ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 р.
№ 2-16/10597-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.11.2006 року у справі №2-16/10597-2006 за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "СМП" до Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 189 972,94 грн. і пені в сумі
4 445,37 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання
за договором НОМЕР_1 з оплати за поставлений товар.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги в частині стягнення неустойки та просив
стягнути пеню в сумі 9 489,14 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
31.07.2006 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.11.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції
залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено
норми матеріального права, і тому просить прийняті ним рішення
скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржена
постанова апеляційного суду прийнята у відповідності до вимог
чинного законодавства, і просить залишити її без змін, а
касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши
доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши
матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем
(постачальник) та відповідачем (покупець) були укладені договори
поставки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, за умовами яких позивач
зобов'язався постачати покупцю м'ясопродукти та ковбасні вироби
(товар), а відповідач- приймати цей товар та своєчасно
оплачувати його.
Згідно з пунктами 1.2 зазначених договорів конкретний перелік
товару (партії товару) зазначається у специфікаціях та накладних,
що додаються до договору та є його невід"ємною частиною.
Відповідно п.8.4 договору поставки НОМЕР_1 та п.8.2
договору поставки НОМЕР_2 за прострочення терміну оплати
поставленого товару покупець сплачує постачальнику залікову
неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від
суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Ст.ст.525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Згідно з вимогами ст.712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку
діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки)
товар у власність покупця для використання його у підприємницькій
діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,
домашнім або іншим подібним використанням, а покупець
зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову
суму.
За ст.230 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських
відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді
грошової суми (пеня, неустойка, штраф) у разі порушення ним правил
здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного
виконання господарського зобов'язання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав взяті
на себе зобов'язання за договорами і поставив у період з
28.02.2006 року по 31.03.2006 року товар на суму 816 648,10 грн.,
а відповідач взяті на себе зобов'язання за договором НОМЕР_1 з
оплати отриманого товару виконав не належним чином і має
заборгованість перед позивачем у сумі 189 972,94 грн., що
підтверджується наявними в справі матеріалами.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з
яким погодився і апеляційний господарський суд, про наявність
правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за
отриманий ним товар у сумі 189 972,94 грн. та пені у розмірі 9
489,14 грн. й обгрунтовано задовольнив позов.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99,
101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно
розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідили подані сторонами в обгрунтування своїх вимог
і заперечень докази.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини та прийнято обгрунтоване рішення.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу,
повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами
та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.11.2006 року -без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 31.07.2006 року.
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді I. Вовк
П. Гончарук