Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В. Овечкін -головуючого,

Є. Чернов

В. Цвігун

за участю представників:

прокурор

Хруленко О.В. -(посв. № 602 від 09.06.2006)

Міноборони України

Житенко I.О. -(від 25.12.2006 № 220/435/д)

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Шевченко Ю.В. -(дор. від 01.03.2007)

Поляков Г.А. -(дор. від 24.10.2006 № 64-00/8423)

розглянув касаційне подання

заступника військового прокурора Центрального регіону України

на рішення

господарського суду Волинської області

від 04 грудня 2006 року

у справі

№ 7/173-75 господарського суду Волинської області

за позовом

Приватного підприємства "Західна продуктова компанія"

до

Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

Міністерство оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд"

про

визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.12.2006 (суддя: М.Шум) позовні вимоги задоволені, визнано дійсними договір № 17/04-06а від 24.04.2006 на спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та договір № 19/05-06/02 від 18.05.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі № 17/04-06а від 24.04.2006.

Визнано за позивачем право власності на будівлі, що знаходяться за адресою м.Луцьк, вул. Винниченка, 8: гарнізонний будинок офіцерів А-2 та склад Б-1. Волинське обласне бюро технічної інвентаризації зобов'язано зареєструвати право власності на ці об'єкти за позивачем.

Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що укладені сторонами договори про спільне будівництво від 24.04.2006 та договір від 18.05.2006 про компенсацію пайової участі у договорі від 24.04.2006 є такими, що відповідають вимогам законодавства, що регулює відносини відчуження військового майна, договір про спільне будівництво від 24.04.2006 повністю відповідає вимогам Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про використання земель оборони" (1345-15) , вимогам Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"  (978-15) .

Позивач на підставі цих договорів набув право власності на нерухоме майно з моменту його передачі відповідно до акту прийому-передачі розміру пайової участі (паю), що не суперечить приписами ст. 334 ЦК України (435-15) .

Прокурор в касаційному поданні просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд.

Прокурор вказує на те, що суд дійшов невірного висновку щодо наявності цивільної дієздатності у сторони на укладення договору від імені Міністерства оборони України, судом не з'ясовано дійсного балансоутримувача спірного майна, суд також не врахував вимоги законодавства щодо порядку відчуження військового майна.

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до касаційної інстанції з заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи з тих підстав, що воно набуло спірне майно у власність за договорами купівлі-продажу.

Разом з тим слід зазначити, що касаційна інстанція не вправі на стадії касаційного провадження залучати до участі у справі третіх осіб, оскільки згідно вимог частини першої ст. 27 ГПК України (1798-12) таке залучення допускається лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

ПП "Західна продуктова компанія" надіслало суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необхідності витребування та дослідження постанови військової прокуратури Центрального регіону України про відмову у порушені кримінальної справи, оскільки на його думку дана обставина має істотне значення для вирішення даного спору.

Розглянувши зазначене клопотання касаційна інстанція вважає, що воно задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з частиною другою ст. 111-7 ГПК України (1798-12) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням також підстав, наведених в ст. 77 ГПК України (1798-12) . Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи.

З врахуванням приписів ст. 77 ГПК України (1798-12) , враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України (1798-12) щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції, суд не вбачає у наведених заявником обставинах об'єктивної перешкоди для касаційного перегляду судового рішення у справі.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання та вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи договір № 17/04-06а від 24.04.2006 та договір № 19/05-06/02 від 18.05.2006 укладено від імені Міністерства оборони України директором філії ЦСБУ Міністерства оборони -Укроборонбуд" Мельником В.Л., якого уповноважено діяти довіреністю Міністерства оборони України від 09.03.2006 № 610 (ВСР № 232423).

Разом з тим з довіреності 09.03.2006 № 610 (ВСР № 232423) вбачається, що директор філії ЦСБУ Міністерства оборони -Укроборонбуд" Мельник В.Л. уповноважений, зокрема, від імені Міністерства оборони України на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання укладати правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

Відповідно до частини першої ст. 141 Господарського кодексу України (436-15) до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Відповідно до частини шостої цієї ж статті відчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

Дійшовши висновку про правомірність розпорядження нерухомим майном господарський суд разом з тим не з'ясував обставин закріплення нерухомого майна, право власності щодо якого визнано за позивачем, за ЦСБУ Міністерства оборони -"Укроборонбуд".

Як вбачається з матеріалів справи нерухоме майно, право власності на яке визнано за позивачем, знаходилося у державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України (а.с. 22-23).

Разом з тим судом належним чином не з'ясовано обставин правомірності розпорядження спірним нерухомим майном Міністерством оборони України, не з'ясовано обставин щодо статусу спірного майна, зокрема, віднесення його до військового.

Порядок відчуження військового майна встановлено ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 (1919-2000-п) "Про затвердження положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил".

Відповідно до приписів зазначених актів законодавства реалізація військового майна здійснюється уповноваженими Кабінетом Міністрів України організаціями на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Судом не з'ясовано на підставі належних досліджених в засіданні доказів обставин списання спірного майна відповідно до норм Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) та постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225 (1225-2000-п) "Про затвердження положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах".

Відповідно до ст. 657 ЦК України (435-15) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Обставин нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору № 17/04-06а від 24.04.2006 судом не з'ясовано.

За таких обставин касаційна інстанція дійшла висновку про те, що господарським судом було порушено вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) , якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності керуючись законом.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів касаційна інстанція вважає рішення таким, що підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи і в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства. вирішити спір.

Крім того, суду належить вирішити питання про залучення до участі у справі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" з визначенням його процесуального статусу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2006 у справі № 7/173-75 господарського суду Волинської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.