9/424-06 Про стягнення вартості нестачі вантажу - Текст документа

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.05.2007 року №02-12.2/91 змінено склад колегії суддів на колегію у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2006 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" з позовом про стягнення з належного відповідача 5 432,62 грн. вартості нестачі вантажу (коксового горішку).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2006 року (суддя Подобед I.М.) у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтертрейдінг сістем" відмовлено, у позові до державного підприємства "Придніпровська залізниця" та до закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" відмовлено з посиланням на сплив строку позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 року (судді Лисенко О.М., Виноградник О.М., Джихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.06 скасуване частково. З закритого акціонерного товариства "Макіївкокс", на користь відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" стягнуто 1466,33 грн. вартості недостачі коксового горішку, 14,66 грн. державного мита за розгляд справи, 7,33 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, 31,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, неправильну правову оцінку обставин справи і просить постанову апеляційного суду скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі закрите акціонерне товариство "Макіївкокс", посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, на адресу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" по залізничним накладним № 52535285, 52535389, 52535388, 52535128, 52535573 від закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" надійшов коксовий горішок.

Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу. При цьому виявлена недостача, що підтверджується комерційними актами від 23.10.2005 року БК 061198/239, БН 743518/244, БН 743517/243, від 20.10.2005 року БК 061193/234, від 26.10.2005 року БН 743523/249.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 ЦК України (435-15) встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 924 ЦК України (435-15) перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Згідно з пунктом 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пункту 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З комерційних актів від 23.10.05 БК № 061198/239, БН № 743518/244, БН № 743517/243 вбачається, що вантаж прибув у справних вагонах з поглибленнями на поверхні вантажу, у зв'язку з чим відповідальність за недостачу вантажу повинна бути покладена на перевізника, який не забезпечив схоронність вантажу.

Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України (436-15) , норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Це стосується і положень про позовну давність.

Згідно з частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України (436-15) для пред'явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, пунктом 136 Статуту залізниць передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відтак, з огляду на положення пунктів 134, 137 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання події, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому недостачі вантажу, засвідчену комерційними актами від 23.10.2005 року БК 061198/239, БН 743518/244, БН 743517/243.

Позивач звернувся з позовною заявою 13.09.2006 року, проте з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звернувся. Доказів пропуску строку з поважних причин не надав.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України (435-15) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки у відзиві на позовну заяву державне підприємство "Придніпровська залізниця" заявило про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції, а з цим погодився і апеляційний господарський суд, дійшли до вірного висновку про відмову у позовних вимогах до перевізника за пропуском строку позовної давності.

Також є правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для покладення відповідальності за недостачу по зазначеним комерційним актам на товариство з обмеженою відповідальністю "Iнтертрейдінг сістем" та на закрите акціонерне товариство "Макіївкокс".

Відповідно до комерційних актів від 20.10.05 БК 061193/234 та від 26.10.05 БН 743523/249 вантаж прибув у справних вагонах, без ознак втрати вантажу при перевезенні. Навантаження у вагонах без ознак втрати вантажу, правильне, рівномірне, течі вантажу немає, люки та двері щільно зачинені, тому апеляційний суд обгрунтовано стягнув нестачу коксу у цих двох вагонах з вантажовідправника -ЗАТ "Макіїкокс"

Також колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду щодо неправомірності відмови у позові до закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України (435-15) , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, скорочені строки пред'явлення позовів вантажоодержувачів до вантажовідправників не встановлені ні Господарським кодексом України (436-15) , ні Статутом залізниць України.

За таких обставин, та враховуючи, що апеляційний господарський суд дослідив всі наявні у справі матеріали, надав їм належну правову оцінку, у відповідності до чинного законодавства України частково стягнув вартість майнової шкоди з вантажовідправника, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду з наведених у касаційних скаргах мотивів.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" та відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.