4/511 Про стягнення суми шрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізних документах - Текст документа

Ухвалою від 16.04.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Данилова Т.Б., касаційна скарга Підприємства № 10/108-02 від 16.03.07 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 24.05.07, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з виходом судді Ходаківської I.П. з відпустки, у судовому засіданні 24.05.07 справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська I.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 24.05.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 24.05.07 було оголошено перерву до 07.06.07 для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України.

Проте, у зв'язку з хворобою судді Савенко Г.В. у судовому засіданні 07.06.07 був відсутній повний склад колегії суддів, яка розглянула справу по суті, а тому дана обставина унеможливила оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України сторонам по справі.

У зв'язку з зазначеним, ухвалою від 07.06.07 учасників судового процесу було повідомлено про повторну перерву в судовому засіданні до 21.06.07 для оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України.

Проте, оскільки стало відомо, що суддя Вищого господарського суду України Савенко Г.В. у зв'язку з продовженням перебування на лікарняному не зможе взяти участь у судовому засіданні 21.06.07, та з урахуванням вимог ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , розпорядженням від 16.06.07 заступника Голови Вищого господарського суду України справу № 4/511 (rs515347) господарського суду Луганської області було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Ходаківська I.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою від 16.06.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Ходаківська I.П., Кравчук Г.А., касаційна скарга Підприємства № 10/108-02 від 16.03.07 була прийнята про провадження.

Телеграмами суду від 16.06.07 учасників судового процесу було повідомлено про те, що у зв'язку із зміною складу суду справа переглядатиметься в касаційному порядку спочатку.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 21.06.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 21.06.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 08.12.06 господарського суду Луганської області (суддя Батюк Г.М.) у задоволенні позовних вимог Залізниці відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що комерційний акт, яким зафіксовано недостачу антрациту у спірному вагоні не є підставою для стягнення з Підприємства штрафу за невірне зазначення у накладній маси вантажу, оскільки вказаний комерційний акт всупереч вимог чинного законодавства не містить даних про маркування вантажу вапном, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку як про недоведеність вини Підприємства у недостачі вантажу у спірному вагоні, так і про відсутність його вини у невірному зазначенні у накладній маси вантажу.

Постановою від 20.02.07 Луганського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Баннової Т.М., суддів -Бойченка К.I., Медуниці О.Є.) апеляційну скаргу Залізниці задоволено.

Рішення від 08.12.06 господарського суду Луганської області скасовано.

З Підприємства на користь Залізниці стягнуто 35 065,00 грн. штрафу, 525,98 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що невідповідність фактичної маси вантажу даним перевізних документів підтверджено актом загальної форми від 27.06.06 та комерційним актом, відповідно до якого вугілля у вагонах рівномірне, без слідів втрати або розкрадання, а відсутність у комерційному акті відомостей про маркування вантажу не може свідчити про його відсутність на вугіллі та щодо втрати вугілля під час перевезення.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 20.02.07 Луганського апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення від 08.12.06 господарського суду Луганської області.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , п.п. 3, 9 Правил складання актів.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що оскільки спірне вугілля перевозилось у відкритих вагонах, то відповідно з вимогами п. 9 Правил складання актів, посадові особи Залізниці були зобов'язані зазначити в комерційному акті щодо наявності та стану захисного маркування, нанесеного вантажовідправником вапном, а тому, оскільки вказана вимога щодо складання комерційних актів Залізницею дотримана не була, то, на думку скаржника, такі акти не можуть бути належним доказом вини Підприємства щодо неправильного зазначення маси вантажу у накладній.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Залізниця щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 22.06.06 відповідно до залізничної накладної № 48341964 Підприємством було відвантажено Одержувачу (ВАТ "Міттал-Стіл Кривий Ріг") вугілля (антрацит) навалом у вагонах №№ 62738919, 65740433, 66939166, 66556200, зі станцією призначення Кривий Ріг Залізниці.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до накладної № 48341964 масу вантажу визначено відправником (Підприємством).

На підставі наданих сторонами доказів по справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що за заявкою вантажоодержувача на станції призначення було здійснено зважування вагонів на справних 150-тонних вагонних вагах та встановлено невідповідність фактичної маси вантажу масі, що зазначена у провізних документах, а саме: у вагоні № 62738919 менше на 3 400 кг, у вагоні № 65740433 -на 8 050 кг, у вагоні № 66939166 -на 3 900 кг, у вагоні № 66556200 -на 3 850 кг.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що невідповідність фактичної маси вантажу даним перевізних документів підтверджено актом загальної форми від 27.06.06 № 2930П та комерційним актом, за змістом якого навантаження вугілля у вагонах, що прибули за накладною № 48341964, рівномірне, без слідів втрати або розкрадання, вагони у технічному стані справні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (457-98-п) (далі Статут) накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 (z0863-00) від 21.11.00, у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" -вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюються вантажовідправником.

Згідно п. 52 Статуту (457-98-п) на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує, у разі недостачі, норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку-граничного розходження визначення маси нетто.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст. 129 Статуту (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 № 334 (z0567-02) , у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення- та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Всі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

У комерційному акті зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законом відповідальність.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційною інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу державного підприємства "Ровенькиантрацит" № 10/108-02 від 16.03.07 задовольнити частково.

Рішення від 08.12.06 господарського суду Луганської області та постанову від 20.02.07 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 4/511 (rs515347) господарського суду Луганської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.