ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р.
№ 2-25/18562-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
М. Остапенка,
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СНС-ЛТД"
на рішення
від 01.12.2006 року
господарського суду Автономної Республіки Крим
у справі
№ 2-25/18562-2006
за позовом
ТОВ "Ріорда"
до
Приватного підприємства (ПП) "Кварта ДН"
про
визнання угоди дійсною та визнання права власності
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення
представника ТОВ "СНС-ЛТД" - Скопліна А.О (дов. від 25.04.2007
року) та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
20.11.2006 ТОВ "Ріорда" звернулося з позовом до ПП "Кварта
ДН" про визнання договору № 09/11-06 від 09.11.2006
купівлі-продажу нежитлових будівель дійсним на підставі ч. 2 ст.
220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ухилення продавця від нотаріального
посвідчення договору) та визнання права власності. Відповідно до
умов цього договору відповідач продав позивачу нежитлові будівлі,
розташовані за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2/6, за
переліком, визначеним договором, які належать відповідачу на праві
власності на підставі витягу № 123321112 від 30.10.2006 про
реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого СМ БРТУ.
Покупець зобов'язався оплатити вартість майна, визначену п. 2. 1.
договору шляхом видачі простого векселя, та здійснити реєстрацію
нерухомого майна в органах БТI. Умови договору про передачу
об'єкта та видачі простого векселя сторонами виконані (акт № 1 від
09.11.2006, акт від 16.11.2006 відповідно). На виконання
законодавчих положень (ст. 654 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) щодо
нотаріального посвідчення договору сторони домовилися (п. 4. 1.
договору), що покупець повідомляв продавця про нотаріальне
посвідчення угоди не менше, чим за сім днів. 10.11.2006 позивач
звернувся до відповідача з проханням з'явитися в нотаріальну
контору 20.11.2006 для нотаріального посвідчення договору.
Продавець у призначений час до нотаріуса не з'явився. Зазначені
обставини є підставою визнати договір дійсним. Так як придбані за
договором купівлі-продажу будівлі є спільною частковою власністю,
позивач просить виділити свою долю в натурі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
01.12.2006 (суддя М.Маргарітов) позовні вимоги задоволені шляхом
визнання договору дійсним, визнання за позивачем права власності
на нежитлові будівлі та виділення позивачу в натурі із спільної
часткової власності нежитлові будівлі, перелік яких визначений
відповідно до переліку за договором. Господарський суд при
ухваленні оскаржуваного рішення погодився з обгрунтованістю
позовних вимог.
ТОВ "СНС-ЛТД" звернулося до суду з касаційною скаргою на
підставі ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, посилаючись при цьому на
порушення судом належного скаржнику переважного права купівлі
частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
). Скаржник є власником об'єктів нерухомості,
розташованих у м. Сімферополі, пров. Лавандовий, 2/6. Частка
скаржника у спільній частковій власності складає 24/100, що
підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових будівель від
09.02.2005, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме
майно від 16.02.2005.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до
задоволення, виходячи з такого.
Господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення
встановлено, що нежитлові будівлі, які є предметом договору
купівлі-продажу, є спільною частковою власністю. До такого
висновку суд прийшов посилаючись на витяг з реєстру права
власності на нерухоме майно, який (витяг) став підставою для
укладення договору купівлі-продажу. Однак, реєстрація права
власності на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом. А
тому передчасним є висновок про правомірність укладення договору.
Відповідно до положень ст. 362 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
співвласник права спільної власності має переважне право у разі
продажу частки у праві спільної часткової власності. Господарським
судом не досліджене питання щодо дотримання зазначеної норми при
укладенні договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є
правовстановлюючим документом речового права, а тому позовна
вимога про визнання договору дійсним виключає спосіб захисту
визнання права власності на предмет договору купівлі-продажу.
Виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності (ст. 364
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), здійснюється у судовому порядку за участю
інших співвласників. Такі особи при ухваленні оскаржуваного
рішення судом не встановлювалися, як і не залучалися до участі у
справі. Зважаючи на викладене, судове рішення, що оскаржується,
підлягає до скасування, а справу слід передати на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно з'ясувати правовий статус майна
щодо суб'єктів його власності, застосувавши при цьому положення
ст. 356 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "СНС-ЛТД" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
01.12.2006 року у справі № 2-25/18562-2006 скасувати.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки
Крим на новий розгляд.
Судді: М. Остапенко
Є. Борденюк
В. Харченко