ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 р.
№ 6/212
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від
08.11.2005
зі справи № 6/212
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів (далі -Відділення)
до комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне
управління автомобільних шляхів" (далі -Підприємство), м.
Запоріжжя,
про стягнення 38 141,35 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року Відділення звернулося до господарського
суду Запорізької області з позовом про стягнення з Підприємства 38
141,35 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для
працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону
України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-15 ) (875-15)
(далі - Закон № 875).
Рішенням названого суду від 08.11.2005 (суддя Мисюра Л.С.) у
позові відмовлено. Прийняте судове рішення мотивовано виконанням
Підприємством обов'язку зі створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів, покладеного на нього Законом № 875.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить рішення місцевого суду від 08.11.2005 скасувати
через неправильне застосування ним норм матеріального права та
прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції
обставин справи та правильність застосування ним норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону № 875 ( 875-15 ) (875-15)
.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з
01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону № 875 державне управління в галузі
забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами
місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд соціального захисту
інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
для
реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці
утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної
чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону № 875 ( 875-15 ) (875-15)
саме Фонду
соціального захисту інвалідів надано право стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється
юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до початку
діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
господарським судом першої інстанції в порушення вимог статей 1,
12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2006
касаційну скаргу Відділення на рішення господарського суду
Запорізької області від 08.11.2005 разом з матеріалами справи №
6/212 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду
України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2007
відмовлено у відкритті касаційного адміністративного провадження
за зазначеною касаційною скаргою Відділення та її повернуто за
належністю до Вищого господарського суду України, що мотивовано
відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з
перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд господарським судом першої інстанції
публічно-правового спору в порядку господарського судочинства
унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення
зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого
зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з
статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з передачею справи
місцевому суду для розгляду за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
08.11.2005 зі справи № 6/212 скасувати.
Справу передати до господарського суду Запорізької області
для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов