ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 р.
№ 2-251/2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П.,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської
області від 03 листопада 2006 року у справі № 2-251/2006
Чернігівського районного суду Чернігівської області за позовом
ОСОБА_1, Чернігівська обл., до: 1) Закритого акціонерного
товариства "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля",
Чернігівська обл., 2) Закритого акціонерного товариства
Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, 3)
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк",
м. Луганськ, 4) Відкритого акціонерного товариства Акціонерного
Банку "Приватінвест", м. Чернігів, про визнання
ОСОБА_1засновником Закритого акціонерного товариства
"Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля", видачу їй
сертифікату акцій та відшкодування моральної шкоди,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Годун I.В. (дов. б/н від 02.01.2007р.);
третіх осіб: Гайченка А.В. (дов. № 02-04/1541 від
08.12.2006р.),
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з
позовом до відповідачів ЗАТ "Чернігівеліткартопля", ЗАТ КБ
"Приватбанк", АКБ "Укрсоцбанк", ВАТ АБ "Приватінвест", про
визнання її засновником Закритого акціонерного товариства
"Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля", видачу їй
сертифікату акцій та відшкодування моральної шкоди.
Вказувала, що в 1994р. вона вклала свій майновий сертифікат
вартістю 1 050 000крб. з метою приватизації Орендного
науково-виробничого підприємства "Чернігівеліткартопля" та була
внесена до списку осіб, які мали підписувати установчий договір,
проте установчий договір не підписувала, участі в установчих
зборах не приймала і підписку на акції не здійснила, оскільки не
була належним чином повідомлена про час та місце проведення
установчих зборів товариства.
Посилаючись на те, що після приватизації Орендного
науково-виробничого підприємства "Чернігівеліткартопля" її не було
включено до складу акціонерів ЗАТ "Чернігівеліткартопля" та не
видано акцій зазначеного товариства, позивач просила зобов'язати
ЗАТ "Чернігівеліткартопля" видати їй сертифікат акцій в кількості
324 штуки, визнати її засновником ЗАТ "Чернігівеліткартопля" та
відшкодувати моральну шкоду в розмірі 8 000грн.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області
від 14 серпня 2006 року (суддя Шитченко Н.В.) у задоволенні позову
відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на те, що участь в установчих
зборах товариства та підписання установчих документів є правом, а
не обов'язком особи, яким позивачка не скористалася. А також
пропуском встановленого законом строку для звернення за захистом
свого порушеного права.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03
листопада 2006 року (колегія суддів у складі: Шемець Н.В. -
головуючий, Губар В.С., Страшного М.М.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами
норм матеріального та процесуального права, просить скасувати
судові рішення та ухвалу та направити справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду та рішення місцевого суду
відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, позивачка вклала свій майновий сертифікат з
метою приватизації НВО "Чернігівеліткартопля", тому її було
внесено до списку осіб, які мали підписувати установчий договір,
проте установчий договір позивачка не підписувала, участі в
установчих зборах не приймала і підписку на акції товариства не
здійснила, будучи належним чином повідомленою про час та місце
проведення установчих зборів за адресою, яка була відома
засновникам: АДРЕСА_1. Проте змінила місце проживання, про що не
повідомила НВО "Чернігівеліткартопля".
При цьому суди правильно зазначили про те, що чинним
законодавством не передбачено обов'язок юридичної особи
розшукувати осіб-засновників в разі зміни ними місця проживання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизаційні
папери" ( 2173-12 ) (2173-12)
, приватизаційні папери -це особливий вид
державних цінних паперів, які засвідчують право власника на
безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних
підприємств. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.
Згідно з п. 1.1 Положення Національного Банку України "Про
порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів" від
02.12.1994р., приватизаційний майновий сертифікат - це особливий
вид державного цінного папера, який засвідчує право власника на
безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних
підприємств.
В силу ст. 4 Закону України "Про приватизаційні папери"
( 2173-12 ) (2173-12)
, приватизаційні папери використовуються громадянами
України для придбання частки майна державних підприємств та інших
об'єктів відповідно до законодавства України про приватизацію.
Приватизаційні папери можуть бути використані в період проведення
приватизації, визначений Державною програмою приватизації.
Використання приватизаційних паперів здійснюється шляхом їх обміну
на акції та інші документи, що встановлюють та засвідчують право
власності на частку державного майна відповідно до номіналу
приватизаційного паперу з обов'язковим відображенням змісту
обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в
супутніх документах, і супроводжується погашенням приватизаційного
паперу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.1999р.
установчими зборами було укладено установчий договір про створення
та діяльність ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля" та рішеннями, які
оформлені протоколом № 1, затверджено Статут товариства, який
зареєстрований розпорядженням Чернігівської райдержадміністрації
за № 705 від 27.12.1999р., що відповідає вимогам ст. 26 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Відповідно до п. 4.1 Статуту товариства, акціонерами
товариства є фізичні особи, які визначені в установчому договорі
про створення закритого акціонерного товариства, а сам установчий
договір є невід'ємною частиною Статуту, затвердженого загальними
зборами акціонерів. Дольова участь у статутному фонді
засвідчується акціями, які є цінними паперами.
Статтею 26 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
передбачено, що засновниками акціонерного товариства
можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного
товариства укладають між собою договір, що визначає порядок
здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного
товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на
акції, і третіми особами. Для створення акціонерного товариства
засновники повинні зробити повідомлення про намір створити
акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести
установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.
Згідно ст. 36 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, установчі збори акціонерного товариства приймають
рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його
статут.
Враховуючи вище викладене, суди попередніх інстанцій дійшли
правильних висновків про те, що підписання установчого договору та
прийняття участі в установчих зборах товариства є правом, а не
обов'язком особи, яким позивачка не скористалась, а тому не
ввійшла до складу учасників ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля" та не
набула статусу засновника, та відмовили за безпідставністю у
задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 засновником ЗАТ
"Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля", видачу
сертифікату акцій та відшкодування моральної шкоди.
При цьому суди зазначили про пропуск позивачем трирічного
строку позовної давності встановленого ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
який діяв на момент виникнення правовідносин, оскільки позивачка
надала свій майновий сертифікат для приватизації ще у 1994 році і,
змінивши своє місце проживання, не повідомила товариство про нову
адресу. Крім того, її донька ОСОБА_2, яка на момент створення
товариства мешкала за тією ж адресою, яка була відома засновникам
товариства як місце проживання позивачки, приймала участь в
установчих зборах товариства та ввійшла до складу акціонерів
товариства.
Судами встановлено, що позивачкою не доведено вчинення
відповідачами протиправних дій, які б слугували відшкодуванням
заподіяної їй моральної шкоди, що є порушення ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 86 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 2 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, право власності -це
врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння,
користування і розпорядження майном. Право власності в Україні
охороняється законом.
У касаційній скарзі позивачка наголошує про порушення її
права власності, проте позов заявлено про визнання ОСОБА_1
засновником ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля", видачу їй сертифікату
акцій та відшкодування моральної шкоди, при цьому, як зазначено
судом апеляційної інстанції, установчі документи товариства є
чинними та ніким в судовому порядку не оскаржувалися, тому ці
доводи скарги слід залишити поза увагою.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у касаційній
інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були
предметом розгляду в суді першої інстанції.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки судів
попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним
матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є
законними та обгрунтованими, тому посилання скаржника про
порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення та ухвали не знайшли
свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи
скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до
уваги не беруться.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.111-5 , 111-7 ,
111-9 , 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
2. Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03
листопада 2006 року у справі № 2-251/2006 залишити без змін.
Судді: Невдашенко Л.П.
Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.