ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р.
№ 2-89/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Савенко Г.В.
Ходаківська I.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Новомиргородського акціонерного товариства закритого типу
"Райпобуткомбінат"
на
ухвалу від 16.12.2004р. апеляційного суду Кіровоградської
області
у справі
№ 2-89-2004 Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області
за позовом
ОСОБА_1
до
Новомиргородського акціонерного товариства закритого типу
"Райпобуткомбінат"
про
витребування акцій
за участю:
позивача - не з'явився
відповідача - Ганул I.М., директор АТЗТ "Райпобуткомбінат"
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської
області від 07.07.2004р., яке залишене без змін ухвалою
апеляційного суду Кіровоградської області від 16.12.2004р., позов
ОСОБА_1про витребування акцій АТЗТ "Райпобуткомбінат" задоволений.
Новомиргородське АТЗТ "Райпобуткомбінат" звернулося з
касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить
рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області
від 07.07.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської
області від 16.12.2004р. скасувати і направити справу на новий
розгляд у суд першої інстанції.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської
області від 07.07.2004р. аргументовано тим, що матеріалами справи
та письмовими доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 (на
той час - ОСОБА_2) перерахувала власні кошти за приватизацію
майна "Райпобуткомбінату" за платіжними дорученнями НОМЕР_1 в сумі
5.000.000 крб., НОМЕР_2 в сумі 2.514.700 крб., НОМЕР_3 в сумі
3.150.000 крб. Заперечення Відповідача про перерахування ОСОБА_1 з
особистого рахунку не власних коштів, а зібраних членами трудового
колективу, які були надані їй для здійснення операції в установі
банку по переказу вказаних грошей, судом відкинуті через
відсутність письмових доказів та неможливість врахування показань
свідків, оскільки мова йде про грошові зобов'язання. Тому,
посилаючись на норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, Закони
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та "Про
приватизацію невеликих державних підприємств", Установчий договір
про створення Новомиргородського акціонерного товариства закритого
типу "Райпобуткомбінат" і Статут товариства, районний суд визнав
за ОСОБА_1 право на 13,51 % акцій Новомиргородського акціонерного
товариства закритого типу "Райпобуткомбінат".
Апеляційний суд виніс ухвалу від 16.12.2004р. про дотримання
районним судом вимог матеріального і процесуального права при
постановленні рішення, яке є по суті правильним і не може бути
скасоване з одних лише формальних міркувань, оскільки доводи
апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають
підстав вважати, що судом допущено такі порушення, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до вимог п. 6 Прикінцевих положень Закону України
"Про внесення змін до деяких законодавчих атів України щодо
визначення підсудності справ з питань приватизації та з
корпоративних спорів" від 15.12.2006р. N 483-V ( 483-16 ) (483-16)
Верховний Суд України 09.02.2007р. передав Вищому господарському
суду України для розгляду в касаційному порядку справу №
2-89-2004 Новомиргородського районного суду Кіровоградської
області.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2007р.
касаційна скарга АТЗТ "Райпобуткомбінат" на ухвалу апеляційного
суду Кіровоградської області від 16.12.2004р. справі № 2-89-2004
прийнята до провадження.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На момент розгляду апеляційної скарги на рішення
Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від
07.07.2004р. чинним був Цивільний процесуальний кодекс України
( 1618-15 ) (1618-15)
від 18.07.1963р. зі змінами та доповненнями.
Відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що заяву від
імені позивачки ОСОБА_1подано особою, яка не мала повноважень на
ведення справи в суді через невідповідність вимогам законодавства
доручення, на підставі якого подавався позов.
Як вбачається з матеріалів справи (нотаріально завірена заява
ОСОБА_1про наявність повноважень у її представника ОСОБА_3 на
подання від її імені позовної заяви), представник Позивача діяла в
інтересах ОСОБА_1, тому апеляційний суд вірно зазначив, що доводи
стосовно подання позову особою, що не має на це повноважень, не
дають підстав вважати, що судом допущено такі порушення вимог
процесуального права, які б призвели або могли призвести до
неправильного вирішення спору.
Посилання відповідача на те, що суд не повно дослідив
обставини справи та не врахував, що позивачем перераховувалися
кошти за приватизацію майна "Райпобуткомбінату", зібрані трудовим
колективом для вказаної приватизації, не можуть бути взяті до
уваги, оскільки як встановлено місцевим судом матеріалами справи
та письмовими доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 (на
той час -ОСОБА_2) перерахувала власні кошти за приватизацію майна
"Райпобуткомбінату" за платіжними дорученнями НОМЕР_1 в сумі
5.000.000 крб., НОМЕР_2 в сумі 2.514.700 крб., НОМЕР_3 в сумі
3.150.000 крб.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Посилання відповідача на те, що прийняті у справі рішення
зачіпають права акціонерів АТЗТ "Райпобуткомбінат", які не брали
участі у справі, також не може бути взято до уваги, оскільки права
та обов'язки цих осіб не були предметом спору, суди не розглядали
питання щодо надання певних прав чи покладення обов'язків на
акціонерів товариства і винесли рішення і ухвалу виключно стосовно
правового статусу Поз ивача та Відповідача.
Доводи відповідача відносно спливу строку позовної давності
для подання позову у справі № 2-89-2004 спростовуються тим, що
судом першої інстанції розглядалося питання спливу строку позовної
давності. При цьому суд встановив момент, коли Позивач дізнався
або повинен був дізнатися про порушення свого права і обгрунтовано
прийшов до висновку про те, що Позивачем строк позовної давності
не пропущений.
Твердження АТЗТ "Райпобуткомбінат" щодо неправильного
застосування судами ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
також є необгрунтованим, оскільки в Статуті АТЗТ
"Райпобуткомбінат" в п. 9.4.1 передбачено, що "акції Товариства
придбаваються його Акціонерами зокрема шляхом їх розподілу між
Засновниками, відповідно до виконаних внесків до Статутного
фонду", а згідно п. 12.2.6 "акціонери мають право надавати
Товариству додаткові внески і одержувати від них зиск", тому суди
вірно дійшли висновку про наявність зобов'язання у Товариства
перед особами, що здійснили внески до статутного фонду, що в свою
чергу дозволяє застосувати ст. 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до
висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає
вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування не вбачається.
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Новомиргородського акціонерного товариства
закритого типу "Райпобуткомбінат" залишити без задоволення.
Ухвалу від 16.12.2004р. апеляційного суду Кіровоградської
області у справі № 2-89-2004 Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
I. Ходаківська