Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Плюшка I.А.

суддів Козир Т.П., Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

на рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2006 року;

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року;

у справі №4/428-14/51(4/2622-2/251)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз";

до Відкритого акціонерного товариства "Західенерго";

про стягнення 15 540 527,83 грн.

за участю представників сторін

- позивача - не з'явилися;

- відповідача -Лесика М.А. (дов. від 23.04.2007 року №31-1273); Добровольської О.Л. (дов. від 06.09.2006 року №31-2688);

Галецького В.Т. (дов. від 06.09.2006 року №31-2687)

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та пояснення сторін у справі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2006 року у справі №4/428-14/51(4/2622-2/251) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" про стягнення 15540527,83 грн. боргу за послуги з транспортування природного газу залишено без задоволення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року у справі №4/428-14/51(4/2622-2/251) зазначене рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі - Скаржник) звернулося з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення з мотивів неправильності застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та стягнути з ВАТ "Західенерго" 15 540527,83 грн. основного боргу і судових витрат на суму 15300 грн.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 21 травня 2007 року №02-12/162 для розгляду, зокрема справи №4/428-14/51(4/2622-2/251) було сформовано колегію у складі головуючого судді Плюшка I.А., суддів Козир Т.П., Самусенко С.С.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №1138 від 16.10.1997 (1138-97-п) року "Про заходи щодо забезпечення підприємств Міністерства енергетики природним газом" 24.12.1997 року між Державним комітетом України по матеріальних ресурсах ДАЕГК "Західенерго" та АТЗТ "Iнтергаз" укладено договір №410 щодо відпуску із державного резерву природного газу в порядку тимчасового позичання. Відповідно до п. 4.1. спірного договору, умови поставки природного газу -франко-склад "Укргазпрому". Однак, судом першої інстанції встановлено, що АТЗТ "Iнтергаз" не є газотранспортною організацією, обов'язок по транспортуванню природного газу спірним договором на нього не покладався. Між тим, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції підтверджено, що твердження позивача, що з технічних причин останній є єдиною організацією, яка здійснювала транспортування газу до Ладижинської ТЕС ВАТ "Західенерго" не доведено у встановленому порядку. Виходячи із встановленого кола фактичних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин існування зобов'язань між позивачем та відповідачем щодо надання послуг транспортування газу та розміру оплати наданих позивачем послуг, що складають суму позову.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до яких позивач належним чином, зокрема належними доказами, не довів суду обставин постачання природного газу відповідачеві, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав стверджувати наявність зобов'язань між позивачем і відповідачем та виконання чи невиконання спірного зобов'язання. Так, враховуючи положення п. 4 Перехідних положень ЦК України (435-15) , колегія суддів касаційної інстанції вважає, що слід виходити з положень законодавства яке діяло на момент розгляду справи по суті. Зокрема, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування положень ст. 526 ЦК України (435-15) , відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідне положення містилося і в ст. 161 ЦК УРСР (1540-06) (1963 року), згідно якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент коли, за твердженнями позивача, було здійснено транспортування спірного газу, діяв затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1997 р. № 1027 (1027-97-п) Порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1998 році, відповідно до п. 13 якого, встановлювався порядок підтвердження кількості поставленого газу та порядок оформлення товаротранспортних документів, зокрема, вказаним порядком було визначено, що підприємства Державної акціонерної холдингової компанії "Укргаз" та інші газозбутові підприємства, які безпосередньо постачають газ складають разом з його споживачами та оптовими постачальниками акти про обсяги використаного природного газу за місяць, а до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі природного газу газотранспортними підприємствами на газорозподільних станціях, які є підставою для остаточних розрахунків споживачів за використаний газ і надані послуги з його транспортування.

Таким чином, в обгрунтування мотивів відмови в задоволенні касаційної скарги зважаючи на межі касаційного розгляду, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини та зроблені висновки, що не зважаючи на вимоги суду, належних доказів відпуску природного газу у відповідності до спірного договору, встановленого актами цивільного законодавства порядку, доказів проведення розрахунків за транспортування природного газу чи іншого виконання позивачем зобов'язання суду надано не було.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України (1798-12) , обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на викладене, обставини постачання природного газу повинні бути доведені актами складеними відповідно до існуючого на момент виникнення зобов'язання порядку. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що подані позивачем в якості доказів акти, не відповідають по формі встановленим вимогам. У зв'язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності факту існування зобов'язання оплати послуг позивача по транспортуванню природного газу відповідачу, у зв'язку з чим погоджується з мотивами відмови в задоволенні позову.

Iнші доводи Скаржника викладені в касаційній скарзі до уваги колегії суддів не беруться, оскільки оцінка останніх призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень, які визначені в ст. 111-7 ГПК України (1798-12) .

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від

18.09.2006 року у справі №4/428-14/51(4/2622-2/251) залишити без

змін.