ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 р.
№ 5/107
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Закарпатського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород
(далі -відділення Фонду)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.09.2005
зі справи № 5/107
за позовом відділення Фонду
до спільного українсько-американського підприємства "Віад
сейлс-Мукачево", м. Мукачево Закарпатської області (далі -СП "Віад
сейлс-Мукачево")
про стягнення 30 330 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У травні 2005 року відділення Фонду звернулося до
господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення
з відповідача штрафних санкцій в сумі 30330 грн. за недотримання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Рішенням названого суду від 13.07.2005 (суддя Йосипчук О.С.),
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 29.09.2005 (колегія суддів у складі: Дух
Я.В. - головуючий, судді Зданкевич З.I., Краєвська М.В.), в
задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позивачем
факту невиконання СП "Віад сейлс-Мукачево" вимог статті 19 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" ( 875-15 ) (875-15)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення Фонду просить скасувати оскаржувану постанову суду
апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення
позову, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним
обставинам справи.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2006
касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи
передано до Вищого адміністративного суду України за підсудністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2007
відмовлено у відкритті касаційного провадження за названою
касаційною скаргою та скаргу разом зі справою повернуто до Вищого
господарського суду України з мотивів відсутності у Вищого
адміністративного суду України повноважень з перегляду в
касаційному порядку рішень, постановлених не за правилами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими
інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної
постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.
У зв'язку з набранням чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові
спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та
інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних
повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в
адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
За визначенням термінів, наведеним у статті 3 цього Кодексу:
справа адміністративної юрисдикції (адміністративна
справа) -це переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої);
адміністративний позов -це звернення до адміністративного
суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових
відносинах (пункт 6 частини першої);
суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень (пункт 7 частини першої).
Виходячи з наведених норм, спір є публічно-правовим і
підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому
разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю
суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює
надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Згідно із статтею 8 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
державне управління в
галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами
місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів пункту 1 Положення про Фонд
соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд
соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного
управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його
працівників.
За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
саме Фонду соціального
захисту інвалідів надано право на стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
З наведеного випливає, що відділення Фонду, звертаючись до
суду як орган державної влади з позовом про стягнення з суб'єктів
господарювання штрафних санкцій, діє як суб'єкт владних
повноважень, а відносини сторін щодо обов'язку відповідача
сплатити відповідні санкції в порядку статті 20 названого Закону є
публічно-правовими. Отже, за суб'єктним складом сторін та
предметом спору дана справа належить саме до адміністративної
юрисдикції та підлягає розгляду у порядку, визначеному КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідно до приписів абзаців першого та другого пункту 6
розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
до початку діяльності окружних та апеляційних
адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі
господарським судам відповідно до ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно з абзацами четвертим, п'ятим першого пункту 6 розділу
VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
після початку діяльності апеляційного адміністративного суду
апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до
відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими
судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне
провадження у справі ще не відкрито. Адміністративні справи,
провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними
господарськими судами до початку діяльності відповідного
адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами
відповідно до абзацу першого цього пункту.
Відтак з огляду на дату порушення апеляційного провадження з
цієї справи (ухвала Львівського апеляційного господарського суду
від 29.07.2005) даний спір мав бути вирішений апеляційним
господарським судом за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
. Однак
всупереч вимогам статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
справу було
розглянуто Севастопольським апеляційним господарським судом у
порядку господарської юрисдикції. Наведене виключає можливість
здійснення касаційної перевірки оскаржуваної постанови в порядку
адміністративного судочинства з огляду на те, що Вищий
господарський суд України не має повноважень з касаційного
перегляду публічно-правових спорів по суті.
Відповідну правову позицію викладено й у постановах
Верховного Суду України від 13.02.2007 № 07/053 у справі №
2-27/1828.1-2006(2-27/6399.1-05, 2-25/6399-05) та від 13.02.2007 №
07/058 у справі № 25/162-06-4457.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції з
даного спору підлягає безумовному скасуванню відповідно до пункту
6 частини другої статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
справа -передачі на розгляд апеляційного господарського суду за
правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.09.2005 зі справи № 5/107 скасувати.
Справу передати на розгляд за правилами адміністративного
судочинства до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов