1/948-15/289 Про стягнення суми страхового відшкодування за договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів - Текст документа

у вересні 2006 року, ВАТ "Страхова компанія "Алькона" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" 275 146,89 грн.

Позивач зазначав, що за умовами договору від 01.01.2004 року №01/07 К, відповідач, взяв на себе часткову відповідальність за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які укладались позивачем на протязі дії цього договору.

10.06.2005 року настав страховий випадок по договору добровільного страхування Т№001878 від 15.07.2004 року і страхувальнику сплачено 302 100 грн. страхового відшкодування.

Але, всупереч умовам договору №01/07 К від 01.01.2004 року, відшкодувати понесені позивачем витрати, у визначеному обсязі, відповідач відмовився, а тому, позивач просив постановити рішення про стягнення на його користь 256 785 грн. боргу, 6 036,21 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 12 325,68 грн. відсотків, а всього -275 146,89 грн..

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.10.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.05.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на безпідставність відмови у задоволенні його позову, неправильну правову оцінку попередніми судовими інстанціями обставин справи і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2006 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року -скасуванню, виходячи з наступного.

Постановляючи про відмову у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції й апеляційний господарський суд виходили з того, що позивач уклав договір страхування Т№001878 від 15.07.2004 року, з особою, яка не є власником автомобіля і не могла бути страхувальником, об'єкт страхування перебував у розшуку, а тому, відповідач вправі відмовитись від виплати своєї частки страхового відшкодування.

Проте, погодитись з наведеними мотивами відмови у задоволенні позову не можна.

За умовами договору №01/07 К від 01.01.2004 року, відповідач взяв на себе зобов'язання по перестрахуванню частини відповідальності позивача, прийнятої останнім за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту, у обсягах, визначених у пункті 2.3 договору.

Договір укладено на період до 31.12.2004 року.

15.07.2004 року позивачем укладено договір № Т№001878 страхування автомобіля ВМW Х5, реєстраційний номер 1115900, який 10.06.2005 року викрадено, що відповідно до умов договору страхування і Правил добровільного страхування наземного транспорту є страховим випадком і покладає на позивача обов'язок по виплаті страхового відшкодування, яке здійснено ним на загальну суму 302 100 грн.

Зазначений договір страхування Т№0011878 від 15.07.2004 року не оспорено і недійсним не визнано, тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль не позбавляє права власності на нього, якщо іншого не встановлено судом і не виключає можливість бути об'єктом страхування відповідно до ст.4 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Укладання оспорюваного договору страхування автомобіля з особою, якій надано право управління автомобілем, у порядку, визначеному законодавством, не суперечить вимогам ст.3 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , щодо особи, яка може бути страхувальником.

При такому положенні, коли висновки господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про порушення позивачем вимог нормативних актів, які регулюють порядок укладання договорів страхування, що, на думку суду, надає відповідачу право відмовитись від платежів за договором №01/07 К від 01.01.2004 року, не можна визнати такими, що відповідають матеріалам справи та грунтуються на правових нормах, які регулюють спірні відносини.

З огляду на зазначене, постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися без змін, і підлягають скасуванню, а враховуючи, що обставини справи встановлені судами з достатньою повнотою і не оспорюються, причиною неправомірності постановлених рішень є неправильне застосування норм матеріального права, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а прийняти нове рішення про задоволення позову, стягнувши з відповідача суму боргу, з урахуванням передбаченої ст.625 ЦК України (435-15) відповідальності за порушення грошових зобов'язань

Керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" (код325707) на користь ВАТ "Страхова компанія "Алькона" (код 322313) 256 785 (двісті п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. боргу, 12 325 (дванадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 68 коп. відсотків, 6 036 (шість тисяч тридцять шість) грн. 21 коп. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 47 коп. судових витрат.