2-1/16035-2006 Про визнання права користування земельною ділянкою та спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки - Текст документа

Рішенням господарського суду АР Крим від 10.10.2006 (суддя: Л.Ковтун) позовні вимоги про визнання права користування земельною ділянкою, визнання права на оформлення договору оренди земельної ділянки, спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки задоволені.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що оскільки позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна до нього за приписами ст. 30 Земельного кодексу України (2768-14) , що був чинним на момент укладення договору купівлі-продажу, перейшло і право користування земельною ділянкою на якій розташовано цей об'єкт; обов'язок відповідача надати земельну ділянку у користування на умовах оренди випливає із приписів ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , ст. 30 Земельного кодексу України (2768-14) та рішення виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 11.04.1986 № 130/7 згідно якого відведено земельну ділянку площею 4 га для будівництва об'єкту, право власності на який перейшло до позивача та договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкту.

ТОВ "Амадей" в касаційній скарзі просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм процесуального та не правильного застосування норм матеріального права.

Скаржник вважає, що він не був залучений до участь у справі тоді як судове рішення стосується його прав та обов'язків щодо спірної земельної ділянки, оскільки за рішенням виконкому Сімферопольської міської ради від 24.09.2004 № 1832 вирішено внести пропозицію сесії міськради про погодження ТОВ "Амадей" місця розташування і розмірів земельної ділянки для будівництва оптово-торгової і складської бази по вул. Низинній; дозволено виконати комплекс проектних робіт для будівництва; дозволено виконати проект відводу земельної ділянки; затверджено акт вибору і обстеження земельної ділянки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2007 розгляд касаційної скарги відкладався на 22.05.2007.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу державного майна -незавершеного будівництвом непродовольчого складу, який розміщено у м. Сімферополь по вул. Нізінна, 2 укладеного 05.07.2000 між Фондом майна АР Крим та ТОВ "Серчан" до останнього перейшло право власності на об'єкт незавершеного будівництва -непродовольчий склад, розташований на земельній ділянці площею 4 га по вул. Нізінна, 2 у м. Сімферополь.

Позивачем замовлено розробку технічної документації в частині землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та підготовлено проект договору оренди земельної ділянки.

Зазначена технічна документація та проект договору оренди позивач скерував до міської ради з пропозицією щодо його укладення.

Судом встановлено, що призначення земельної ділянки, встановлене рішенням виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 11.04.1986 № 130/7 і позивачем не змінюється.

Відповідно до частини першої ст. 30 Земельного кодексу України (2768-14) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Ухилення міської ради від укладення договору оренди є порушенням зазначеної норми ст. 30 Земельного кодексу України (2768-14) , відповідно до якої позивач набув право користування земельною ділянкою.

За приписами частини другої ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України (2768-14) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання права.

При цьому зазначена стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту прав на землю.

За приписами ст. 123 Земельного кодексу України (2768-14) відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

За таких обставин касаційна інстанція вважає висновки місцевого господарського суду щодо визнання права позивача на користування земельною ділянкою та зобов'язання відповідача оформити це право шляхом укладення договору оренди правомірними.

Доводи скаржника щодо визнання рішення виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 11.04.1986 № 130/7 таким, що втратило силу в частині спірної земельної ділянки та про не оформлення об'єднанням "Мебель" правовстановлюючих документів на землю до уваги не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ГПК України (1798-12) господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 24.09.2004 № 1832 про визнання таким, що втратило силу рішення виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 11.04.1986 № 130/7 не може бути прийнято до уваги за наступних обставин.

Згідно імперативних вимог ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (2768-14) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України (2768-14) відповідач не припинив та не вилучив земельну ділянку за відсутністю у попереднього користувача, об'єднання "Мебель", належно оформленого права на спірну земельну ділянку.

Крім того касаційна інстанція звертає увагу на те, що відповідно до п. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Таким чином норми зазначеного закону не надають повноважень виконавчому комітету щодо скасування власних рішень.