ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р.
№ 2-30/12842-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська
залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Пансіонат
"Львівський залізничник"
у справі
господарського суду Автономної Республіки Крим
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.02.2007 року
за позовом
Судацького виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства
до
Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська
залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Пансіонат
"Львівський залізничник"
про
стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
У липні 2006 року, Судацьке виробниче підприємство
водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до суду з
позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання
"Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Пансіонат
"Львівський залізничник" про стягнення 24 542,73 грн.
заборгованості, яка утворилась у результаті неналежного виконання
останнім зобов'язань по оплаті послуг на відпуск води з
комунального водогону, передбачених договором № 1591 (63/03)
укладеного сторонами 03.05.2003 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.10.2006 року (суддя Ловягіна Ю.Ю.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.02.2007 року (судді Щепанська О.А., Плут В.М., Гонтар В.I.),
позов задоволено.
Рішення судів попередніх інстанцій обгрунтовані тим, що
позивач мав право коректувати ціни на водопостачання та
водовідведення, узгоджувати вартість цієї ціни нема потреби, а
відповідач був сповіщений про підвищення ціни шляхом пред'явлення
рахунку; суди визнали, що позивачем виконані обов'язки,
передбачені договором сторін щодо повідомлення відповідача про
зміну тарифів.
У касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського
суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати
повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позову.
В касаційній скарзі відповідач посилається на державне
регулювання тарифів на комунальні послуги та необхідність
погодження цих тарифів з органами місцевого самоврядування, на
погодження строку введення зміни тарифів з 05.08.2003 року і
безпідставність їх запровадження на липень 2003 року, на
застосування Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) (1875-15)
від 24.06.2004 року, який не діяв на липень 2003
року -момент виникнення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлені у справі
рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий судовий розгляд, виходячи з
наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це вбачається з
наявних у справі матеріалів, що 03 травня 2003 Судацьке виробниче
підприємство водопровідно-каналізаційного господарства та
Львівська державна залізниця уклали договір №1591 (63/03) на
відпуск води з комунального водогону і прийом стоків в комунальну
каналізацію.
Відповідно до пункту 1 договору, водоканал приймає на себе
обов'язок з водопостачання абонента питною водою, при наявності
води в джерелах і прийом стоків до міського каналізаційного
колектору, в кількості, згідно з приведеним розрахунком.
Розрахунки за воду та прийняття сточних вод здійснюється
відповідно до затверджених тарифів за 1 м.куб. відпущеної води і
за 1 м.куб. прийнятих стоків з урахуванням податку на додану
вартість (пункт 2 договору).
Пунктом 3 договору сторони передбачили строки та порядок
оплати, всі розрахунки здійснюються по пред'явленим рахункам
платником протягом 5-ти календарних днів.
Відповідно до ст. 23 Закону України від 10.01.2002 року "Про
питну воду та питне водопостачання " ( 2918-14 ) (2918-14)
підприємства
питного водопостачання мають право, зокрема, розробляти і подавати
на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги
централізованого водопостачання і водовідведення з їх
обгрунтуванням.
З наявного у матеріалах справи рішення Судацької міської ради
від 26.12.2003 року № 766/23-03 вбачається, що термін введення
нових тарифів на водопостачання та водовідведення визначено з 05
серпня 2003 року.
Постановляючи рішення про задоволення позову у повному
обсязі, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули
та не дослідили, чи мав право позивач у липні 2003 року самостійно
підвищувати тарифи без погодження з міською радою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, а з чим
погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що
матеріалами справи підтверджено той факт, що порядок сповіщення
абонента про зміну цін, передбачений пунктом 4 договору - шляхом
пред'явлення рахунку, який був направлений відповідачеві
28.08.2003 року №1069 на суму 24542,73грн. виконано, а отже,
позивачем виконані обов'язки, передбачені договором щодо
повідомлення відповідача про зміну тарифів.
Відповідно до п. 4 Договору від 03.05.2003 року при зміні в
законодавчому порядку цін на послуги визначені зазначеним
договором у зв'язку із застосування вільних цін, Водоканал
сповіщає про ці зміни Абонента шляхом пред'явлення рахунку з
обгрунтуванням розміру зміненого тарифу.
З постановлених у справі судових рішень вбачається, що судами
не досліджено, чи є в рахунку обгрунтування розміру зміненого
тарифу у відповідності до п. 4 Договору № 1591 (63/03) та чи
виконав позивач взяті на себе зобов'язання за зазначеним Договором
у повному обсязі.
Окрім того, судами застосовано Закон України " Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
від 24.06.2004 року, проте
відповідно до ч. 1 Прикінцевих положень зазначеного Закону цей
Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частин
четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які
набирають чинності з 1 січня 2005 року. Тобто станом на 2003 рік
цей Закон чинності не набрав, а тому застосування норм зазначеного
Закону судами попередніх інстанцій є неправильним.
За таких обставин та враховуючи, що господарськими судами не
встановлені та не досліджені всі обставини справи, а касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду,
не має права збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, - судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд до господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін, дослідити чи мав право позивач у липні 2003
року самостійно підвищувати тарифи без погодження з міською радою
чи абонентом, з якого періоду введено в дію підвищений тариф по
Рішенню Судацької міської ради та чи були правові підстави для
застосування підвищеного тарифу з 01.07.2003 року і в залежності
від встановленого та у відповідності з чинним законодавством
постановити законне та обгрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого
об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу
"Пансіонат "Львівський залізничник" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.10.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 05.02.2007 року скасувати та справу
направити на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
Г. Савенко