Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

закритого акціонерного товариства "Зодча Діадема", м. Київ

на постанову

Київський міжобласний апеляційного господарського суду від 15.02.2007р.

у справі

господарського суду Київської області

за позовом

закритого акціонерного товариства "Зодча Діадема", м. Київ

До

товариства з обмеженою відповідальністю "Iнжпромбудсервіс", м. Фастів

Про

розірвання договору №012/09 від 15.09.2004 року та стягнення штрафних санкцій в розмірі

109 750 грн.

за участю представників:

позивача: Менюк С.А. -дов. від 10.01.2007р. №01-01; Довжинець О.В. -дор. від 12.12.2006р. №395-12,

відповідача: Соколовська О.В. -дов. від 01.12.2006р. №3/1

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Зодча Діадема" звернулось з уточненим позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Iнжпромбудсервіс" про розірвання договору про участь у будівництві навчально-житлового комплексу № 012/09 від 15.09.2004р., укладеного між ними, та про стягнення з відповідача штрафу в сумі 109 750,00 грн. за невиконання умов договору, мотивуючи позов систематичним невиконанням відповідачем обов'язків за договором.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.12.2006р. у справі №465/18-06 позов задоволено. Договір про участь у будівництві навчально-житлового комплексу №012/09 від 15.09.2004р. розірвано, а в частині стягнення штрафу - залишено без розгляду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. у справі №465/18-06 пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області від 18.12.2006р. скасовано. В позові щодо розірвання договору №012/09 від 15.09.2004р. відмовлено, а пункт 4 резолютивної частини рішення про залишення без розгляду позову щодо стягнення штрафу - залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою у даній справі, ТОВ "Зодча Діадема" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 604 ЦК України (435-15) , ст. 4-7, 34 ГПК України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Так, 15.09.2004 року між сторонами у справі укладено договір №012/09 про участь у будівництві навчально-житлового комплексу в кварталі вул. Iндустріальна та пров. Iндустріальний в Солом'янському районі м. Києва.

07.06.2006р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору № 012/09, якою договір викладено в новій редакції (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.3.1, 3.3.20, 4.2 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати платежі у встановлені графіками строки.

Пунктом 9.3, 9.4 Договору сторони визначили умови дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку із стягненням усіх понесених збитків у разі систематичного порушення умов цього Договору однією із сторін. Систематичним порушенням є таке порушення, коли виконання однією із сторін зобов'язань за даним договором затримується на строк більше ніж три місяці, що унеможливлює виконання подальших договірних зобов'язань іншою стороною.

Додатком № 4 сторони затвердили Графік фінансування відповідачем у справі виконання позивачем робіт відповідно до п.п. 3.1.1 - 3.1.15 Договору.

Господарським судом першої інстанції встановлено прострочення відповідачем у справі боргу по своїм зобов'язанням за Договором (додаток № 4 до Договору) в розмірі 110 000 грн., що становить 19 місяців 12 днів; - в розмірі 150 000 грн., що становить 18 місяців 22 дні; - в розмірі 400 000 грн., що становить 8 місяців 13 днів; - в розмірі 1 510 000 грн., що становить 7 місяців 19 днів; - в розмірі 100 000 грн., що становить 4 місяці 20 днів; - в розмірі 40 000 грн., що становить 2 місяці 29 днів.

Позивач листами № 46-04 від 28.04.2005 року, № 58-05 від 20.05.2005 року, № 142-05 від 17.05.2006 року, № 192-07 від 04.07.2006 року, № 264-08 від 21.08.2006 року, № 321-10 від 16.10.2006 року звертався до відповідача із вимогою про виконання умов Договору в частині своєчасного фінансування робіт, а листом №384-12 від 04.12.2006 року направив відповідачу пропозицію про розірвання Договору з підстав його систематичного невиконання з боку відповідача, на що останній відповів відмовою.

За таких обставин, з огляду на умови Договору та приписи ст.188, 193 ГК України (436-15) , ст. 525, 611, 651 ЦК України (435-15) , місцевий господарський суд дійшов висновку щодо системного характеру порушень відповідачем своїх зобов'язань за Договором та про задоволення позову в частині розірвання Договору.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовує постанову тим, що графік фінансування робіт, відповідно до п.п. 3.1.1. - 3.1.15 п. 3.1 Договору в редакції від 07.06.2006р. (додаток № 4 до Договору), відповідачем виконаний у повному обсязі, тобто позивачу перераховані грошові кошти в розмірі, який перевищує розмір виконання зобов'язань згідно узгодженого сторонами графіка фінансування.

Однак такі висновки колегія визнає помилковими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наявним у справі доказам, яким місцевий господарський суд дав належну оцінку. Зокрема в порушення вимог ст. 34 ГПК України (1798-12) апеляційний господарський суд на підтвердження виконання відповідачем умов Договору з фінансування робіт згідно додатку № 4 до Договору, відносить ряд платіжних доручень за якими відповідачем здійснено платежі на виконання зобов'язань за додатком № 5, при цьому факт існування додатку № 5 до Договору та виконання його відповідачем апеляційним судом не досліджувався, що призвело до помилковості та необгрунтованості висновків суду в цій частині.

Стосовно постанови про залишення без змін рішення місцевого господарського суду щодо залишення без розгляду позовної вимоги в частині стягнення штрафу з тих підстав, що позивачем не надані витребувані судом додаткові матеріали, необхідні для вирішення спору в цій частині, то колегія визнає висновки суду 2-ї інстанції в цій частині правильними та такими, що відповідають вимогам п.5 ст. 81 ГПК України (1798-12) .

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору мало місце порушення апеляційним господарським судом вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови в частині відмови в позові та стягненні судових витрат із залишенням рішення місцевого господарського суду в цій частині в силі, оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.

В решті оскаржувана постанова має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. у справі №465/18-06 скасувати в частині відмови в позові про розірвання договору та стягненні судових витрат.

Рішення господарського суду Київської області від 18.12.2006р. у справі №465/18-06 в цій частині залишити в силі.

В решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. у справі №465/18-06 залишити без змін.