ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 р.
№ 2-10/11141-2005
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Кримського республіканського
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь
Автономної Республіки Крим,
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
22-23.09.2005
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 07.12.2005
зі справи № 2-10/11141-2005
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду
соціального захисту інвалідів (далі - Відділення)
до приватного підприємства "Блокпост" (далі - Підприємство),
м. Сімферополь Автономної Республіки Крим,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, - Сімферопольський міський центр зайнятості, м. Сімферополь
Автономної Республіки Крим,
про стягнення 17 490 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2005 року Відділення звернулося до господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з
Підприємства 17 490 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих
місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20
Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 899-15 ) (899-15)
(далі - Закон № 875).
Рішенням названого суду від 22-23.09.2005 (суддя Тітков
С.Я.), залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 07.12.2005 (колегія суддів у
складі: Котлярова О.Л. -головуючий суддя, судді Заплава Л.М.,
Маслова З.Д.), у позові відмовлено. Прийняті судові рішення
мотивовано нерозповсюдженням на Товариство нормативу робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого Законом
№ 875 ( 899-15 ) (899-15)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх
прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права та прийняти нове рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін і третьої особи в судове засідання не
з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону № 875 ( 899-15 ) (899-15)
.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з
01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону № 875 державне управління в галузі
забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами
місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд соціального захисту
інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його
працівників.
За змістом статті 20 Закону № 875 ( 899-15 ) (899-15)
саме Фонду
соціального захисту інвалідів надано право стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється
юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Пунктами 6 і 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" (в редакції, що діяла на час прийняття місцевим
господарським судом рішення зі справи) передбачалося, що:
- до початку діяльності окружного адміністративного суду
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішуються відповідним
господарським судом за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
;
- після набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
заяви і
скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви
(подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими
та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті
до набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, розглядаються в
порядку, встановленому цим Кодексом.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до початку
діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог
статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського
судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2006
касаційну скаргу Відділення на рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 22-23.09.2005 та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2005
разом з матеріалами справи № 2-10/11141-2005 передано для
вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2007
відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною
касаційною скаргою Відділення та її разом зі справою повернуто до
Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у
Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду
судових рішень, постановлених не за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд попередніми судовими інстанціями
публічно-правового спору в порядку господарського судочинства
унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень
зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого
зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно
з статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з передачею справи
місцевому суду для розгляду за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення
Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
22-23.09.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 07.12.2005 зі справи № 2-10/11141-2005
скасувати.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки
Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов