ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р.
№ 2/231
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
Кочерової Н.О.
Дунаєвської Н.Г.
Рибака В.В.
розглянув касаційну скаргу
Української державної інноваційної компанії в особі
Закарпатського регіонального відділення
на постанову
від 05.02.2007 Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 2/231 господарського суду Закарпатської області
за позовом
Української державної інноваційної компанії в особі
Закарпатського регіонального відділення
до
закритого акціонерного товариства "Ужгородський механічний
завод"
про
стягнення 172 616,83 грн. через неналежне виконання умов
мирової угоди, з яких 164 777,48 грн. основного боргу, 2 072,13
грн., 3% річних та 5 767,22 грн. інфляційних
за участю представників сторін:
від позивача Гутич М.М. дов. № 1837 від 07.12.2006
від відповідача Якима С.I. голова
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2006 року Українська державна інноваційна компанія в
особі Закарпатського регіонального відділення звернулась до
господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства
"Ужгородський механічний завод" про стягнення 196 909,10 грн.
боргу у зв'язку з неналежним виконання умов мирової угоди, з яких
164 777,48 грн. основний борг, 29 659,95 грн. три відсотки річних
та 2 471,67 грн. інфляційні збитки.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що умовами мирової
угоди, затвердженої арбітражним судом області по справі № 2/128
від 23.01.2001 було визначено зобов'язання відповідача по
своєчасному та повному погашенню визначеною угодою заборгованості.
Однак, вважаючи на те, що графік погашення заборгованості
відповідачем був порушений, позивач звернувся до Державної
виконавчої служби з приводу її примусового стягнення. Оскільки
кошти від відповідача почали вже надходити з порушенням
визначеного угодою графіку, позивачем здійснено нарахування
відсотків за користування позикою за період прострочки, пеню, три
відсотки річних та інфляційні збитки, що в свою чергу спричинило
виникнення суми основного боргу на день подання позову, оскільки
зарахування сплачуваних відповідачем сум у виконавчому провадженні
здійснювалось в погашення нарахованих відсотків за користування
позикою у відповідності до умов мирової угоди.
В подальшому позивач уточнив свої вимог і просив стягнути 172
616,83 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконання умов мирової
угоди, з яких 164 777,48 грн. основний борг, 2 072,13 грн. три
відсотки річних та 5 767,22 грн. інфляційні збитки.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
29.11.2006 (суддя Ремецькі О.Ф.) провадження у справі в частині
стягнення суми 164 777,48 грн. припинено.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного
боргу, господарський суд виходив з відсутністю предмету спору.
Відмовляючи в позові в частині стягнення трьох відсотків
річних та інфляційних збитків, господарський суд посилався на
відсутність підстав для їх нарахування, оскільки заявлені вимоги
про стягнення відсотків по позиці не включені до виконавчого
провадження, а отже не можуть бути предметом даного спору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.02.2007 (суддя: Давид Л.Л. -головуючий, Кордюк Г.Т., Мурська
Х.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Українська державна інноваційна компанія
в особі Закарпатського регіонального відділення просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду і передати справу на новий розгляд,
посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі
змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту
законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в яком повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Пункт 6 цієї Постанови передбачає, що мотивувальна частина
рішення має містити встановлені судом обставини, які мають
значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх
доказів, розрахунки з яких суд виходив при задоволенні грошових та
інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд
має це обгрунтувати.
При цьому, мотивувальна частина рішення повинна мати
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на
підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних
відносинах.
Проте, судові рішення цим вимогам закону в повній мірі не
відповідають.
Крім того, господарський суд першої інстанції, з яким
погодився і апеляційний господарський суд, неправильно застосував
положення пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо припинення
провадження у справі в частині стягнення основного боргу.
Дійшовши висновку, щодо відсутності заборгованості
відповідача перед позивачем за матеріалами виконавчого
провадження, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти
провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору,
оскільки відсутність предмета спору означає відсутність спірного
матеріального правовідношення між сторонами.
Разом з тим, касаційна інстанція не може погодитися з
висновком судових інстанцій щодо відмови в позові в частині
стягнення річних і інфляційних у зв'язку з тим, що заявлені вимоги
не можуть бути предметом даного спору, оскільки не включені до
виконавчого провадження.
Підставою звернення Української державної інноваційної
компанії в особі Закарпатського регіонального відділення до
господарського суду з позовом було стягнення боргу за несвоєчасне
виконання мирової угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2001 Українська
державна інноваційна компанії в особі Закарпатського регіонального
відділення (стягувач) та закрите акціонерне товариство
"Ужгородський механічний завод" (боржник) уклали мирову угоду по
справі № 2/128 про врегулювання правовідносин щодо погашення
заборгованості за інноваційним договором № 21 від 25.11.1996 та
додаткової угоди "Про зміни і доповнення інноваційного договору №
21 від 25.11.1996" від 04.02.2000.
Дана мирова угода була затверджена рішенням арбітражного суду
Закарпатської області № 2/128 від 23.05.2001, відповідно до п.1.1
якого сторони визначили борг відповідача -ЗАТ "Ужгородський
механічний завод" в сумі 1 190 245,64 грн. (у тому числі сума
основного боргу 1 128 955 грн., пеня 59 521,64 грн., державне мито
1700 грн. та арбітражні витрати 69 грн.)
Відповідно до п.5 та п.5.1, п.7 мирової угоди розсточено
виплату узгодженого боргу до 31.12.2001 в добровільному порядку із
сплатою 12 % річних від суми основного боргу 1 128 955 грн.
В п. 8 цієї угоди сторони передбачили, що за порушення
строків сплати, як самої позики (п.5), так і відсотків (п.7)
мирової угоди, боржник зобов'язується сплатити додатково до
встановленої відсоткової ставки за позику пеню у розмірі 0,1 % за
кожний день прострочки від суми несплачених відсотків та суми
позики, термін яких наступив згідно графіку повернення позики п.5.
Пунктом 19 мирової угоди закріплено, що вона діє до повного
погашення боржником суми боргу у розмірі, та у строки встановлені
п.3 та .5 угоди, тобто до 31.12.2003 року.
Станом на 31 грудня 2001 року боржником було виплачено лише
59 521,64 грн. попередньо нарахованої пені, 1 769 грн. арбітражних
витрат, 3 342,82 грн. нарахованих відсотків та 150 000 грн. на
погашення боргу. Оскільки боржник не повністю виконав свої
зобов'язання по даній мировій угоді, 29.11.2002 Ужгородською ДВС
за заявою Закарпатського РВ УДIК було відкрито виконавче
провадження про примусове виконання рішення суду № 2/128 від
23.05.2001 про затвердження мирової угоди, та було надано органу
ДВС розрахунок заборгованості боржника з врахуванням пені та
відсотків на момент подання рішення суду до примусового виконання.
21.08.2006 державним виконавцем ДВС м. Ужгорода було винесено
постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки згідно
поданих до ДВС документів боржник сплатив стягувачеві суму, яка
дорівнювала сумі боргу, затвердженого п.п.1 п.1 рішення
арбітражного суду Закарпатської області № 2/128 від 23.05.2001.
Відмовляючи в позові господарський суд першої інстанції, з
яким погодився і апеляційний господарський суд, помилково
застосував положення ст. 43 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, яка регламентує розподіл стягнутих з
боржника сум, оскільки фактичного стягнення не відбулось у зв'язку
з добровільною сплатою боргу.
Вищий господарський суд України не може погодитися з
висновком судових інстанцій, що заявлені вимоги про стягнення
відсотків по позиці не можуть бути предметом даного спору, у
зв'язку з тим, що останні не включені до виконавчого провадження,
оскільки господарські суди помилково ототожнили черговість
зарахування сум, сплачених на погашення боргу за мировою угодою, з
передбаченим ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
розподілом стягнутих з боржника грошових сум.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення підлягають
ска суванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене
і ви рішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського
процесуаль ного кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії
в особі Закарпатського регіонального відділення задовольнити.
Постанову від 05.02.2007 Львівського апеляційного госпо
дарського суду та рішення від 29.11.2006 господарського суду
Закарпатської області у справі № 2/231 скасувати, справу направити
на новий роз гляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: Н.Дунаєвська
В.Рибак