ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 р.
№ 7/243пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Волобуєв А.В. -довіреність від 21.03.2007 р.
відповідача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції
на постанову
від 27.02.2007 Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 7/243пд господарського суду Донецької області
за позовом
Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції
до
- Приватного підприємства "Iнтер - Ліга";
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Краусс-інтел"
про
визнання недійсною угоди та стягнення 7721,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Костянтинівська ОДПI звернулась до господарського суду
Донецької області з позовом про визнання недійсною усної угоди
купівлі - продажу від 11.08.2003 р., укладеною між ПП "Iнтер -
Ліга" та ТОВ "Краусс-інтел", стягнення з ПП "Iнтер - Ліга" на
користь держави матеріальних цінностей на суму 7721,34 грн.
одержані від ТОВ "Краусс-інтел" за угодою та стягнення з ТОВ
"Краусс-інтел" на користь ПП "Iнтер - Ліга" грошових коштів в
розмірі 6614,94 грн. та матеріальні цінності за накладною № 8/1
від 11.08.2003 р. на суму 1106,40 грн., з посиланням на статтю 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
УРСР (1963 р.) (з
урахуванням уточнених позовних вимог том. 1 а.с. 75).
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2006
р. (суддя Малашкевич С.А.) у задоволенні позовних вимог про
визнання недійсною усної угоди від 15.07.2003 р., укладеною між ПП
"Iнтер - Ліга" та ТОВ "Краусс-інтел", згідно накладної № 121 від
11.08.2003 р., стягненні 6255,00 грн. відмовлено.
За апеляційною скаргою Костянтинівської ОДПI Донецький
апеляційний господарський суд (судді: М"ясищев А.М., Алєєва I.В.,
Величко Н.Л.), переглянувши рішення господарського суду Донецької
області від 07.12.2006 р. в апеляційному порядку, постановою від
27.02.2007 р. скасував його, в позові Костянтинівської ОДПI
відмовлено.
Костянтинівська ОДПI подала до Вищого господарсько го суду
України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 27.02.2007 р., в якій просить скасувати її
в частині відмови в задоволенні позовних вимог, справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та
неоднакового застосування однієї й тієї ж норми права при розгляді
аналогічних справ.
Скаржник, зокрема, зазначає, що під час розгляду справи
судами першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог статті
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
зроблені висновки без дослідження всіх доказів в їх сукупності,
які є в матеріалах справи
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства. Установи, організації, інші
юридичні особи (утому числі іноземці), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а
також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають звертатися державні та інші органи,
громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, які справи підвідомчі господарським
судам.
В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, який набрав чинності з 1 вересня
2005 року.
Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, справою адміністративної
юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція адміністративних судів поширюється
на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суб'єктом владних повноважень
є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним
владних управлінських функції на основі законодавства в тому числі
на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній
справі є вимоги Костянтинівська ОДПI
- про визнання недійсною усної угоди купівлі - продажу від
11.08.2003 р., укладеною між ПП "Iнтер - Ліга" та ТОВ
"Краусс-інтел";
- про визнання недійсною усної угоди купівлі - продажу від
11.08.2003 р., укладеною між ПП "Iнтер - Ліга" та ТОВ
"Краусс-інтел";
- про стягнення з ТОВ "Краусс-інтел" на користь ПП "Iнтер -
Ліга" грошових коштів в розмірі 6614,94 грн. та матеріальні
цінності за накладною № 8/1 від 11.08.2003 р. на суму 1106,40 грн.
Розглядаючи вказаний позов суди першої та апеляційної
інстанції дійшли висновку, що розгляд у даній справі повинен
провадитися за правилами Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Однак, такий висновок є помилковим, оскільки за своїм
правовим змістом цей спір не є господарським і, відповідно, не
підвідомчий господарським судам України.
Як зазначено у статті 4 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
Державна податкова
адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що
виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних
податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій.
Відповідно до змісту цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
, Державні
податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій
адміністрації України, а державні податкові інспекції у районах,
містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах,
міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції
підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі і разом утворюють систему органів державної податкової
служби.
Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без
районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних
державних податкових інспекцій визначені у статті 10 вказаного
Закону ( 509-12 ) (509-12)
, зокрема, у пункті 11 цієї статті визначено, що
державні податкові інспекції в районах, містах без районного
поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні
податкові інспекції подають до судів позови до підприємств,
установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і
стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими
угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених
законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед
бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
З наведеного випливає, що Державна податкова інспекція,
звертаючись з позовом до підприємств (відповідачів у справі) діяла
як орган державної влади при здійсненні нею владних управлінських
функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Відтак, суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить
про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Отже, згідно пункту першого частини першої статті 17 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
спори юридичних
осіб з органами державної податкової служби щодо визнання угод
недійсними підвідомчі адміністративним судам.
У відповідності з пунктом 7 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у
справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також
апеляційні, касаційні скарги подання розглядаються в порядку
встановленому цим Кодексом.
Відтак, господарський суд Донецької області та Донецький
апеляційний господарський суд ухвалюючи судові рішення у даній
справі за приписами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
вийшли за межі своєї компетенції, у зв'язку з чим
оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької
області для здійснення судового провадження за правилами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
відповідно до
пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" цього
Кодексу.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2006
р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.02.2007 р. у справі № 7/243пд господарського суду Донецької
області скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної
податкової інспекції задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач