ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 р.
№ 28/252-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Селянсько фермерського господарства "Бойка В.В."
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.11.2006
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Селянсько фермерського господарства "Бойка В.В."
до
Дочірного підприємства державної акціонерної компанії "Хліб
України" Мирівський елеватор"
про
зобов'язання вчинити дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивачів:
Тихонов Ю.М.- дов. від 22.05.2007; Коваль В. I.-дов. від
22.05.2007
від відповідача:
Рудовський Ю.Б.- директор
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15.08.2006 господарського суду Дніпропетровської
області позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано дочірне підприємство ДП ДАК "Хліб України"
Мирівський елеватор" відвантажити селянському
(фермерському)господарству Бойка В.В. зерно соняшника у розмірі
47200 кг., зерно ячменю у розмірі 144309 кг.
Постановою від 09.11.2006 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 15.08.2006 господарського суду
Дніпропетровської області змінено, викладено його резолютивну
частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково".
Зобов'язано ДП ДАК "Хліб України" Мирівський елеватор"
відвантажити селянському (фермерському) господарству Бойка В.В.
зерно ячменю у розмірі 144309 кг.
Постанова мотивована тим, що між сторонами не існує
договірних зобов'язань, в силу яких відповідач прийняв би на себе
зобов'язання повернути сільськогосподарську продукцію позивачеві.
Не погоджуючись з постановою селянсько (фермерське)
господарство Бойка В.В. звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що судом порушені норми матеріального права, зокрема,
ст.ст.387,937,949,950,1212 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального права при
винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним
касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарським судом встановлено, що між позивачем та ДП
"Мирівське хлібоприймальне підприємство" 13.07.2005 підписано
договір № 21 про надання послуг по прийманню, зберіганню та
обробці сільськогосподарської продукції.
За умовами договору позивач у липні-жовтні 2005 року здав на
відповідальне зберігання зерно ячменю та соняшника, що встановлено
господарським судом, за відповідними накладними на прийняте зерно
з визначенням якості.
За договором № 8823 від 27.12.2004, укладеного між ДАК "Хліб
України" ДП ДАК "Хліб України" Мирівський елеватор" та ТОВ
"Орільський об'єднаний елеватор" майно, що знаходилось у
користуванні ДП ДАК "Хліб України" Мирівський елеватор" було
передано в оперативну оренду ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор".
В період перебування майна в оренді, тобто в 2005 році, ТОВ
"Орільський об'єднаний елеватор" самостійно здійснювало прийняття
та передачу зерна, зокрема і від Бойка В.В., про що вказує і
позивач у позовній заяві, однак це залишилось поза увагою
господарського суду.
В основу рішення господарським судом покладено рішення
господарського суд м. Києва від 03.11.2005 у справі № 2/496, яким
задоволено позов Генеральної прокуратури в інтересах державного
майна України до ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор" і визнано
недійсним договір оперативної оренди майна ДП ДАК "Хліб України"
Мирівський елеватор", зобов'язано ТОВ "Орільський об'єднаний
елеватор" повернути Державній акціонерній компанії "Хліб України"
одержане за договором оперативної оренди майно.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2006
рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2005 та постанова
Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006, (якою
вказане рішення залишено без змін) у справі № 2/496 скасовані, а
справа передана на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Отже, вказане рішення втратило преюдиціальне значення для даної
справи.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно
вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111 -7, ст.
111-9 - ст.111-11 - Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 09.11.2006 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 15.08.2006 господарського суду
Дніпропетровської області зі справи № 28/252-06 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко