ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р.
№ 40/418-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в
Харківській області, м. Харків
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2007
у справі
№ 40/418-06 господарського суду Харківської області
за позовом
Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави
в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в
Харківській області, м. Харків
до
Харківського автомобільно -дорожнього технікуму
про
стягнення 2149,60 грн.
за участю представників сторін:
від скаржника:
не з'явилися
від прокурора:
від відповідача:
Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним
чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 03.04.2007, надіслана сторонам у
справі -04.04.2007), проте сторони не скористалися правом, наданим
їм статею 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо участі представників у засіданні суду касаційної
інстанції.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави
в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в
Харківській області 03.11.2006 звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом про стягнення з Харківського
автомобільно -дорожнього технікуму боргу у сумі 1764,77грн.,
пені -165, 40 грн., індексу інфляції -152,02 грн. та 3%
річних -67,41грн. у зв'язку з несплатою відповідачем послуг з
охорони за період з червня по грудень 2005 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від
25.12.2006 (суддя: Хотенець П.В.) -позов задоволено у повному
обсязі з огляду на доведеність позовних вимог.
За апеляційною скаргою Харківського автомобільно -дорожнього
технікуму вказане рішення переглянуте в апеляційному порядку і
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.02.2007 (судді: Демченко В.О. -головуючий, Барбашова С.В.,
Гагін М.В.) -змінено, відмовлено у задоволенні позову про
стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. В решті судове
рішення -залишене без змін.
Постанова апеляційного господарського суду в частині відмови
у задоволенні позову вмотивована тим, що рахунки на оплату за
послуги службою охорони не пред'являлися, а відтак право вимоги
про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат у позивача не
виникло.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Державної
служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернулося
до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в
якій просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду,
залишивши без змін рішення господарського суду Харківської області
від 25.12.2006 року.
Скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним
судом до спірних правовідносин приписів статті 625 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, на порушення пункту 6 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
та вважає, що суд, дійшовши висновку про
стягнення з відповідача суми основного боргу на підставі
встановленого факту прострочення грошового зобов'язання, повинен
був розглянути питання про стягнення відповідно пені, інфляційних
втрат та річних, проте суд відповідальність за невиконання
грошового зобов'язання поставив в залежність від наявності
(відсутності) рахунків на оплату.
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в
Харківській області посилається на те, що відповідач із завою до
суду щодо спливу строку позовної давності не звертався, у зв'язку
з чим вважає, що норми статті 258 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
щодо скорочених строків не повинні застосовуватися
судом, а невірний розрахунок пені не може бути підставою для зміни
апеляційною інстанцією судового рішення, оскільки відповідачем
розрахунок пені не оскаржено та не надано контррозрахунку.
Харківський автомобільно-дорожній технікум у запереченнях на
касаційну скаргу просить її залишити без задоволення з огляду на
те, що у матеріалах справи відсутній договір між позивачем та
відповідачем, а договір від 01.12.1999 укладено з відділом
Державної служби охорони при Дзержинському РВ ХМУ УМВС України у
Харківській області, тобто з іншою юридичною особою. Про
ліквідацію відділу Державної служби охорони при Дзержинському РВ
ХМУ УМВС України у Харківській області відповідач не був
повідомлений в порушення статті 202 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та статті 90 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
всі акти приймання - здачі робіт за договором скріплені печаткою
відділу Державної служби охорони при Дзержинському РВ ХМУ УМВС
України у Харківській області, а тому позивач не є
правонаступником прав та обов'язків сторони за даним договором.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для
часткового її задоволення з огляду на таке:
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 01.12.1999 між відділом Державної служби
охорони при Дзержинському РВ ХМУ УМВС України у Харківській
області ("Охорона") та Харківським автомобільно -дорожнім
технікумом ("Замовник") був укладений договір №1225 на
централізовану охорону майна замовника, що знаходиться на
об'єктах, перерахованих у дислокації до договору та позначених у
плані - схемі об'єктів.
У розділі "3" договору сторони обумовили, що сума договору
визначається сторонами на основі дислокації -розрахунку (п.3.1.
договору) і оплата за цим договором здійснюється "Замовником"
щомісячно до 10 числа поточного місяця (п.3.2 договору).
В наданій до договору дислокації зазначена загальна вартість
охоронних послуг за рік з вказівкою розміру щомісячної оплати.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної
оплати за цим договором нараховується пеня у розмірі облікової
ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день
прострочення, починаючи з 10 числа поточного місяця.
Місцевий господарський суд, виходячи із умов договору та
приписів статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
дійшов висновку про стягнення з боржника на користь
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у
Харківській області суми основної заборгованості, пені, індексу
інфляції та 3% річних.
Суд апеляційної інстанції зазначене рішення скасував та
відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені,
інфляційних втрат та 3% річних, пославшись на відсутність доказів
пред'явлення (надсилання) рахунків на оплату послуг з охорони.
Проте, з таким висновком Харківського апеляційного
господарського суду колегія суддів касаційної інстанції погодитися
не може з урахуванням наступного.
Чинним Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
встановлена
відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді
стягнення з боржника боргу з урахуванням індексу інфляції, 3%
річних та пені. Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов'язання. Це правило виходить із неприпустимості
безпідставного збереження грошових коштів однією стороною
зобов'язання за рахунок іншої.
Висновок апеляційної інстанції про те, що у позивача не
виникло право вимоги сплати пені, інфляційних втрат та річних не
грунтується на матеріалах справи з огляду на те, що договором від
01.12.1999 №1225 передбачено порядок та строки проведення
розрахунків за надані послуги з охорони, які не залежать від
пред'явлення (надсилання) рахунків на оплату цих послуг та не
відповідає чинному цивільному законодавству, яким закріплено
принцип належного виконання стороною прийнятого на себе
зобов'язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна
його умов не допускається.
Прострочення виконання грошового зобов'язання є підставою для
застосування пені, яка визначена частиною 3 статті 549 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, як неустойка, що обчислюється у
відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання
за кожен день прострочення виконання.
Неустойка, за своєю юридичною природою є не тільки видом
(способом) забезпечення виконання зобов'язання, а й відповідно до
статті 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визнається однією
із форм цивільно -правової відповідальності (санкцій) за
невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Будь -яких обмежень права кредитора на стягнення пені чинним
цивільним законодавством не передбачено.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного
господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.
Втім, і рішення місцевого господарського суду в цій частині
не можна вважати таким, що прийняте при повному з'ясуванні всіх
обставин справи, оскільки під час розгляду справи господарський
суд не звернув увагу на доводи відповідача про те, що інфляційні
втрати та 3% річних нараховані за період з березня 2005 року, тоді
як борг за послуги з охорони утворився з червня 2005 року. Також,
судом першої інстанції не з'ясована правомірність здійсненого
позивачем розрахунку пені виходячи із подвійної облікової ставки
НБУ, тоді як згідно з пунктом 3.4. договору від 01.12.1999 №1225
пеня підлягає нарахуванню в розмірі облікової ставки НБУ.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами, внесеними згідно з
Постановами Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1981 №4, від
25.12.1992 №13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, від 25.05.1998 №15
( v0015700-98 ) (v0015700-98)
), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності-на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту
законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Прийняті судові рішення цим вимогам в повній мірі не
відповідають.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у
справі підлягають частковому скасуванню з передачею справи на
новий розгляд до господарського суду Харківської області для
розгляду позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3%
річних.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Харківської області від
25.12.2006 в частині стягнення пені у сумі 165,40 грн.,
інфляційних втрат у сумі 152,02 грн. та 3% річних у сумі 67,41грн.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.02.2007 у справі №40/418-06 в частині відмови у задоволенні
позову про стягнення пені, індексу інфляції та 3%
річних -скасувати.
Справу в цій частині скерувати до господарського суду
Харківської області для нового розгляду.
Рішення господарського суду Харківської області від
25.12.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 13.02.2007 у справі №40/418-06 в частині стягнення
основного боргу у сумі 1764,77 грн. -залишити без змін.
Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при
ГУМВС України у Харківській області -задовольнити частково.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич