ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 80/2-2005/11/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Полякова Б.М.
суддів:
Катеринчук Л.Й. (доповідач) Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Iрпінський комбінат
"Прогрес", м. Iрпінь
на рішення та постанову
господарського суду Київської області від 27.04.2006
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
24.07.06
у справі господарського суду
№ 80/2-2005/11/19 Київської області
за позовом
Дочірнього підприємства "Спеціалізоване будівельно-монтажне
управління "Гідроспецбуд"закритого акціонерного товариства "Фірма
"Укрпромспецбуд", м. Київ
до
Відкритого акціонерного товариства "Iрпінський комбінат
"Прогрес", м. Iрпінь
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на
предмет спору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростек-Магістраль",
м. Київ
про
стягнення 29 762,05 грн. заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача
не з'явились
від відповідача
не з'явились
від третьої особи
не з'явились
В С Т А Н О В И В :
26.01.2005 позивач, який перебуває у процедурі банкрутства на
стадії ліквідації, звернувся з заявою про стягнення з відповідача
29762,05 грн. заборгованості по договору підряду.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України 08.02.2006 у
справі було скасовано рішення господарського суду Київської
області від 23.11.2005 з підстав неправильного застосування судами
норм позовної давності згідно Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та приписів статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2006
(суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на
користь позивача 29762,05 грн. заборгованості по договору підряду,
297,62 грн. державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видано наказ.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з
апеляційною скаргою, в якій просив зазначене рішення скасувати, у
задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 24.07.06 апеляційну скаргу відповідача
залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій
та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
відмовити, аргументуючи порушенням норм матеріального права,
зокрема, статей 71, 76, 79 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
статей 251, 255 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції
та постанову апеляції, на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіривши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші
учасники господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
перебіг позовної давності переривається вчиненням
особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого
обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами
попередніх інстанцій, 13.05.1999 року між Спеціалізованим
будівельно-монтажним управлінням "Київгідроспецбуд" (за
договором -підрядник, попередник позивача у справі) та Відкритим
акціонерним товариством "Iрпінський комбінат "Прогрес" (за
договором -замовник, відповідач у справі) укладено договір № 58
(далі - договір) на виконання гідромеханізованих робіт (а.с. 10).
Позивач створений рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ
"Фірма "Укрпромспецбуд" (згі дно витягу з протоколу № 1 від
27.05.1997 року) (а.с. 16) і є правонаступником Спеціалізованого
будівельно-монтажного управління "Київгідроспецбуд", що
вбачається з статуту позивача зареєстрованого Харківською
районною Державною адміністрацією реєстраційний №04585 від
15.06.1999 року (а.с. 18-27). Отже, позивач, як правонаступник
Спеціалізованого будівельно-монтажного управління
"Київгідроспецбуд" на підставі частини 2 статті 37 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на час проведення
реорганізації), набув всіх прав та обов'язків БСМУ
"Київгідроспецбуд", в тому числі і щодо зобов'язань по договору №
58 від 13.05.1999 року.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався виконати
гідромеханізовані роботи, а відповідач зобов'язувався їх оплатити
на підставі двохсторонніх актів прийому-виконаних робіт шляхом
відпуску матеріалів та продукції відповідача, що передбачено
умовами п. 3.1 та п. 3.4 договору.
Судами встановлено, що позивач (підрядник) виконав умови
договору належним чином, що підтверджується актом прийому
виконаних робіт за жовтень 1999 року на загальну суму 51250,00
грн. (а.с. 11). Відповідач (замовник) розрахувався з позивачем
частково, залишивши за собою заборгованість у сумі 35 180,00 грн.
21.08.2002 року господарським судом м. Києва за заявою
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
порушено провадження у справі про визнання банкрутом ДП СБМУ
"Гідроспецбуд". Постановою господарського суду м. Києва у справі №
15-110-6 від 18.11.2002 року, позивача визнано банкрутом, відкрито
ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ОСОБА_1 (а.с.
17).
Судами встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 на адресу
відповідача направлялася претензія № 567/18 від 28.11.2002 року на
суму 38 125,48 грн., з яких 35 180,00 основного боргу та 2 945,00
грн. пені (а.с. 12), яка була визнана частково відповідачем у
відповіді № 2206/20 від 27.12.2002 року на суму 35 180,00 грн.
основного боргу та відхилена по пені .
Судами встановлено, що на виконання договору про відступлення
права вимоги від 15.09.2004 року між позивачем та ТОВ
"Ростек-Магістраль" ввідповідач передав товар на суму 5 417,95
грн. особі, якій було уступлено прово вимоги, але пізніше припинив
розрахунки.
При вирішенні спору судами попередніх інстанцій правильно
враховано, що господарські відносини між сторонами виникли в 1999
році з дня підписання договору № 58 від 13.05.1999 року. Умовами
п. 2.2 договору встановлено строк виконання робіт щодо зобов'язань
позивача до 31.12.1999 року. В пункті 3.4 договору зазначено, що
оплата робіт по договору проводиться щомісячно на підставі
двосторонніх актів прийомки-виконання робіт шляхом відпуску
матеріалів, продукції відповідача. Але в жодній з умов договору не
визначено остаточний термін щодо розрахунків відповідача з
позивачем. У зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що
господарські відносини між сторонами в частині проведення
розрахунків за виконані роботи продовжували існувати. Вимога №
567/18 про виконання зобов'язань на суму 38 125,48 грн.
недопоставленої продукції вперше заявлена арбітражним керуючим
ОСОБА_1 28.11.2002 року (а. с. 12).
Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права на
отримання розрахунку по закінченню семиденного строку з моменту
отримання претензії від 28.11.2002 року. З позовом до суду він
звернувся 26.01.2005.
Отже, позивач звернувся до суду з позовом в межах строку
позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, останній розрахунок відповідач здійснив 16.09.2004 року
з третьою особою ТОВ "Ростек-Магістраль" на підставі договору
відступлення права вимоги, таким чином, визнавши заборгованість,
що відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
перериває перебіг позовної давності.
Враховуючи, що станом на момент порушення провадження у
справі правовідносини, що виникли між сторонами внаслідок
укладання договору продовжували існувати в частині проведення
розрахунків за виконані роботи, суди першої та апеляційної
інстанції дійшли вірних висновків про застосування до них норм
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, які набули чинності з
01.01.2004, оскільки згідно його прикінцевих та перехідних
положень визначено, що положення цього Кодексу застосовуються до
тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після
набрання ним чинності.
З огляду на наведене доводи скаржника про пропуск позивачем
строків позовної давності колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає необгрунтованими та такими, що не спростовують
висновків судів попередніх інстанцій.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що рішення
господарського суду Київської області від 27.04.2006 та постанова
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
24.07.06 у справі № 80/2-2005/11/19 прийняті у відповідності до
вимог чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Iрпінський комбінат "Прогрес"залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 24.07.06 та рішення господарського суду
Київської області від 27.04.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко