ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 р.
№ 53/191-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-ОIЛ"
на рішення
Господарського суду Харківської області
від
24.07.2006р.
у справі господарського суду
№ 53/191-06 Харківської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Покотилівської селищної ради
третя особа
Харківський районний відділ земельних ресурсів
про
визнання права користування та спонукання до реєстрації права
за участю представників
- позивача:
ОСОБА_1 (паспорт IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_2 (довіреність НОМЕР_2))
- відповідача:
не з'явився
- третьої особи:
не з'явився
- особи, що подала касаційну скаргу:
ОСОБА_3. (довіреністьНОМЕР_4), -
В С Т А Н О В И В:
Оскарженим рішенням Господарського суду Харківської області
від 24.07.2006р. (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено,
постановлено визнати за Суб'єктом підприємницької
діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 право довгострокового
користування земельною ділянкою, що знаходиться АДРЕСА_ 1загальною
площею 2, 14 га для ведення підприємницької діяльності і
завершення будівництва будівель, які на ній розташовані, строком
до 2056р. шляхом укладення договору оренди. Також постановлено
спонукати Покотилівську селищну раду укласти договір оренди з
Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 на
земельну ділянку, що знаходиться АДРЕСА_1 загальною площею 2, 14
га строком до 2056р. в строки, передбачені діючим законодавством
України.
В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою
відповідальністю "Еталон-ОIЛ" (далі Товариство) просить скасувати
вказане рішення суду та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на те, що оскаржене рішення стосується його прав та
обов'язків, зокрема права безперешкодного та вільного користування
земельною ділянкою та порушення з цієї причини місцевим
господарським судом норм процесуального права через те, що
Товариство не було залучено до участі в справі. В письмових
поясненнях заявник касаційної скарги навів підстави законності
отримання ним у оренду земельної ділянки, зазначив про те, що він
належно виконує договір оренди та сплачує усі податки та збори у
бюджет а також вказав, що Покотилівська селищна рада
недобросовісно користується процесуальним правами і є удаваним, а
не справжнім відповідачем для позивача ОСОБА_1, і зв'язана
договірними зобов'язаннями із заявником касаційної скарги стосовно
спірної земельної ділянки. В підтвердження доводів, викладених в
письмових поясненнях, до останніх, в якості додатків, додані копії
документів стосовно спірної земельної ділянки а також копії рішень
Покотилівської селищної ради, які стосуються цієї земельної
ділянки.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого
господарського суду без змін, посилаючись на те, що рішення суду є
законним і обгрунтованим, та зазначаючи, що особа, що подала
касаційну скаргу, неправомірно набула право користування земельною
ділянкою і зловживаючи своїми правами подала касаційну скаргу.
Третя особа у своїх письмових поясненнях зазначає, що позивач
не є землекористувачем та не мав ніяких прав як на земельну
ділянку, надану в користування особі що подала касаційну скаргу,
але і взагалі на земельну ділянку площею 2,14 га. Також, третя
особа зазначає що при вирішенні даного спору не було враховано те,
що наявність на спірній земельній ділянці будівель, зареєстрованих
у БТI за позивачем, на що позивач посилався як на підставу для
задоволення позовних вимог у даній справі, пов'язана зі
знаходженням цих будівель на території іншого підприємства, що
було встановлено фахівцями відділу земельних ресурсів при виїзді
на місцевість та поновленні меж користування землекористувачів.
Відповідач та третя особа не використали наданого законом
права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, територія
земельної ділянки, яка знаходиться АДРЕСА_1, площею 2, 14 га,
частково відокремлена залізобетонним забором. Позивач протягом
2005-2006р.р. неодноразово звертався до відповідача та Харківської
районної державної адміністрації з проханням про надання вказаної
земельної ділянки в оренду однак рішення про надання в оренду
земельної ділянки прийнято не було.
14.04.2006р. листом за вих.НОМЕР_3 відповідач зобов'язав
позивача припинити користування земельною ділянкою. Позивач
20.04.2006р. звернувся до селищного голови з заявою про дозвіл
складання проекту та відповідних дозволів для завершення
будівництва приміщень, які належать позивачу на праві приватної
власності АДРЕСА_1, але на момент звернення позивача з позовом
питання про виділення земельної ділянки вирішено не було.
Позивач посилаючись на те, що він орендував вказану земельну
ділянку з 2002р., використовував її і проводив роботи по її
благоустрою, є власником об'єктів незавершеного будівництва,
розташованих на цій земельній ділянці, неодноразово звертався з
2005р. до Покотилівської селищної ради і Харківської РДА з
проханням передати йому у користування земельну ділянку, звернувся
до господарського суду з позовом, в якому просить визнати за ним
право користування зазначеною ділянкою до 2056р. шляхом укладання
договору оренди та спонукати відповідача укласти з ним цей
договір.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з
того, що позивачем було надано докази про наявність порушення його
прав; відповідачем не оспорені позовні вимоги позивача, а відтак
місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.93, 116,
п.1 ст.120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.ст.32, 33,
35 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
визнав позовні
вимоги обгрунтованими, та такими, що підтверджуються наданими
доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Між тим, судове рішення прийнято з порушенням норм
процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення приймається суддею за результатами
обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43
названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності. Згідно приписів частини першої статті 38 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
за недостатності поданих сторонами доказів
господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору. З огляду на викладені вимоги ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд повинен з'ясувати усі
обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та
мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники
судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.
Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи,
встановлені місцевим господарським судом, вказуються в
мотивувальній частині рішення суду.
Судом не досліджено належними та допустимими доказами доводи
позивача стосовно того, що він орендував вказану земельну ділянку
з 2002р., використовував її і проводив роботи по її благоустрою, є
власником об'єктів незавершеного будівництва, розташованих на цій
земельній ділянці.
Також, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна
ділянка також, до вирішення даного спору по суті, була передана
частково в оренду та частково в постійне користування іншим
суб'єктам господарювання (а.с.14, 15). Крім того, відповідач
зазначав, що позивач самовільно використовував спірну земельну
ділянку, яка не була відведена йому, розпочавши на ній будівництво
(а.с.10). Ці обставини також залишились не дослідженими судом
першої інстанції.
Разом з тим в своїй касаційній скарзі Товариство зазначає, що
25.12.2005р. відповідач уклав з ним договір оренди земельної
ділянки загальною площею 0,2646 га строком на 49 років за тією ж
адресою, і орендована Товариством земельна ділянка частково
накладається на земельну ділянку, на яку претендує позивач.
Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
встановлено, що надання у користування земельної ділянки, яка
перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після
вилучення її в порядку передбаченому Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
. Відповідно до п.3 ст.142 цього кодексу припинення
права постійного користування земельною ділянкою у разі
добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою
до власника земельної ділянки.
Однак судом в порушення вище вказаних приписів норм
процесуального права вказаним обставинам правової оцінки не дано,
не з'ясовано чи є вільною надана позивачу у довгострокове
користування оскарженим рішенням суду земельна ділянка, чи вона,
або її частини, перебуває у користуванні інших осіб.
Наведені порушення судом першої інстанції норм матеріального
та процесуального права як такі, що призвели до прийняття
неправильного судового рішення у справі та не можуть бути усунені
касаційною інстанцією в силу положень ч.2 ст.111-5 та ст.111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є підставою для його скасування з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи, перевірити доводи третьої
особу у справі - Харківського районного відділу земельних ресурсів
стосовно того, що позивач не є землекористувачем та не мав ніяких
прав на відведену йому на підставі рішення суду в цій справі
земельну ділянку площею 2,14 га, також належить перевірити доводи
третьої особи стосовно того, що будівлі, зареєстровані у БТI за
позивачем, на що позивач посилався як на підставу для задоволення
позовних вимог у даній справі, знаходяться на території іншого
підприємства, що було, як вказує третя особа, встановлено
фахівцями відділу земельних ресурсів при виїзді на місцевість та
поновлення меж користування землекористувачів, з'ясувавши всі
обставини справи вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, ч.2
п.3, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Еталон-ОIЛ" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від
24.07.2006р. у справі №53/191-06 Господарського суду Харківської
області скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало