ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р.
№ 7-Н30/1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
прокурора
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційне подання
Молодико К.Ю. від 11.05.07 № 111
1. Левченко О.В. дов. від 15.07.05 №3277
2. Мілошенко С.В. дов. від 22.09.06 №25/256-135
Прасов О.О. посвідчення №112
Заступника прокурора Дніпропетровської області
та касаційну скаргу
Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання
"Павлоградський хімічний завод"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
08.02.2007 року
у справі
№ 7-Н30/1
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно -
промислова компанія "Приват-Iнвестор"
до
за участю прокурора
Закритого акціонерного товариства Комерційний банк
"Приватбанк"
Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання
"Павлоградський хімічний завод"
Дніпропетровської області
про
визнання договору недійсним
Доповідач: Гоголь Т.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю
"Будівельно-промислова компанія "Приват-Iнвестор" звернулося до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом про
визнання недійсними договору № 9 та додаткових угод до нього від
26.06.1995 року, укладених з Закритим акціонерним товариством
комерційний банк "ПриватБанк" та Виробничим об'єднанням
"Павлоградський хімічний завод" як таких, що не відповідають
вимогам закону. Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірний договір
та додаткові угоди до нього від імені Закритого акціонерного
товариства комерційний банк "ПриватБанк" підписані не головою
правління Тігіпко С.Л., про що зазначено безпосередньо в договорі
та додаткових угодах, а іншими особами, які не мали повноважень на
право підписання. Отже, договір та додаткові угоди до нього
укладено з порушенням вимог закону, що у відповідності зі статтею
48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є підставою для визнання їх
недійсними.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від
20.10.2006 року (суддя Коваль Л.А.) в задоволенні позовних вимог
про визнання недійсним договору уступки права відмовив, з
посиланням на те, що протягом тривалого часу Закрите акціонерне
товариство Комерційний банк "Приватбанк", в тому числі і в особі
голови правління Дубілета А.В., визнавав укладення оспорюваного
договору уступки права вимоги з додатковими угодами до нього,
підтверджував наявність цього договору листуванням, участю в
складенні графіку погашення заборгованості, чим зі свого боку
схвалював укладення договору.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою
від 08.02.2007 року (судді Білецька Л.М., Науменко I.М., Голяшкін
О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від
20.10.2006 року скасував, визнав недійсним договір №9 та додаткові
угоди до нього від 26.06.1995 року, укладені з Закритим
акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та
Виробничим об'єднанням "Павлоградський хімічний завод", як такі,
що суперечать вимогам Закону, з посиланням на фіктивність договору
уступки вимоги та невідповідність його закону.
До Вищого господарського суду України надійшли подання
заступника прокурора Дніпропетровської області та касаційна скарга
Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання
"Павлоградський хімічний завод" в яких йдеться про те, що
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду
підлягає скасуванню, оскільки її ухвалено з порушенням норм
матеріального та процесуального права, натомість заступник
прокурора Дніпропетровської області просить рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 20.10.2006 року залишити без
змін; Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"
просить припинити провадження у справі. Скаржники зазначають, що
суд не врахував ту обставину, що наступне схвалення юридичною
особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав
належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення; суд
не надав належної правової оцінки наданим доказам, які свідчать
про подальше схвалення Закритим акціонерним товариством
Комерційний банк "Приватбанк" договору, що оскаржується. Стосовно
порушення Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
процесуального права, Державне підприємство Науково-виробниче
об'єднання "Павлоградський хімічний завод" також зазначає, що в
постанові не було вирішено питання розподілу судових витрат.
Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
подало до Вищого господарського суду України заперечення на
касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області
та на касаційну скаргу Державного підприємства Науково-виробниче
об'єднання "Павлоградський хімічний завод" в яких зазначає, що
оскаржувана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного
законодавства отже підлягає залишенню без змін. Окрім того
відповідач зазначає, що всупереч вимогам статті 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурором не зазначено
які саме інтереси держави порушено ухваленням спірної постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно -
промислова компанія "Приват-Iнвестор" також надало відзив на
касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує, з мотивів
наведених у постанові апеляційного суду і просить залишити її без
змін.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в постанові Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що
касаційне подання та касаційна скарга підлягають частковому
задоволенню з таких підстав.
Повноваження апеляційного господарського суду визначені у
статті 103 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, за змістом якої апеляційна інстанція за результатами
розгляду апеляційної скарги (подання) має право: залишити рішення
місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без
задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти
нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити
провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або
частково; змінити рішення.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції справи переглядаються
за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням
особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний
господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,
користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються
судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду
першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний
господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги
(подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення
місцевого господарського суду у повному обсязі.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та
задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю
Будівельно - промислова компанія "Приват-Iнвестор" про визнання
недійсними договору № 9 та додаткових угод до нього від 26.06.1995
року, укладених з Закритим акціонерним товариством комерційний
банк "ПриватБанк" та Виробничим об'єднанням "Павлоградський
хімічний завод" апеляційний господарський суд виходив з того, що
спірна угода підписана не уповноваженою особою, а відтак вона не є
представником Закритого акціонерного товариства Комерційного банку
"Приватбанк" в розумінні статей 62, 63 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, що підтверджується висновком криміналістичної
судово -почеркознавчої експертизи № 123, складеної 07.07.2006 року
Дніпропетровським науково -дослідним інститутом судових експертиз.
За приписами статті 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По
недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій
стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути
одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші
наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Угода, укладена від імені другої особи особою, не
уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень,
створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи,
яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією
особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить
угоду дійсною з моменту її укладення (стаття 63 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Упродовж всього розгляду справи, Виробниче об'єднання
"Павлоградський хімічний завод" наголошувало на тому, що ця угода
з додатками, в подальшому була схвалена позивачем у справі.
На думку об'єднання, доказами, які свідчать про наступне
схвалення Закритим акціонерним товариством Комерційний банк
"Приватбанк" є листи від 26.06.1995 року №922, якими Закрите
акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" гарантувало
Виробничому об'єднанню "Павлоградський хімічний завод" незмінність
сукупного зобов'язання за кредитними договорами на умовах
належного виконання зобов'язань за договором поступлення права
вимог, підписаним головою правління - Тігіпко С.Л. і головним
бухгалтером - Гордієнко Л.I.; від 07.10.1997 року, підписаного
головою правління -Ткаченко I.Г.; від 08.01.1998 року щодо
складання графіка погашення заборгованості Виробничого об'єднання
"Павлоградський хімічний завод" перед Товариством з обмеженою
відповідальністю Будівельно - промисловою компанією
"Приват-Iнвестор згідно договору №9 від 26.06.2005 року,
підписаного заступником голови правління банку -Пікуш Ю.П. ; від
09.01.2002 та від 09.01.2002 року.
Наведеним доводам апеляційний господарський суд належної
правової оцінки не надав, а відтак розглянув справу не в повному
обсязі.
Окрім того, згідно з положення статті 71 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права за позовом
особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в
три роки. Приписи наведеної норми застосовують і до позовів про
визнання угод недійсними.
Статтею 75 цього ж Кодексу передбачено, що позовна давність
застосовується господарським судом або третейським судом незалежно
від заяви сторін. Вказане залишилося поза увагою апеляційного
господарського суду Дніпропетровської області. Строк позовної
давності при розгляді даної справи не з'ясовувався та не
встановлювався, а відтак не враховувалися і положення статті 80
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо наслідків його
закінчення.
Отже, з огляду на визначений законом порядок розгляду справ в
апеляційній інстанції та на повноваження останньої,
Дніпропетровський апеляційний господарський суд в ході перегляду
рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку повинен був
розглянути спір в повному обсязі, дослідивши та надавши оцінку
усім доводам сторін та зібраним доказам у справі, що мають
значення для цієї справи.
За приписами частин першої і другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція уповноважена перевіряти застосування судом
першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права та не вправі встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази. Наведена норма виключає можливість розгляду касаційною
інстанцією справи по суті, якщо попередніми інстанціями не було
вичерпно досліджено обставини цієї справи.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова апеляційного
господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню,
а справа передачі на новий розгляд до цього ж апеляційного суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111 -9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 08.02.2007 року у справі № 7-Н30/1 скасувати. Справу направити
на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського
суду.
Касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської
області задовольнити частково.
Касаційну скаргу Державного підприємства Науково-виробниче
об'єднання "Павлоградський хімічний завод" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич