадян, зокрема, про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.
Вказане свідчить, що в даному випадку податковим органом на основі
законодавства здійснюються владні повноваження у сфері суспільних
правовідносин, пов'язані з вчиненням від імені держави дій щодо
контролю за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних
цільових фондів податків і зборів. Отже, позивач у справі є
суб'єктом владних повноважень. Відтак, суд апеляційної інстанції
вірно дійшов висновку, що суб'єктний склад та характер
правовідносин у цій справі свідчить про те, що дана справа є
справою адміністративної юрисдикції. Проте, правильно визначивши
характер спору і обгрунтовано скасувавши рішення у справі,
Львівський апеляційний господарський суд помилково припинив
провадження у справі і застосував приписи Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно до абзаців
1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення"
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
початку діяльності окружного адміністративного суду,
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
. Отже,
господарські суди першої і апеляційної інстанцій приймаючи рішення
та постанову у справі, залишили поза увагою зазначені приписи
діючого законодавства, що є безумовною підставою їх скасування та
передачі справи до суду першої інстанції для розгляду за правилами
адміністративного судочинства.
Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом
апеляційної інстанції норм процесуального права, незалежно від їх
мотивації, підтверджені матеріалами справи.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
31.01.07 та рішення господарського суду Закарпатської області від
27.11.06 у справі №7/390-393/2006 скасувати.
Матеріали справи скерувати до Господарського суду
Закарпатської області для нового розгляду.
Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області задовольнити частково.
Головуючий, суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л. Продаєвич