125/9-2005/13/10-06 Про стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про будівництво жилих будинків - Текст документа

Постановою Верховного суду України від 23 травня 2006 року постанову Вищого господарського суду України від 31 січня 2006 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року та рішення господарського суду Київської області від 4 серпня 2005 року скасовано та передано справу на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Київської області від 9 жовтня 2006 року (суддя Тищенко О.В.) позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Облагротехсервіс" на користь ЗАТ "Київпромзв'язокбуд" 2 753 298 грн., збитків 158 404,80 грн. боргу та судові витрати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року (судді Поліщук В.Ю., Жук Г.А., Мамонтова О.М.) рішення господарського суду Київської області від 9 жовтня 2006 року скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Київпромзв'язок" до ВАТ "Облагротехсервіс" про стягнення 2 753 298 грн. збитків та 158 404,80 грн. боргу відмовлено.

ЗАТ "Київпромзв'язок" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, 12 листопада 1992 року між Спеціалізованим управлінням "Київпромзв'язокбуд" (підрядник) та державним підприємством "Київське обласне підприємство МТО "Облагротехсервіс" (замовник) укладено Контракт на будівництво жилих будинків в с. Крюківщина

Строком завершення робіт по контракту визначено II квартал 1995 року.

26 травня 1993 року сторонами укладено додаткову угоду до Контракту, згідно п. 39 якого замовник передає підрядчику після прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва 10 % житла для заселення працівниками будівельної організації.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач виконав своє зобов'язання щодо забезпечення змін в проектно-кошторисній документації, пов'язаних з надбудовою 5-го поверху. Витрати на перепроектування, зміцнення фундаментів та будівництво 5-го поверху сплачено позивачем інституту Укр.НДI "Цивільсільбуд" за договором № 491151, що підтверджено платіжним дорученням № 6 від 01.1994 р..

Факти виконання будівельних робіт позивачем підтверджено актами звірки та довідками № 3. Після укладення контракту в процесі приватизації зазначені державні підприємства були перетворені у акціонерні товариства: ВАТ "Київська обласна база матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс" та ЗАТ "Київпромзв'язокбуд", які відповідно до статутів зазначених товариств є правонаступниками, відповідно, Київського обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагротехсервіс" та спеціалізованого управління "Київпромзв'язокбуд".

Судовими інстанціями при попередньому розгляді справи та Верховним Судом України підтверджено факт виконання позивачем будівельних робіт, в тому числі в порядку пайової участі та не завершення будівництва жилих будинків у строк, передбачений контрактом, через відсутність джерел фінансування у відповідача.

Отже, доводи апеляційного господарського суду щодо припинення будь-яких зобов'язань відповідача за контрактом у зв'язку з його перетворенням у ВАТ та затвердження його плану приватизації без об'єктів незавершеного будівництва в порушення ст.ст. 43, 111-20 ГПК України (1798-12) , суперечать матеріалам справи та висновкам Верховного Суду України.

Крім того, вказані об'єкти знаходились на балансі як у спеціалізованого управління "Київпромзв'язокбуд" так і залишалось на балансі ЗАТ "Київпромзв'язок" до викупу вказаних об'єктів останнім.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 525 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України (435-15) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд під час нового розгляду справи дійшов правильного висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом, порушення прав позивача у зв'язку з виконанням останнім всіх зобов'язань за Контрактом.

Разом з тим, місцевий господарський суд України підставно зазначив, що всупереч вимогам Договору та діючого законодавства України, замовник (Відповідач) не поновив фінансування будівництва і не розірвав Договір з підрядчиком (Позивачем), але уклав новий договір на будівництво зазначених об'єктів з іншим підрядчиком, не довівши до відома Позивача вказані зміни, та не здійснивши розрахунки з підрядчиком впродовж місяця. Такими діями замовник спричинив збитки підрядчику (Позивачу), у вигляді неодержаних доходів, і тому повинен нести відповідальність згідно з нормами ст. 332 Господарського Кодексу України (436-15) (надалі - ГК України (436-15) ) та ст.ст. 611,623 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ).

Відповідно до ст. 611 ЦК України (435-15) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Відповідно до ст. 224 ГК України (436-15) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 ГК України (436-15) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стягуючи вартість неотриманого доходу, господарським судом враховано звіт про оцінку вартості завданих збитків, складений суб'єктом оціночної діяльності -ТОВ "Столиця-груп", який діє на підставі сертифікату ФДМУ та Українського товариства оцінювачів № 1464 від 20 листопада 1999 року та висновками вказаного суб'єкта оціночної діяльності. У звіті встановлено, що ринкова вартість збитків у вигляді неотриманого доходу, що завдані Позивачу в наслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом № 6 від 12.11.1992 р., а саме п. 39 додатку б/н до додаткової угоди від 26.05.1993 р. до Контракту (особливі умови), згідно якого замовник передає підрядчику після прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва 10 % житла для заселення працівниками будівельної організації, станом на 13.06.2006 р., становить (з ПДВ) 2 753 298,00 грн. (два мільйони сімсот п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто вісім гривень).

Виходячи з викладеного, місцевим господарським судом враховано вимоги Верховного Суду України, правомірно стягнуто вказану суму збитків та 158 404,80 грн. заборгованості та підставно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В порушення вимог ст.ст. 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Київський міжобласний апеляційний господарський суд не спростував доводів суду першої інстанції, неправильно застосував закони та інші нормативно-правові акти.

Відтак, скасування рішення місцевого господарського суду є не обгрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області від 9 жовтня 2006 року - залишенню в силі, як законне та обгрунтоване.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Київпромзв'язок" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного міжобласного господарського суду від 23 січня 2007 року у справі № 125/9-2005/13/10-06 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 9 жовтня 2006 року залишити без змін.

Стягнути на користь скаржника з ВАТ "Київська обласна база матеріально- технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс" 12 500 грн., сплачених при поданні касаційної скарги.