Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А.

суддів :

Мачульського Г.М.,

Шаргала В.I.

за участю представників сторін:

позивача

Гули О.Є. дов. №155 від 01.02.2007 р.

відповідача

Полубоярової К.В. дов. №49/09 від 07.12.06 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 р.

у справі

№8/213/06 господарського суду Миколаївської області

за позовом

Державного підприємства "Чорноморське головне морське агентство "Iнфлот"

до

Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

про

визнання недійсним приймально-здавального акту та стягнення 20 521,80 дол. США

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство (надалі ДП) "Чорноморське головне морське агентство "Iнфлот" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства (надалі ДП) "Миколаївський морський торговельний порт" про визнання недійсним приймально-здавального акту та стягнення 20 521,80 дол. США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору ДП "Миколаївський морський торговельний порт" надало позивачу послуги з буксирного супроводження, проте в порушення умов вказаного договору, порт надав позивачеві буксир, який той не замовляв, що спричинило підвищення вартості послуг в порівнянні з тим, якщо б послуги були надані з використанням замовлених буксирів, у зв'язку з чим мала місце переплата за надані послуги у розмірі 20 521,80 дол. США, а акт приймання-передачі робіт був підписаний неповноважним представником позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006 року (суддя Гриньова Т.В.) в частині стягнення коштів в позові відмовлено, а в частині визнання недійсним акта приймання-передачі робіт від 03.03.2006 року провадження у справі припинено. Судове рішення мотивоване тим, що позов про визнання недійсним акта приймання-передачі робіт з огляду на норми ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарському суду не підвідомчий; правовою підставою для отримання коштів за виконані роботи є відповідний договір, який сторонами не оспорюється, тому кошти набуті відповідачем на законних підставах.

За апеляційною скаргою ДП "Чорноморське головне морське агентство "Iнфлот" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року (судді: Андрєєва Е.I., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) скасоване, позов задоволений частково, з ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на користь ДП "Чорноморське головне морське агентство "Iнфлот" стягнуто 20 521, 80 дол. США та відповідні судові витрати. В частині визнання недійсним акта приймання-передачі робіт від 03.03.2006 року з огляду на норми ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) провадження у справі припинено. В частині задоволення позову постанова мотивована тим, що надання послуг за договором здійснюється виключно на підставі письмової заявки, проте заявку на третій буксир "Українець" позивач не надавав, крім того, послуги цього буксиру значно дорожчі ніж інших буксирів, тому оплаті не підлягають, оскільки не замовлялись як такі.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 90 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) , ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , просить її скасувати. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що необхідність використання буксиру "Українець" виникла у зв'язку із раптовим погіршенням погодних умов та виникненням аварійної ситуації. В частині припинення провадження у справі судові рішення не оскаржуються.

У відзиві на касаційну скаргу позивач ДП "Чорноморське головне морське агентство "Iнфлот" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2005 року між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (Порт) та ДП "Чорноморське головне морське агентство "Iнфлот" (Агент) укладений договір №15-С, за умовами якого Порт зобов'язався надавати Агенту на підставі відповідної письмової заявки плавзасоби та буксири за ставками, зазначеними в наказі Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року №214   (z0374-96) .

Відповідно до ст. 23 Кодексу торгового мореплавства України  (176/95-ВР) судно може бути допущене до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя і навколишнього природного середовища.

За правилами ст. 91 названого Кодексу  (176/95-ВР) кожне судно зобов'язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту, зокрема, у разі непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу та наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров'ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Згідно з пунктом 6.2 Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту будь-який рух суден під час льодової кампанії повинен здійснюватись тільки з дозволу капітана Порту. Плавання суден по акваторії порту здійснюється під проведенням криголама у складі каравану чи буксирів забезпечення. Капітани суден перед виходом за 24 години планового виходу/приходу зобов'язані подати капітану Порту заявку на льодове проведення.

Відповідно до вищевказаних умов договору Агент (позивач) 27.02.2006 року подав Порту заявку на виділення двох буксирів для льодового забезпечення проведення плавзасобів -буксира "Hellas" та корпусу новобудови "Юрій Тончев" від рейду Порту до рейду порту Очаків. За цією заявкою, за наявності дозволу капітана Порту, роботи почалися 02.03.2006 року і для їх проведення були виділені криголам "Докер" та буксир супроводження "Зюйд".

При виконанні цих робіт, під час руху каравану буксир "Зюйд" був повернутий до Порту, а відповідачем для продовження робіт був направлений буксир "Українець", з допомогою якого плавзасоби Агента доставлені до місця призначення. Письмова заявки на виділення третього буксира, а саме буксира "Українець" позивачем не надавалася, що не оспорюється сторонами, у тому числі і відповідачем.

10.03.2006 року відповідач виставив позивачу рахунок на суму 41 236,75 дол. США за роботи по проведенню буксира "Hellas" та корпусу новобудови "Юрій Тончев". До вказаної суми були включені як роботи виконані криголамом "Докер" та буксиром супроводження "Зюйд", так і 20 521,80 дол. США за участь у цих роботах буксира "Українець". Позивачем цей рахунок було оплачено у повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем належним чином, у відповідності з договором - шляхом подання письмової заявки, не замовлявся для участі в роботах третій буксир -"Українець", тому відповідачем без достатніх підстав було включено до рахунку 20 521,80 дол. США вартості робіт цього буксира, а відповідачем ця сума була помилково сплачена і підлягає поверненню.

Згідно зі ст.111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції наданих Портом доказів у справі щодо необхідності участі в роботах третього буксира, не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 р. у справі №8/213/06 залишити без зміни.