ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 40/424
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця"
на рішення
господарського суду Донецької області від 31.01.2007 р.
у справі
№ 40/424
за позовом
Державного підприємства "Донецька залізниця"
до
Відкритого акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний
завод"
про
стягнення 15 875,52 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
- не з'явились;
відповідача:
- не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2006 р. Державне підприємство "Донецька залізниця"
(далі -Залізниця) звернулось до господарського суду Донецької
області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого
акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод" (далі -
Завод) плату за користування вагонами у грудні 2005 р. по станції
Кринична у розмірі 15 875,52 грн.
Позовні вимоги Залізниця обгрунтовувала тим, що Завод на
підставі норм Статут залізниць України, Правил користування
вагонами та договору № 7/143 від 19.03.2001 р. зобов'язаний
сплачувати збори за подачу та прибирання вагонів, плату за
користування вагонами (контейнерами), проте відповідний рахунок
Заводом не сплачений, що є підставою для стягнення зазначеної у
ньому суми на підставі ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.2007
р. (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог Залізниці
відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Залізниця без поважних
причин пропустила строк позовної давності, встановлений для позову
даного виду.
В апеляційному порядку рішенням господарського суду Донецької
області від 31.01.2007 р. не переглядалось.
Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду
Донецької області від 31.01.2007 р. скасувати та прийняте нове
рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Вимоги, викладені у
касаційній скарзі, Залізниця обгрунтовує тим, що оскаржуване
рішення прийнято при неправильному застосуванні норм
процесуального та матеріального права: ст. ст. 2 та 6 Закону
України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, ст. ст. 4-3, 4-7 та
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 256 та 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Завод скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслав до Вищого господарського суду України
відзив на касаційну скаргу Залізниці, у якому просить залишити її
без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області
від 31.01.2007 р. -без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Завод
обгрунтовує тим, що доводи, які містяться у касаційній скарзі
Залізниці, є необгрунтованими, а судове рішення, яке оскаржується,
прийнято у відповідності до вимог законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарським судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті
рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга Залізниці не підлягає задоволенню, враховуючи
наступне.
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є основним актом цивільного
законодавства, який регулює особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У
тому числі ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
поширюється на господарські
відносини, що мають вказані ознаки.
Згідно частини другої ст. 9 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
законом
можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин
у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів
господарювання є спеціальними щодо норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Частиною першою ст. 223 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
при реалізації в судовому порядку відповідальності за
правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та
скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо інші строки не встановлено Господарським
кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до частини п'ятої ст. 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
Аналогічний строк встановлено п. 137 Статуту залізниць
України, який визначає, що позови залізниць до
вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають
із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої
підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження
відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін
обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану
перевезень -після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого
для сплати штрафу, а в усіх інших випадках -з дня настання події,
що стала підставою для подання позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим
господарським судом, позовні вимоги Залізниці про стягнення плати
за користування вагонами у грудні 2005 р. були пред'явлені у
грудні 2006 р. та грунтувались на ст. 119 Статут залізниць України
(тобто, випливали з перевезення).
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що господарський суд першої інстанції
обгрунтовано прийшов до висновку про те, що Залізниця при
зверненні з позовом до Заводу пропустила строк позовної давності,
що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Посилання Залізниці у касаційній скарзі на те, що місцевий
господарський суд не виніс ухвалу про розгляд клопотання про
відновлення строку позовної давності, не може бути підставою для
скасування прийнятого по справі рішення, оскільки розгляд
вказаного клопотання відображено у тексті зазначеного судового
рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду Донецької області від
31.01.2007 р. грунтується на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення
спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права,
доводи касаційної скарги Залізниці не спростовують висновку
господарського суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для
його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької
області від 31.01.2007 р. у справі № 40/424 -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.I. Шаргало