30-25/271-05-9048 Про визнання права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення - Текст документа

У вересні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія" про визнання права власності на самочинно збудоване двоповерхове нежитлове приміщення -кафе "IНФОРМАЦIЯ_1", загальною площею 278,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та про визнання права власності на самочинно збудований комплекс літніх типових будиночків в кількості шести одиниць загальною площею 137,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що є землекористувачем земельної ділянки та власником незакінченого будівництвом об'єкта -літнього кафе-мороженого "IНФОРМАЦIЯ_1", комплексу літніх дерев'яних будиночків які були збудовані СПД за власні кошти згідно з узгодженим та затвердженим усіма компетентними органами проектом. Спірні об'єкти були введені в експлуатацію. Отже власником зазначених об'єктів нерухомості є СПД ОСОБА_1

Що стосується відповідача, то згідно укладеного 24.06.04 між СПД ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Південна будівельна компанія" (Підрядник) договору підряду останній провів будівельно-оздоблювальні роботи в спірних об'єктах, що не дає йому яких-небудь прав на ці об'єкти.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено.

Визнано за приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на двоповерхове нежитлове приміщення -кафе "IНФОРМАЦIЯ_1" загальною площею 278,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке згідно технічного паспорту від 20.03.2003 складається з приміщень першого поверху: а) торговий зал; б) кухня; в) мийка; г) роздягальна; е) умивальник; ж) туалет; и) умивальник; к) кладова; з приміщень другого поверху -л) більярдна.

Визнано за приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на комплекс літніх типових будиночків у кількості шести одиниць, загальною площею 137,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, кожен з яких згідно технічного паспарту складається з а) основна кімната; б) санвузол; в) навіс.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що позивач збудував на підставі узгодженої проектної документації за власні кошти спірні об'єкти нерухомості, які є капітальними спорудами і знаходяться у гарному технічному стані та придатні для подальшої нормальної експлуатації.

Звітами про незалежну оцінку вартості спірних об'єктів, виготовленими ПП "Експерт-Консалт", підтверджено гарний технічний стан об'єктів. Оформлення землекористування ПП ОСОБА_1 не закінчено, а від органів місцевого самоврядування на адресу приватного підприємця не надходило відмови на оформлення орендних відносин щодо землекористування.

Одеська міська рада та її виконавчі органи не заперечують проти землекористування ПП ОСОБА_1 земельною ділянкою під об'єктами ПП ОСОБА_1 на території гідропарку.

Оскільки процес оформлення триває і не закінчений саме з вини Одеської міської ради, позовні вимоги є обгрунтованими.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 (судді: Мирошниченко М.А. -головуючий, Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) рішення скасовано.

Прийнято нове рішення яким в позові відмовлено.

Скасовуючи рішення і відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач в порушення Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , Земельного та Цивільного кодексів України (435-15) здійснив самочинне будівництво капітальної будівлі, в розумінні ст. 376 ЦК України (435-15) , отже у останнього, відповідно до ч.2 наведеної статті, не виникло права власності на ці будівлі.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника від прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи і їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Апеляційним господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що суб'єкт підприємницької діяльності отримав необхідні дозволи та узгодження для розробки проекту на будівництво спірних об'єктів і цей проект було затверджено відповідним державним органом. На підставі замовлення позивача, відповідно до договору підряду на виконання будівельно-оздоблювальних робіт від 24.06.2004 товариство з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія" збудувало ці об'єкти.

Судом другої інстанції встановлено, що зазначені спірні об'єкти були прийняті в експлуатацію.

Враховуючи умови укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія" (підрядчик) договору на виконання будівельно-оздоблювальних робіт від 24.06.2004, відповідно до п.5.2 якого підрядчик є власником майна створеного в результаті виконаних ним робіт, до проведення повного розрахунку замовником, та відсутність в матеріалах справи доказів сплати позивачем відповідачу-1 грошових коштів за виконані останнім роботи по будівництву спірних об'єктів, апеляційний господарський суд правомірно прийшов до висновку, що у СПД ОСОБА_1 відсутні правові підстави вважати себе власником збудованих відповідачем - 1 спірних об'єктів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) (в редакції, що діяла на момент проведення робіт), фізичні і юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування (тобто капітальних будівель або споруд) на земельних ділянках, повинні отримати у відповідних виконавчих органів дозвіл на таке будівництво.

Однак, надання такого дозволу не надає права на початок виконання робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт об'єкта містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт, згідно ст. 29 цього Закону, вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність, згідно законодавству.

Аналогічні положення містяться у п.5.1. Положення "Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 (z0945-00) .

Статтею 116 Земельного кодексу України (2768-14) закріплено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 126 цього Кодексу право власності і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України (435-15) самочинним будівництвом визнається будівля або споруда, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, спірні об'єкти були побудовані на території КП "Гідропарк "Лузанівка", яка входить до складу земель комунальної власності міста Одеси.

Судовими інстанціями також досліджено, що земельна ділянка, на якій за замовленням позивача було збудовано спірні об'єкти, суб'єкту підприємницької діяльності у власність, користування, оренду або суборенду власником землі не надавалась і останній не придбав її на підставі інших цивільно-правових угод.

Акти міжвідомчої комісії про вибір та обстеження земельної ділянки, на які посилався позивач, правомірно не прийняті апеляційною інстанцією до уваги, оскільки свідчать про те, що позивачем та відповідним органом місцевого самоврядування проводились підготовчі дії (узгодження) щодо можливості надання суб'єкту підприємницької діяльності в оренду земельної ділянки, проте ці документи не є підтвердженням отримання позивачем цієї земельної ділянки в оренду в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Судом другої інстанції досліджено, що позивач в судовому порядку не оскаржував бездіяльність органів місцевого самоврядування щодо не оформлення за ним права користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи досліджені матеріали справи, з яких вбачається, що СПД мав лише дозвіл на розробку проекту і такий проект було розроблено та узгоджено відповідним державним органом, а дозвіл на виконання будівельних робіт цих об'єктів позивач не отримував, апеляційний господарський суд правомірно прийшов до висновку, що узгодження проекту, згідно вищезазначених норм законодавства, не надавало позивачу право здійснювати будівництво.

Враховуючи викладене, позивач в порушення норм матеріального права здійснив самочинне будівництво капітальної будівлі, у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України (435-15) , у зв'язку з чим у нього відповідно до ч.2 цієї статті, не виникло права власності на ці будівлі.

Відповідно до ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України (435-15) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Оскільки Одеська міська рада, яка є власником земельної ділянки не має наміру надавати СПД ОСОБА_1 земельну ділянку, на якій позивач збудував спірні об'єкти, у користування і заперечує проти визнання за ним права власності на ці об'єкти, відсутні правові підстави для застосування до позивача ч.3 ст. 376 ЦК України (435-15) .

Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, згідно ч.4 ст. 376 ЦК України (435-15) , це майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

Отже висновок господарського суду про те, що позивачка отримала всі необхідні узгодження та дозволи на будівництво спірних об'єктів, які в подальшому на її замовлення були збудовані відповідно до проекту та прийняті в експлуатацію і тому в неї виникло право власності на них, є помилковим.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення господарського суду і відмовив позивачу в задоволені його вимог про визнання права власності на самочинно збудоване двоповерхове нежитлове приміщення -кафе "IНФОРМАЦIЯ_1", загальною площею 278,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та про визнання права власності на самочинно збудований комплекс літніх типових будиночків в кількості шести одиниць загальною площею 137,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2. у зв'язку з їх необгрунтованістю

Прийнята апеляційним господарським судом постанова є законною і обгрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду другої інстанції і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову від 30.01.2007 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 30-25/271-05-9048 без змін.