ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 р.
№ 9/287/06-7/292/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної державної насіннєвої
інспекції Запорізької області
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 22.02.2007
р.
у справі
№9/287/06-7/292/06 господарського суду Запорізької області
за позовом
Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної державної насіннєвої
інспекції Запорізької області
до
Відкритого акціонерного товариства "Кам'янсько- Дніпровське
підприємство "Сортнасіннєовоч"
про
стягнення 4 173,62 грн.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2006 року Кам'янсько-Дніпровська міжрайонна
державна насіннєва інспекція Запорізької області (надалі
Кам'янсько-Дніпровська насіннєва інспекція) звернулася до
господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого
акціонерного товариства "Кам'янсько-Дніпровське підприємство
"Сортнасіннєовоч" (надалі ВАТ "Сортнасіннєовоч") про стягнення 4
173,62 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Кам'янсько-Дніпровська
насіннєва інспекція виконала у 2002 році для ВАТ "Сортнасіннєовоч"
роботи з проведення аналізу якості сільськогосподарських культур,
що підтверджується відповідними актами здачі-приймання, проте
останнє не здійснило оплату вказаних робіт, в результаті чого
утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.
Заявою від 15.11.2006 року позивач змінив підстави позову,
пославшись на те, що названі роботи виконувались ним відповідно до
умов укладеного між сторонами договору №1 на проведення аналізів
насіння сільськогосподарських культур від 01.09.2002 року.
Доповідач: Шаргало В.I.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.
2006 року (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволений, з ВАТ
"Сортнасіннєовоч" на користь Кам'янсько-Дніпровської насіннєвої
інспекції стягнуто 4 173,62 грн. заборгованості та відповідні
судові витрати. Клопотання відповідача про застосування строку
позовної давності залишене без задоволення. Судове рішення
мотивоване тим, що сторони своїми діями змінили умови договору
стосовно виконання робіт після отримання позивачем передоплати,
але при цьому не узгодили новий порядок розрахунків, тому перебіг
строку позовної давності слід вираховувати з огляду на норми ст.
530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, тобто з урахуванням
факту направлення позивачем 15.03.2006 року претензії про оплату
заборгованості.
За апеляційною скаргою ВАТ "Сортнасіннєовоч" судове рішення
переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 22.02.2007 року (судді:
Коробка Н.Д., Радченко О.П., Шевченко Т.М.) скасоване, в позові
відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою,
Кам'янсько-Дніпровська насіннєва інспекція звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального права просить її скасувати, а рішення місцевого
господарського суду залишити без змін. Скаржник звертає увагу
касаційної інстанції на те, що апеляційним судом також порушено
загальний принцип справедливості, який грунтується на началах
верховенства права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
01.09.2002 року між сторонами у справі укладений договір №1 на
проведення аналізів якості сільськогосподарських культур,
відповідно до умов якого Кам'янсько-Дніпровська насіннєва
інспекція зобов'язалась виконати для відповідача відповідні роботи
при наявності 100% передоплати вартості цих робіт. Однак, на усне
прохання відповідача зазначена умова договору була порушена,
роботи позивачем були виконані без передплати. Факт виконання цих
робіт підтверджується актами приймання-передачі, які містять
перелік цих робіт із зазначенням їх вартості у загальній сумі 4
173,62 грн. та підписані обома сторонами. Кам'янсько-Дніпровська
насіннєва інспекція виставила відповідний рахунок на оплату, а ВАТ
"Сортнасіннєовоч" в свою чергу запропонувало здійснити погашення
боргу частинами в період з листопада 2002 року по квітень 2003
року. Зазначену пропозицію позивач отримав у жовтні 2002 року.
Оскільки розрахунки проведені не були, Кам'янсько-Дніпровська
насіннєва інспекція 15.03.2006 року надіслала ВАТ
"Сортнасіннєовоч" претензію з вимогою сплати боргу протягом 10
днів, яка залишилась без відповіді.
Апеляційний господарський суд, оцінюючи подані докази
відхилив посилання позивача на договір, як на підставу виникнення
спірних правовідносин, оскільки при підписанні зазначеного
договору, в порушення вимог ст. 153 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(редакції 1963 року, чинній на той час) сторонами
не досягнуто згоди за всіма істотними умовами, які є обов'язковими
для даного типу договорів (предмет, кількість та ціна). Суд
апеляційної інстанції відзначив, що зобов'язання відповідача
оплатити виконані позивачем роботи виникло на підставі
вищезазначених актів приймання-передачі робіт, в яких зазначено
найменування робіт, їх ціна та кількість, а також загальна
вартість цих робіт.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень
чинного з 01.01.2004 року Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до
позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що
діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три
роки. (ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Статтею 256 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа
може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного
права або інтересу. При цьому перебіг строку позовної давності
починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися
про порушення свого права (ст.261 Кодексу).
За правилами статті 267 названого Кодексу наслідком спливу
строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви
зацікавленої сторони є відмова у позові. Аналогічні положення
містить і стаття 80 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 1963 року, чинній на момент виникнення спірних
правовідносин).
Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг
позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає
право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Тобто
законодавець пов'язує початок перебігу строку з днем виникнення
права на пред'явлення такої вимоги, а не з днем фактичного її
пред'явлення, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги про те, що
строк позовної давності необхідно було обчислювати від дня
звернення з вимогою про оплату отриманого відповідачем товару не
грунтуються на чинному законодавстві.
Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач про
порушення свого права на оплату виконаних ним робіт дізнався в
жовтні 2002 року, отримавши відповідь відповідача за №64 і саме з
цього часу почався перебіг позовної давності, який на момент
звернення до суду з даним позовом сплинув. При цьому відповідач
заявив клопотання про застосування строків позовної давності. За
таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в
задоволенні позовних вимог.
В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної
інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної
державної насіннєвої інспекції Запорізької області залишити без
задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
22.02.2007р. у справі №9/287/06-7/292/06 залишити без зміни.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.I.