ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 р.
№ 23/386
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Укртелеком" в особі його Донецької філії, м. Київ (далі -ВАТ
"Укртелеком")
на рішення господарського суду Донецької області від
11.12.2006 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.02.2007
зі справи № 23/386
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в
Донецькій області,
м. Донецьк (далі -Iнспекція)
до ВАТ "Укртелеком"
про стягнення 14 955, 78 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Iнспекції -не з'яв.,
ВАТ "Укртелеком" -Сандули М.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року Iнспекція звернулася до господарського
суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача
штрафних санкцій в сумі 14955,78 грн. за порушення державної
дисципліни цін.
Рішенням названого суду від 11.12.2006 (суддя Забарющий
М.I.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 20.02.2007 (колегія суддів у складі:
М'ясищева А.В. -головуючий, судді Алєєва I.В., Величко Н.Л.),
позов задоволено повністю з мотивів застосування відповідачем
тарифів за надані телекомунікаційні послуги з порушенням
запроваджених методів регулювання цін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"Укртелеком" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову
суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позову, посилаючись на правомірність застосування
відповідачем тарифів за послуги електрозв'язку "як для інших
підприємств, установ, організацій", а не за тарифами,
встановленими для бюджетних організацій, під час проведення
розрахунків з комунальним підприємством "Редакція газети "Життя" .
У відзиві на касаційну скаргу Iнспекція зазначає про
правильність та обгрунтованість висновків попередніх судових
інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а
скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими
інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних
судових актів з огляду на таке.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) до
компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові
спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та
інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних
повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в
адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
За визначенням термінів, наведеним у статті 3 цього Кодексу:
справа адміністративної юрисдикції (адміністративна
справа) -це переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої);
адміністративний позов -це звернення до адміністративного
суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових
відносинах (пункт 6 частини першої);
суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень (пункт 7 частини першої).
Виходячи з наведених норм, спір є публічно-правовим і
підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому
разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю
суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює
надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
визначено повноваження Кабінету Міністрів України в
галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів
України визначає повноваження органів державного управління в
галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по
контролю за цінами (тарифами).
Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію
з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів
України від 13.12.2000 № 1819 ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
(далі -Положення), є
Державна інспекція з контролю за цінами (далі -Держцінінспекція).
Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі
Мінекономіки і підпорядковується останньому.
Згідно з пунктом 11 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
Держцінінспекція має територіальні органи -державні інспекції з
контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів
державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами
5, 6 Положення.
За змістом абзацу третього пункту 4 Положення
Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах
своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку
формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх
економічного обгрунтування.
Відповідно до пункту 5 Положення
( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в
органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки
Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми
власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів,
калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням,
встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Згідно з Iнструкцією про порядок застосування економічних та
фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за
цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від
03.12.2001 № 298/519, прийняття рішень про застосування
економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення
державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та
відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
З наведеного випливає, що Iнспекція, приймаючи рішення про
застосування санкцій за порушення держаної дисципліни цін, діє як
суб'єкт владних повноважень, а відносини сторін щодо обов'язку
відповідача сплатити відповідні санкції є публічно-правовими.
Отже, за суб'єктним складом сторін та предметом спору дана справа
належить саме до адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду
в порядку, визначеному КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідно до приписів абзаців першого та другого пункту 6
розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
до початку діяльності окружних та апеляційних
адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі
господарським судам відповідно до ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно з абзацами четвертим, п'ятим першого пункту 6 розділу
VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
після початку діяльності апеляційного адміністративного суду
апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до
відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими
судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне
провадження у справі ще не відкрито. Адміністративні справи,
провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними
господарськими судами до початку діяльності відповідного
адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами
відповідно до абзацу першого цього пункту.
Відтак даний спір мав бути вирішений місцевим та апеляційним
господарськими судами за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
. Однак
всупереч вимогам статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
справу було
розглянуто попередніми судовими інстанціями в порядку
господарської юрисдикції. Наведене виключає можливість здійснення
касаційної перевірки оскаржуваних рішень в порядку
адміністративного судочинства з огляду на те, що Вищий
господарський суд України не має повноважень з касаційного
перегляду публічно-правових спорів по суті.
Відповідну правову позицію викладено й у постановах
Верховного Суду України від 13.02.2007 № 07/053 у справі №
2-27/1828.1-2006(2-27/6399.1-05, 2-25/6399-05) та від 13.02.2007 №
07/058 у справі № 25/162-06-4457.
За таких обставин рішення та постанова місцевого та
апеляційного господарських судів з даного спору підлягають
безумовному скасуванню відповідно до пункту 6 частини другої
статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а справа -передачі на
розгляд господарського суду першої інстанції за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Укртелеком" в особі його Донецької філії задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від
11.12.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 20.02.2007 зі справи № 23/386 скасувати.
Справу передати на розгляд за правилами адміністративного
судочинства до господарського суду Донецької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов