ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р.
№ 8/301/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Стратієнко Л.В.,
суддів
Грека Б.М., Козир Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
українсько-німецького спільного підприємства "Алкор"
на
рішення господарського суду Запорізької області від 9 січня
2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 21 березня 2007 року
у справі № 8/301/06
за позовом
дочірнього підприємства "Рідна Марка"
до
українсько-німецького спільного підприємства "Алкор"
про
стягнення суми,
за участю представників сторін:
від позивача -Ричек В.В., Кучеренко М.В.
відповідача -Мирна М.Г.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 9 січня
2007 року (суддя I.Попова), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2007
року (судді В Кричмаржевський, Н.Коробка, О.Радченко) позов
задоволено частково, стягнуто з відповідача 4 728,03 грн.
заборгованості, 140,58 грн. річних та 485,92 грн. інфляційних за
невиконання зобов'язань по оплаті поставленої продукції за
договором від 02.08.2005 року за № 910.05. В частині стягнення
574,90 грн. пені в позові відмовлено за недоведеністю.
В касаційній скарзі українсько-німецьке спільне підприємство
"Алкор", не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами,
просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права, та в позові
відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи
і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі договору від 2 серпня 2005 року за № 910.05,
укладеного між сторонами, позивач зобов'язався продати, а
відповідач прийняти товар та оплатити його протягом 7 календарних
днів з моменту передачі, в асортименті, кількості та за цінами,
вказаними в додатках або накладних, які є невід'ємною частиною
цього договору (пункти 1.1 та 3.3).
Як встановлено господарськими судами, за накладними від
03.08.2005 року, 17.08.2005 року, 07.09.2005 року, 21.09.2005
року, 24.10.2005 року, 28.11.2005 року та від 12.12.2005 року
позивач передав відповідачу товар на загальну суму 12 130,10 грн.
Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково
в сумі 7 441,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №
2087 від 10.08.2005 року, № 15_9К від 20.09.2005 року та № 944_С
від 06.12.2005 року, а направлену претензію від 07.06.2006 року
залишив без задоволення, що стало підставою для звернення до суду
з позовом.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Таким чином, господарські суди правомірно дійшли висновку про
необхідність стягнення з відповідача 4 728,03 грн. заборгованості,
140,58 грн. річних та 485,92 грн. інфляційних за невиконання
зобов'язань по оплаті поставленої продукції за договором від
02.08.2005 року за № 910.05.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права при
прийнятті судових актів є безпідставними.
Iнші посилання скаржника в обгрунтування касаційної скарги не
підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються
висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Запорізької області від 9 січня
2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 21 березня 2007 року у справі № 8/301/06 залишити без
змін, а касаційну скаргу українсько-німецького спільного
підприємства "Алкор" - без задоволення.
Головуючий, суддя
Л.Стратієнко
Суддя
Б.Грек
Суддя
Т.Козир